Різак Олексій Іванович

персональна сторінка

Невинно убієнному (16 листопада 2012 року) Олексію Різаку присвячується...



Маленька розмова з екс-головою Закарпатської облдержадміністрації, доктором фізико-математичних наук Іваном Різаком (Ч.2)

 

Іване Михайловичу, згідно домовленості продовжимо наші маленькі розмови. Хотілося б почути Вашу оцінку політичного життя в області? Чи є Ви членом однієї з партій?

Почну з останнього. З 2007 року я не є членом жодної із політичних партій. Мене спочатку переобрали з голови обласної організації СДПУ(О), а пізніше я дізнався про виключення мене з партії. Це сталося в не самий добрий період мого життя (хоча виявилося, що найстрашніше ще попереду). В кінці липня я отримав обвинувальний вирок в суді, а вже через місяць мене замінив Євген Дорошенко. Заочно, бо мене не було тоді в області. Він і зараз очолює цю партійну організацію. Це вже історія і мені менше всього хочеться її коментувати.

Я вже говорив, що уважно слідкую за суспільно-політичним життям в області. Давати оцінку дуже просто. Його фактично немає. Немає політичної боротьби, справжньої конкуренції добрих справ, від яких виграє виборець. Є багато кулуарних домовленостей, багато імітації.

Якщо чесно, я і тут думаю, що це все наслідок двох дуже складних для людей процесів, які у свій час штучно нав’язали закарпатській громадськості – процес департизації 2000 року, коли правляча група просто зламала в зародку політичну структуризацію, що тільки розправляла крила. СДПУ (О), НДП, Трудова, Ліберальна. Всі ми в житті дружили, але жорстко конкурували за кадри, за своє політичне місце під сонцем…В один момент все це почали знищувати під гарними гаслами про про безпартійний суперпрофесіоналізм, якого потім не виявилося. А виявилося трохи інше…

Другий період –буквально через п’ять років у 2005 році, коли та ж команда департизаторів оголосила справжнє полювання на своїх опонентів. Тим самим просто зламали бажання людей, активних людей брати участь у державотворчих процесах через громадську чи політичну діяльність. Ці два процеси дуже серйозно вдарили і по кадровій політиці в області. Бо багато людей, реальних професіоналів, не захотіли йти навіть на державну службу. Закарпатці добре знають свою історію і не тільки вчорашню, а й на своїх предках…

В яких партіях в області Ви бачите перспективу? Вчорашня «класика» у підборі кадрів уже не працює, а для формування нової не дуже є часу. Та ще й умовах війни. Тому війну треба якнайшвидше завершувати, щоб мати хоч трохи часу для стратегічних цілей та й тактичних також. Вірю, що нове керівництво держави зробить все можливе, що вирішити це дуже болюче питання.

В області важко щось прогнозувати. Угорські партії мають базовий електорат, Батьківщина. Після останніх результатів парламентських виборів серйозно втратив позиції Єдиний центр, але мабуть під місцеві буде ще певна мобілізація. Цікава і заплутана ситуація на фланзі ВІДРОДЖЕННЯ, ОПОЗИЦІЙНИЙ БЛОК, ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА «ЗА ЖИТТЯ». Тут можливі різні об’єднання, але зараз, так мені здається, тут у ОПОЗИЦІЙНОЇ ПЛАТФОРМИ на чолі з Іваном Чубіркою.

Непевно, додається у Вас субктивна оцінка, бо Іван Іванович Ваш колишній радник…

Та ні. Кілька днів тому я мав десяти-п’ятнадцяти  хвилинну розмову з Іваном Івановичем. Він став справжнім лідером, майбутній народний депутат України. За такий короткий час багато не переговориш. Звичайно, я бажаю йому лише успіхів.

Потенціал команди цієї сили великий, інформаційні та інші ресурси, дуже великий симпатизуючий відсоток виборців, величезна активність партії у Центрі. Якщо у цьому напрямку працювати правильно, то і кількість союзників буде зростати.

Та я практично знаю лідерів і актив усіх вищеназваних політичних осередків.

Менше знайомий я з активом партії «СЛУГА НАРОДУ». Та не став би їх недооцінювати. Дуже динамічний креативний актив має ще достатньо часу для кращої мобілізації виборців.

Всім хочеться побажати максимально працювати з людьми, бо з кабінетів і на чистих лозунгах багато не досягнеш.

Якщо чесно, не люблю я прогнозувати. Я звик до активного пошуку, дій, бути в гущі подій. І зовсім скромно: і добиватися успіху.

Яких людей не вистачає сьогодні у владі, на політичному олімпі?

Тут можна якраз багато говорити і «умнічати». Скажу на конкретних прикладах. В останній час багато спілкуюсь з людьми. Всім непросто, але люди працюють і показують результат.

Дуже вразила мене розмова з Василем Васильовичем Ковбаском, якого я знаю десятки років. Мудра, виважена людина, організатор, яких дуже мало у наш час. Я запросив його очолити Судову адміністрацію в області. Треба було створювати і сам орган, і приводити в порядок суди. Я знайщов такого однодумця, що ми за короткий час відкрили Ужгородський міськрайонний суд, відремонтували практично всі районні суди. Наповнили оргтехнікою. Такими людьми гордиться Закарпаття.

Або знаменитий хірург професор Русин Василь Іванович. Який розвиток отримав медичний факультет УжНУ, коли він очолював. Величезна помилка тих, хто з політичних позицій приймав рішення про незаконне усунення його з посади ректора. Не було б такої ситуації в університеті. Ця людина розуміє роль глибинну суть і необхідність вузу в області. Про його фахові досягнення можна говорити багато.

Спілкувався з Володимиром Кащуком (Хуст), Іваном Ланьо (Свалява), Андрієм Вищняком (Перечин), Мирославом Опачком (Ужгород), Іштваном Гайдошем (Берегово), Всилем Бігарі (Міжгірський район), Олександром Дідовичем, Анатолієм Синишиним та багатьма іншими.

Прекрасні люди, фахівці, з реальними досягненнями. Такі всі різні, але справжні патріоти краю.

Виросло ціле покоління молодих освічених людей. Їх теж потрібно залучати до відповідальної роботи. І результати прийдуть.

Про те як досягала результатів команда Івана Різака у наступному блоці наших питань і відповідей. Продовження буде…

СВІТОГЛЯДІВЦІ