Відома авторитетна вчена у галузі органічної хімії, радник директора Благодійного Фонду підтримки освіти, науки, науково-технічної та інноваційної діяльності іГалина Вікторівна Різак у співавторстві з колегами з провідних вузів України опублікувала статтю "Дослідження ролі дистанційних технологій у забезпеченні стійкості української вищої освіти".
Exploringthe role of distancelearning technologies in ensuring the resilience of Ukrainian higher educatio
Abstract.
In the current context of a full-scale war in Ukraine, distance technologies play a crucial role in ensuring the continuity and sustainability of the higher education system, necessitating an analysis of their effectiveness and limitations.
The article aimsto examine the opportunities and challenges associated with utilizing digital platforms and interactive services in educational settings during a socio-humanitarian crisis.
Methods.
The study used a comprehensive approach that combines the analysis of the functional characteristics of digital platforms (Moodle, Microsoft Teams, Google Classroom), their pedagogical effectiveness, and consideration of the psycho-emotional aspects of distance learning.
Results.
A comparative analysis of digital platforms and their advantages and limitations in organizing the educational process were characterized.
It was found that Moodle contributes to asynchronous learning, which is essential for displaced persons, but its effectiveness depends on the digital training of teachers. Microsoft Teams offers extensive functionality for both synchronous and asynchronous interaction, but it requires a stable Internet connection. Google Classroom is convenient for interactive learning, but it has limited capabilities for monitoring student success. Interactive tools, such as Mentimeter, increase engagement; however, technical limitations complicate their use. Distance learning also creates conditions for developing critical thinking through project-based learning; however, it also accompanies psychological difficulties, such as fatigue, isolation, reduced motivation, and burnout.
Conclusions.
To ensure the sustainability of higher education in wartime conditions, a systemic transformation of pedagogical approaches is necessary, along with increasing the digital competence of participants inthe educational process and implementing comprehensive support. The quality of education largely depends on adaptation to the digital environment, effective pedagogical design and creating conditions for psychological, pedagogical and technical support.
Сучасна вища освіта функціонує в умовах динамічних соціально-політичних, економічних та технологічних рансформацій, що висувають нові вимоги до її гнучкості, інклюзивності та здатності до адаптації.
Особливої актуальності ці питання набули в українському контексті черезсукупністькризових подій останнього десятиліття, зокрема,пандемії COVID-19, воєнногоконфлікту, тимчасової окупації частини територій, масової міграції населення та руйнування освітньої інфраструктури.
Відповідно, перед закладами освіти постає фундаментальне завдання –забезпечити безперервність і якість освітнього процесу за будь-яких зовнішніх обставин.
Одним із провідних механізмів реалізації цієї мети стали дистанційні технології навчання, які від початкової опції доповнення традиційної освіти еволюціонували у повноцінний механізм організації академічного процесу.
Дистанційне навчання не лише дозволяє зберегти освітню взаємодію за умов фізичної недосяжності закладів вищої освіти, але й створює нові можливості для реалізації гнучких моделей навчання, інтернаціоналізації освітнього середовища та індивідуалізації освітніх траєкторій.
Водночас масштабне впровадження цифрових технологій у вищу освіту актуалізує низку викликів: технічну нерівність, проблеми цифрової грамотності, зміни в педагогічних парадигмах, потребу в адаптації нормативно-правової бази тощо.
Отже, особливо важливим стає ґрунтовне дослідження ролі, ефективності та потенціалу дистанційних технологій як чинника підвищення стійкості системи вищої освіти України.
У сучасних умовах повномасштабної війни в Україні, дистанційні технології відіграють ключову роль у забезпеченні безперервності та стійкості системи вищої освіти, що зумовлює необхідність аналізу їхньої ефективності та обмежень.
Метою статті є дослідження можливостей і викликів, пов’язаних із використанням цифрових платформ та інтерактивних сервісів у процесі організації навчання в умовах соціогуманітарної кризи.
Методи.
У дослідженні використано комплексний підхід, що поєднує аналіз функціональних характеристик цифрових платформ (Moodle, Microsoft Teams, Google Classroom), вивчення їх педагогічної ефективності, а також розгляд психоемоційних аспектів дистанційного навчання.
Результати.
Проведено порівняльний аналіз цифрових платформ та охарактеризовано їх переваги і обмеження в організації навчального процесу. Виявлено, що Moodle сприяє асинхронному навчанню, важливому для переміщених осіб, але його ефективність залежить від цифрової підготовки викладачів. Microsoft Teams забезпечує широкий функціонал для синхронної та асинхронної взаємодії, однак вимагає стабільного інтернету. Google Classroom є зручним для інтерактивного навчання, але має обмежені можливості моніторингу успішності. Інтерактивні інструменти, як-от Mentimeter, підвищують залученість, проте їх застосування ускладнене технічними обмеженнями.
Дистанційні технології також створюють умови для розвитку критичного мислення через проєктно-орієнтоване навчання, але супроводжуються психологічними труднощами, такими як втома, ізоляція, зниження мотивації та професійне вигорання.
Висновки.
Для забезпечення стійкості вищої освіти в умовах війни необхідна системна трансформація педагогічних підходів, підвищення цифрової компетентності учасників освітнього процесу та впровадження комплексної підтримки.
Якість освіти значною мірою залежить від адаптації до цифрового середовища, ефективного педагогічного дизайну та створення умов для психолого-педагогічної і технічної підтримки.