Батьки вбитого і родина Різака піддалася такому спільному пресингу невідомих людей і частини правоохоронців, що стали зрозумілими слова полковника у відставці Лизанця Івану Різаку, щоб той визнав самогубство, бо буде мати серйозні проблеми. Тобто Володимир Йосипович смерть єдиного сина і попередні умови життя роботи і безробіття проблемами Івана Михайловича не вважав.

Як же спілкувалися "побратими" полковника з різних міст з усіма, хто мав відношення до досудового розслідування, якщо до цього часу громадськість лише пошепки говорить про це вбивство. Та й генерала Варцабу до лякливих не віднесеш, але жодної відповіді на листи до нього так і не підписав. Хто так вплинув на місцеве міліцейське керівництво? Адже міністр Захарченко вже в перші дні після трагедії направив в Ужгород на допомогу слідству людей з міністерства? Відмовчався і прокурор Петруня, і генерал Сітар.

Що ж будемо чекати і вірити, що замовники і вбивці Олексія, яких так бояться навіть деякі правоохоронці, а  також ті хто пробував приховати злочин, відповідять за законом. І ми повіримо у відродження справедливості, яка є одною з основних цілей реформ, що проводяться Президентом!