Іван Різак і Микола Вегеш на початку 90-х були в аспірантські роки сусідами по гуртожитку.
Політика розвела їх досить гостро під час Помаранчевої революції, пан Микола став одним з її лідерів у Закарпаттіі жорстко виступав проти влади, очолюваної Іваном Різаком.
Але під час кримінального переслідування екс-губернатора відмовився підписувати лжесвідчення проти нього і висловив йому моральну підтримку, не соромився телефонувати тому навіть у Харків, вітати зі святами, а інколи навіть попросити допомоги у вирішенні проблемних питань вузу у МОН, очолюваному авторитетною людиною для Івана Різака, інтелектуалом вищого рівня Дмитром Табачником. Пан Сливка, до речі теж не соромився тоді...
Колишні опоненти Івана Різака можуть з ним спілкуватися спокійно, бо той вже понад п'ятнадцять років, а ви оголосили спільно зі своїми поплічниками полювання і пресинг проти його дружини після вбивства сина...
Знаємо точно, що ваші колеги-ректори в Україні та вся медична спільнота, провідні нейрохірурги в шоці від такого вашого поступку і готові надати вам психологічну, неврологічну та психіатричну допомогу...
Бо у спеціалізованому центрі, очолюваному трьома-чи чотирма Смоланками бояться це зробити.
Ви і там задавили всіх професіоналів.