Різак Олексій Іванович

персональна сторінка

Невинно убієнному (16 листопада 2012 року) Олексію Різаку присвячується...



Історію пишуть переможені…самою історією

002

Напередодні кожної передвиборчої кампанії у Закарпатті «придворні» політологи одного правлячого в області десятиріччями клану не втомлюються згадувати часи керівництва облдержадміністрацією Івана Різака та його команди. З кожним роком період 2002 – 2005 років подається все в чорніших фарбах і з піною злості на губах. Не можуть обійтися без «цього» і на цей раз під видом аналізу політичних процесів у Закарпатській області за роки незалежності.

Цікаво, що на попередніх виборах цю тему розкручували представники тодішньої влади на чолі з Геннадієм Москалем, що нібито опонував цьому клану. Це може лише свідчити, що у клану і його опонентів разом з їхніми аналітиками єдині господарі десь в надрах однієї чи кількох «контор» Судячи з тону останніх публікацій ці господарі вже не мають ні креативу, ні аналітиків, бо повторюють давно розвінчані міфи. .В тому числі і пробують нагадати про так звану боротьбу добра і зла на так званих Мукачівських виборах півтора десятиліття тому. Не думаємо, що в людей обізнаних така коротка пам’ять. Розрахунок, мабуть, на те, що виросло нове покоління, яке може повірити цим «аналітикам-історикам».

Хоча нам здається, що це більше крики відчаю і страху перед невідомістю, які може принести нова виборча кампанія, самих господарів кланів за свої зовсім не «аналітичні», а реально кримінальні дії проти Івана Різака та його сім’ї. За це точно прийдеться відповідати перед законом навіть без зусиль самого Різака, який без підтримки продовжує боротися за справедливість.

У цій багаторічній боротьбі він не має союзників ні серед свої соратників, ні серед членів своєї великої родини…

Із заручниками переговорів не ведуть, а, життя показало, що з терористами можна вести і навіть визволяти людей без жертв. Але це не про нашу історію

Історія вже розклала практично все на свої місця, але ми таки в тезах спробуємо ще раз без емоцій відповісти дуже коротко на чергову порцію брехні, яку вилили на екс-губернатора Різака, який вже півтора десятиліття поза будь-якою політикою.

Сьогодні нікому нецікаво, хто коли і як міняв заступників губернатора, начальників управлінь, чи начальника ДАІ. Можуть таки люди довести до абсурду будь-яку ситуацію, зганьбивши саму професію історика чи політолога.

Та ще й кадрову політику прив’язати до виборів у Мукачеві. Погодимося, що в вибори в Мукачеві не коштують уваги, бо всім відомо, що на них всі представники клану з відомими прізвищами на них точно не вигравали, як і на всіх наступних виборах законних перемог ніхто із них не отримував. Просто був «такий механізм» у господарів клану, який дозволяв «перемагати». Не було чистої перемоги у них і в 1998 році, коли вони змагалися самі з собою.

Про це знає не тільки Різак, а і самі аналітики.

Кадрову політику будь-якого керівника не критикує тільки лінивий.

У Івана Різака реально був серйозний карт-бланш на кадрові зміни від керівництва держави. Та й не могло бути інакше, адже область пленталася у хвості за всіма показниками в усіх галузях. Тому і зрозуміло, що всі очікували різких кадрових змін, на які Різак не пішов, задовільнивши заяви кількох заступників, хоча Вони всі подали заяви на звільнення згідно Закону. Не було У планах Різака точно змінювати заступників голови ОДА Харути, Овсяннікова, начальника управління ЖКГ Карташова. Названі особи написали заяву на відставку значно пізніше. Харута повернувся у свій бізес, отримавши у губернатора гарантії на максимальне сприяння, Овсянніков перейшов заступником мера Ужгорода, а Карташов не встиг звільнитися, а вже почав виконувати обовязки заступника мера Мукачева.

Тоді були дві версії. Перша, що ці люди різкими заявами хотіли привернути увагу Центру, що з Різаком неможливо працювати, бо його методи дуже авторитарні. Друга, що більшість управлінців просто не вірила, що в Різака щось вийде. Тому треба просто перечекати, і губернатор в області зміниться, бо Різак не дотягне на посаді і до зими 2002 року…Для Різака ці відставки були несподіванкою, але він швидко знайшов цим управлінцям заміну.

І життя показало, що ще більш потужню.

Заступниками голови з фінансових питань стала Тетяна Шаповалова, а з питань промисловості – Лариса Ричик. Центральна влада погодила можливість поєднання посад заступників з посадами відповідних управлінь. До речі, губернатором тоді було вперше створено окреме управління промисловості.

