21.10.2023. Іван Різак: цього гарного жовтневого вечора я мушу сказати, що
з гіркотою, але сприймаю, ту жорстоку реальність, що фактично вся виконавча вертикаль влади і правоохоронних органів стали на захист убивць мого сина та психологічних насильників моєї дружини в УжНУ.
Шкода, що так ніхто і не спробував просто вирішити питання захисту моєї сім'ї більш, ніж за пвтора десятиліття.
Зі свого життєвого досвіду можу сказати, що ці питання не потребували від посадовців у владі та правоохоронних органів надзвичайних зусиль, але вони обрали шлях формального реагування і то далеко не завжди.
Скажу чесно, що я очікував від лідерів політичних сил у Закарпатті більш дієвих кроків, бо це теж було в їх силах.
Від декого з них було трохи образливо чути у відповідь на мої особисті прохання, що нам з дружиною "вже пізно за віком займатись наукою", або "тобі не треба було йти губернатором, то і син був би живий, і ти з дружиноб мав би роботу в УжНУ", або "хоч ти і зберіг адекватність після вбивства сина, але твоя кваліфікація не відповідає рівню УжНУ" тощо...
Але я завжди цінив відвертість.
Звичайно, констатація вищезазначеного нічого не змінила в моїй позиції.
Я продовжуватиму захищати добре ім'я сина і переконаний, що всі причетні до цього старшного злочину відповідатимуть перед Законом.
Немає в мене сумніву і в тому, що убивці мого сина понесуть відповідальність і за психологічне насилля над моєю дружиною, яке вони організували за підтримки своїх ставлеників в УжНУ - відомого ксенофобського клану, зокрема, на медичному та хімічному факультетах вузу.
Щиро дякую всім тим, хто був небайдужим, підтримував мене у цій непростій боротьбі і дуже надіюсь, що вони будуть зі мною до об'єктивного та законного вирішення піднятих питань.
Бажаю всім гарного та мирного недільного вечора та продуктивного робочого тижня, перемоги та здійснення всіх мрій навіть у цей непростий час!.