Різак Олексій Іванович

персональна сторінка

Невинно убієнному (16 листопада 2012 року) Олексію Різаку присвячується...



Черговий етап знищення доцента УжНУ Галини Різак бандою корупціонерів, або чи буде в найближчі дні в трудовій книжці «ПЕРШОГО» проректора університету Олександра Сливки та його поплічників запис про звільнення з причини»падіння з висоти». Оновлено

Почну трохи здалеку. Особисто був свідком, коли в 2003 році тодішній губернатор Різак одному з своїх підлеглих (до речі, одному з не найгірших) сказав: Слухай , ти почав провалювати роботу і абсолютно не прислуховуєшся до людей. Тому і результатів немає. Може, поїдь до батьків, поговори з ними. Вони тобі й скажуть, чому хотіли , щоб ти чогось добився в житті. Заодно і відчуєш те повітря і умови, в яких ти виріс».

Я добре пригадую часи губернаторства Різака. Суворий був мужик, організований, вимогливий, але в першу чергу до себе. Такий молодий, а за короткий час зумів закласти основи відповідальності, нетерпимості до корисливості, лінощів, поганого ставлення до людей. Корупцію викорінював на корню. Тому, напевно, і результати роботи були такі, що ніхто їх до тепер не перевершив. Проце знають і визнають навіть опоненти. Іван Михайлович таким і залишився після всього пережитого в останні десять років, тільки сивина покрила всюголову. І в своїй роботі він постійно  відчував підтримку дружини і єдиного сина, якого вже немає з батьками два роки . 16 листопада 2012 року сина Олексія було вбито ….

Іван Михайлович з останніх десяти років близько семи безробітний. Цього ніхто не може пояснити, і ми сьогодні не по цій темі. А дружина Галина Вікторівна  повернулась після семирічних поневірянь на рідну кафедру, на якій вона працювала при різних завідувачах кафедри понад пятнадцять років проф. Мигалині, доц. Чекрію, проф. Лендєлу, в Національному фармацевтичному університеті – проф. Черниху, при чотирьох різних деканах. І жодної претензії до її роботи, жодного конфлікту з керівниками та колегами. Звання » Відмінник освіти України», грамоти, відзнаки – за високопрофесійну роботу. Близько двадцяти наукових робіт, два патенти, посібники і підручник з грифом «МОН» – дають найкращу характеристику досвідченому  з понад двадцятирічним стажем науково-педагогічному працівнику  Галині Різак.

Але всюди є люди, морально низькі, професійно безграмотні, безпричинно амбіційні, які заздрять таким як Галина Вікторівна навіть в найважчі часи. Бо тільки вона з чоловіком знають, як їм важко. А інші ніколи і не будуть знати. Бо це дуже сильні люди, які за це заслуговують повагу.

Команду » розстрілять» цю сімю, подану з впливових кіл, ніхто не відміняв. Знущалися як могли. Та Різаки не падали на коліна. Тоді вже команда послідувала пряма – вбити сина . Вони витримали. Це вище мого розуміння людських сил, але вони стоять і увіковічнюють память сина, щоб це не повторилося з іншими дітьми.

Останні місяці «розстрілюють» маму Олексія, дружину екс-губернатора Різака. Фашисти, скажете ви. Так. Бо тільки фашисти насолоджуються із страждань інших. А тут ще й насолодитися не можуть, бо не бачать цих страждань….

Пятниця. 31 жовтня 2014 року.Галина Вікторівна йде до каси УжНУ за зарплатою. Замість 1800 гривень отримує 1415. На питання про зменшення зарплати, касир відсилає її до головного бухалтера. Головний бухалтер не відповідає на десятки дзвінків. Мабуть щось знає. .. Зароджується підозра, що зменшення зарплати не випадкове.

Касир йде на допомогу і радить зателефонувати Вікторії ( ми так і не знаємо яку посаду зайиає ця людина в УжНУ», бо імя Вікторія вимовлялося з якимось страхои чи повагою). Телефон Вікторії 0955636732.

Так і сталося як передбачалося. Відповідь імператриці Вікторії: Ми прийняли рішення зняти Вас з посади доцента і перевести в старші викладачі, бо ви не підвердили звання кандидата наук і у вас немає диплома кандидата наук». Крапка…з комою.

Пропав диплом з відділу кадрів.

Вранці Іван Михайлович Різак офіційно переслав ще одну копію диплому і нагадав відділу кадрів, що ще крім копії є  в УжНУ і накази міністра про затвердження рішень атестаційних колегій, або можна було просто зателефонувати Галині Вікторівні і вона б принесла ще одну копію. Не кажучи вже про те, що Галина Вікторівна півтора року отримувала надбавку 15 відсотків за звання кандидата фармацевтичних наук.

Версія корупціонерів і університетських бандитів міняється. Диплом є і все в порядку. Зарплату зменшили згідно інструкції , якою передбачається: якщо людина за два роки на посаді доцента не отримала «ваківського» доцента, зарплата повертається до рівня старшого викладача. Але чому наказ, про який ніхто не знав на хімфаці, не знала і Галина Вікторівна, почав діяти заднім числом з першого жовтня. Бо в таких випадках людину мають попереджати. Саме головне, Галина Вікторівна давно заслуговує «ваківського» доцента та хіба її » ониськи » рекомендують, яких курирує перший проректор Сливка, брат якого є кумом завідувача кафедри органічної хімії Михайла Ониська.

Про саму інструкцію. Добре, якщо  вона є , бо стимулює людей до роботи. Раніше «ваківське звання» не дуже давали і через пять років. Але чому про саму інструкцію не знали десятки завідувачів кафедр, яким я телефонував.

Застосування такої інструкції для зменшення зарплати не пригадали ніхто з університетських патріархів.

Репресії проти доцента  Галини Різак тривають. І їх ініціатори напевно за межами вузу, а відповідальність понесуть ці дрібні «ониськіви». З » висоти»  їм прийдеться падати.

Не випадково, посол США в Україні пан Пайєт сказав, що українцям більше треба боятися власної корупції, чим російських танків. В підтвердження цих слів Міністр закордонних справ Чехії , виступаючи перед студентами УжНУ в Ужгороді підвердив, що допомогу від ЄС Украні все важче буде отримувати, якщо не буде подолана корупція, а ця допомога продовжуватиме попадати в кишені окремих людей.

Керівництво України  це добре розуміє, бо на кону- існування держави. Добре розуміють це і в Міністерстві освіти України.

Чи розуміють це в УжНУ – покаже «вирішення справи Галини Різак». Бо знищеня талановитих людей в університеті стає недобрим знаком.

Я особисто вірю, що » сливки» і ониськи» не переможуть, а переможе ректор Смоланка і та частина його команди , яка хоче серйозного майбутнього Ужгородському національному університету. А для цього вже з понеділка час приймати серйозні кадрові рішення…

Ректору УжНУ проф. Смоланці – прошу цей матеріал, та інші опубліковані в нашому інтернет-виданні на цю тему, вважати підставою для проведення відповідного службового розслідування.

Прокурору області! Начальнику СБУ! Начальнику УМВС! Прошу цей матеріал, та інші опубліковані в нашому інтернет-виданні на цю тему, вважати підставою для порушення кримінального провадження.

До речі, станом на кінець робочого дня в пятницю, начальник юридичного відділу УжНУ ні про таку інструкцію, ні про наказ щодо Різак Г.В. не знав…

Олексій Іванишин, щеф-редактор інтернет-видання «СВІТОГЛЯД»