Треба бути дуже заангажованим чи зацікавленим, щоб у  цих та інших кадрових змінах побачити пошук лояльних собі чи тим партійну належність.

Від Різака Глава держави, керівництво Адміністрації Президента України, уряду вимагало реального покращення соціально-економічного розвитку краю. Тут було не до особливої відданості, та й де ти таких відданих собі у тридцять сім років знайдеш. Просто губернатор Різак працював при різних керівниках і управлінську еліту області знав добре.

На посаду керівника Державного фонду майна Різак рекомендував реально свого однопартійця Василя Андруся, з яким не дуже був добре знайомим. Про лояльність до Різака важко говорити, бо пан Василь очолює Фонд вже сімнадцять років. Здається і зараз…

Керівника управління освіти Бориса Качура Різак перевів у свої штатні радники тільки у кінці своєї каденції, і він добре знає з якої причини. До того пан Борис з ініціативи Івана Різака став Заслуженим працівником освіти, отримав квартиру в обласному центрі…

Управління соціального захисту досвідченого Юрія Воробця після виходу на пенсію змінив Юрій Фущич, який ще і після Різака довго очолював це управління, а сьогодні очолює Центр зайнятості. Цей «соратник» був серед перших депутатів обласної ради, які вимагали відставки Різака після помаранчевої революції.

До речі, шановний Юрій Воробець відмовився від пропозиції тодішнього губернатора стати його радником.

Начальник управління праці Христина Печкевич і до останнього часу при зустрічах щиро спілкувалася з Іваном Михайловичем, хоча не захотіла працювати після виходу на пенсію жодного дня. Хоча губернатор особисто просив її залишитись на посаді ще на два роки. Тоді це був максимум, що міг згідно законодавства просити продовжити держслужбовцю губернатор у Кабінету Міністрів України.

На посаді начальника управління культури Івана Мешка змінив Іван Білак. І то після того, як губернатору Різаку зателефонував один з головних опозиціонерів країни Анатолій Матвієнко як до старого знайомого і повідомив, що вони відкликають своїх однопартійців з посад виконавчої влади ( Мешко очолював в області партію СОБОР) і попросив задовільнити заяву Мешка на звільнення, але посприяти йому у вирішенні квартирного питання. Різак і заяву задовільнив, і ініціював перед депутатами обласної ради виділення квартири, що було позитивно вирішено.

Задовільнити заяву на звільнення начальника інспекції цін просив її чоловік – начальник СБУ у Закарпатській області Валерій Підболячний, бо саме Різак настійливо одному зі своїх попередників рекомендував на цю посаду Тетяну Іванівну. Губернатор сприйняв з розумінням, що у такій жорсткій постановці питань щодо цінової політики дружині важко буде працювати…

Щодо посад в ДПА і правоохороних в контролюючих органах.

В той період дійсно працювала команда «львів’ян»у податковій Досить проаналізувати результати роботи податкової того часу, щоб зрозуміти відсутність кадрових помилок Різака у цих питаннях. Дійсно з ініціативи губернатора було призначені «нові» керівники в Ужгороді Марія Бадида та Роман Луник в Мукачеві. З того часу понад сімнадцять років вони так і працюють на цих посадах. Жодного районного керівника не було звільнено, а була проведена ротація, що і додало серйозних результатів. І де тут боротьба з опонентами з допомогою ДПА?

Про роль генералів Підболячного, Гошовського, Крижанівського та їх наступників у цільовій боротьбі з опонентами Різака і СДПУО не хочеться коментувати, бо всі керівники правоохоронних органів просто робили свою роботу, наступаючи на мозолі окремих тіньових ділків.

І ця спільна робота дала свій дуже серйозний поштовх у розвитку Закарпаття.

Результативною була співпраця Івана Різака з усіма народними депутатами України. Результативною для закарпатців, а не для політологів, які маніпулюють фактами. Те, що народні депутати України від Закарпаття, підтримували в кінці 2004 року (майже всі) кандидата в президенти Ющенка, а не Януковича — це точно не мало ніякого відношення до співпраці їх з обласною адміністрацією. Тим більше, що політичні питання Різак ніколи з депутатами не обговорював…

Маразм на кшалт кадрових змін, що проводилися губернатором Різаком в області і роль в них ФСБ, Володимира Путіна і підготовки перевороту залишимо теж без коментарів. Бо це вже нове у аналітиків – фахівців з питань вивчення революцій….

Повна професійна деградація у політологів і спроба виправдати злочинні дії хазяїв та їх ужгородських прислужників.

