Різак Олексій Іванович

персональна сторінка

Невинно убієнному (16 листопада 2012 року) Олексію Різаку присвячується...



Професор, доктор юридичних наук, заслужений юрист України Юрій Бисага: «Закон завжди був вищим в діяльності Різака»

 

Юрій Михайлович Бисага належить до числа провідних фахівців-правників не лише Ужгородського національного університету, але й України. Доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України до того ж добре знайомий з екс-губернатором Закарпаття Іваном Різаком, який сьогодні змушений відстоювати свою невинність у суді.

 Про відносини професора з колишнім керівником Срібної Землі, правові і моральні аспекти політичного переслідування Івана Різака –  в ексклюзивному інтерв’ю Юрія Бисаги кореспонденту «Світогляду».

Юрію Михайловичу! Сьогодні демократична громадськість Закарпаття активно стала на підтримку свого земляка Івана Різака, переконливо  доводячи у своїх аргументаціях, що справа проти нього замовна і грубо сфальсифікована. Що Ви можете сказати з цього приводу?

Я щиро і однозначно приєднуюся до цього руху на підтримку Івана Михайловича. Адже я знаю його вже тривалий час, понад 20 років. Ще з того часу, як ми разом з Іваном Михайловичем з родинами жили в студентському гуртожитку в Ужгороді, на вулиці Митній. Там я і познайомився з цією молодою людиною, з того часу і почалася наша дружба. Вже тоді Іван був ініціатором багатьох корисних справ, які робилися в гуртожитку. Чи то треба було облаштувати кухню, чи зробити душову – він ніколи не був осторонь тих питань, проблем, які були в молодих сім’ях.

Однозначно можу сказати, що Іван Михайлович – це надзвичайно високопорядна ініціативна  людина. І для нього чужих проблем, чужого горя не було. Ми часто спілкувалися з ним про плани на майбутнє.І завжди у цих планах для нього головним було бути корисним людям,  робити добро, не бути осторонь того, що робиться в суспільстві, не ховатися від проблем, а намагатися цивілізовано їх вирішувати. Ці риси характеру залишилися притаманні Івану Михайловичу і пізніше, коли він працював на різних відповідальних посадах.

Коли ми, вже як молоді вчені, переселилися в інший гуртожиток, на Університетській, Іван Михайлович жив на першому  поверсі, а я – на другому. Іван у цей час активно займався кандидатською дисертацію. Пригадую, років 20 тому я ще практикував зранку о п’ятій годині пробіжки, підтримував так би мовити форму. Одного разу я вийшов на пробіжку і тут зустрічаю Івана. «Звідки ти?», – питаю. « Я тільки-но йду з лабораторії», – відповідає. Була п’ята година ранку!..

Для Івана Михайловича  завжди дорогими були сімейні цінності.  Він із захопленням вмів розповідати про свою дружину, сина , про свою родину. Родина, робота – це для нього святі речі. І приклад, який я щойно навів, засвідчує, що він уже тоді сповна віддавався справі до кінця, намагаючись бути чесним перед собою., перед сім’єю, перед суспільством. Він тоді успішно таки захистив кандидатську. Так що Різак має великий потенціал не лише як політик, як менеджер. Він не останній і в науці. Здобутки в нього тут вагомі.

Пізніше, коли Іван Михайлович став керівником області, він зберіг оте надзвичайно серйозне ставлення до дорученої справи.  І не випадково область буквально за якийсь рік-півтора зайняла лідируючі позиції . Хто має добру пам’ять, той це може пригадати. І це насамперед завдяки  працелюбності Івана Різака, його організаторським здібностям, законослухняності і вмінню знаходити точки дотику на обласному, на державному рівні.

Саме при Різаку про область заговорили, почали з нами рахуватися. Слів із пісні не викинеш. Тому треба щиро визнати, що успіхи області були значні.

Я собі ніколи не дозволяв звертатися до Івана вже як губернатора зі своїми дріб’язковими проблемами. Але були нагоди і ми спілкувалися. Так, в ньому завжди домінувало громадське. При цьому він ніколи не забував про своїх батьків.. Якось мені довелося побувати в його рідному селі.  Знайомий я з його мамою, знав і покійного батька. Прекрасна, щира наша закарпатська родина, де культивувалися християнські цінності добра і пошани до людей. Спілкування з батьками показувало, звідки  витоки всього того, що закладено в Іванові.

Принцип сповна віддаватися роботі безумовно йшов на шкоду здоров’ю.

Іван Михайлович, всі напевно знають, завжди приховував свої хвороби. Високий тиск, проблеми із серцем.. У людини, яка працює до нестями день у день, організм виснажується. Але незважаючи на все це, інтереси справи для нього були вищими. Він намагався щось зробити для людей. Ви знаєте, що за його керування областю було побудовано чимало важливих для простих людей об’єктів. Кардіологічний центр, обласна дитяча лікарня, дороги, добудова тих об’єктів, на які попередні губернатори махнули рукою…Всього не перерахуєш. Іван Михайлович знаходив можливості, знаходив кошти, ініціативних людей і ці речі робилися.

Певний час мені доводилося спостерігати за ним зовсім зблизька, оскільки я був членом Координаційної ради по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю, яка була як дорадча інституція при губернаторові. На цих засіданнях, де були надзвичайно поважні люди нашої області, і представники правоохоронних органів, і бізнесмени, і люди, які здійснювали менеджмент, я бачив, наскільки толерантна людина Іван Михайлович, наскільки він володіє ситуацію в області і вміє її аналізувати.  Повинен відзначити, що саме тут домінувала  характерна  риса Івана Михайловича – законослухняність. Закон завжди був вищим в його діяльності. Це , підкреслюю, було для нього головним. І це відзначали всі…

Друкується з скороченнями