СВІТОГЛЯДІВЦІ

P.S.  Щодо так званих локальних змін. За час губернаторства Різака і його роботи в органах влади він не ініціював і не звільняв жодного директора школи.

Щодо зміни керівника в художньому музеї, то насамперед треба нагадати, що саме з ініціативи Івана Різака цей музей перестав бути філією краєзнавчого і став власне самостійним музеєм…Це було додатковим аргументом для початку серйозних капітальних вливань в його ремонт і розвиток.

У ляльковому театрі зміна пройшла за ініціативи управління культури і бажання самого керівництва. Новим керівником став молодий амбіційний управлінець. Як виявилось пізніше новий керівник був сином багаторічного головного бухгалтера театру, але це не применшує його заслуг.

До керівництва філармонією теж прийшов молодий управлінець Павло Мешко,  відомий культурний меценат.

Нікого з цих нових управлінців губернатор Різак до призначення не знав особисто.

Звільнений начальник ДАІ мав усі можливості очолити одне із УМВС в сусідніх областях і стати генералом. Він вибрав керівництво ОВІРом, де і протримався до кінця каденції Різака.

В сусідні області був переведений пізніше, але на менші посади…

P.S. S. або P.P.S. Зразу після виходу матеріалу нам зателефонували читачі і попросили прокоментувати ще деякі кадрові зміни під час губернаторства РІзака, про які згадує відомий у вузьких колах політолог. Ми звернулися за коментарем до Івана Михайловича Різака, але він сказав, що відповість на будь-які питання журналістів (його телефон 0673120099 не змінився), а журналістські матеріали поки не коментуватиме.

Нашу увагу звернули на ще на деякі кадрові зміни.

Буквально в тезах те, що нам відомо.

Тотальної зміни керівників адміністрацій у той час не було. Хоча оправдовуватися немає необхідності. Кожен керівник має право ініціювати ті чи інші зміни, особливо якщо це  обгрунтовано.

Перш за все, губернатор Різак подав двох голів адміністрацій на вакантні посади у Тячівському і Воловецькому районі. Кілька чоловік було звільнено і переведено на інші посади або на керівні посади в ОДА.

Тиск був закарпатських впливових груп надзвичайно потужній щодо зміни керівників у Берегівському, Ужгородському, Іршавському, Хустському, Свалявському районах. Та губернатор цей тиск витримав. Досвідчені керівники районів Андрій Бігарі, Сергій Лапоног, Іван Клим, Михайло Горба, Олександр Дідович пропрацювали до кінця каденції Івана Різака.

Історія з Мукачівщиною відома. Після висловлення недовіри Віктору Дядченку районною радою ще до призначення Різака питання відновлення його на цій посаді не стояло. Василь Швардак мав усі шанси пропрацювати до кінця 2004 року.

Вже губернатор Різак пропонував Дядченку перейти на роботу в ОДА, але тому здалося, що зі вчорашніми опонентами йому вдалося домовитися з допомогою серйозних посередників, але це виявилося просто провокацією.

Прийшлось виправляти не помилку, а просто зробити те, що і хотів робити Різак спочатку: призначити Дядченка віце-губернатором.

Про ще одне локальну зміну — зміну директора стадіону. Змінити директора змушений був мер Погорелов на невідому Різаку людину, бо авторитетного Степана Гаупта на чисельні майже десятирічні звернення спортивної громадськості Різак повернув на управління молоді і спорту. Степан Іванович багато років до того очолював обласний спорткомітет.

Івану Митровцію було запропоновано посаду начальника управління з надзвичайних ситуацій, від якої він відмовився і перейшов у приватну кампанію.

Голову судової адміністрації Володимира Лемака і справді було змінено на Василя Ковбаска, бо Володимир Лемак став прокурором Закарпатської області.

Підведемо таки підсумки. Шукаючи факти спростування постійних обвинувачень екс-губернатора Різака нам здалося, що ми ведемо дискусію не з політологами, а з колективно підготовленими в СБУ і МВС аналітичними довідками ображених чомусь на екс-губернатора  перевертнями в погонах….Окремий привіт авторам-бійцям невидимого фронту Мітряєвій, Приходьку, Панову, Колібабі, Пащенку, які брудом обливали у своїх доповідних Різака ще у 2004 році..

 

 

 http://oleksiy-rizak.info/?p=19949

http://oleksiy-rizak.info/?p=24846

https://ua-reporter.com/news/zolotoy-taynik-gubernatora-rizaka

 http://oleksiy-rizak.info/?p=25062

 http://oleksiy-rizak.info/?p=2584

http://oleksiy-rizak.info/?p=1796

http://oleksiy-rizak.info/?p=3139