Стартувати планують після Великодня пізнавальною прогулянкою для представників закарпатської філії Українського товариства глухих Мукачівка Мирослава Якима навчається на першому курсі факультету туризму та МК. Зі шкільних років дівчина мріяла ділитися цікавою інформацією з людьми й вирішила вступити на спеціальність «Туризм» саме задля цього.
Про те, як мрія набула неочікуваної трансформації з подвійною соціальною користю, Мирослава розповіла Медіацентру УжНУ.
«Я виросла у Мукачеві й неодноразово відвідувала екскурсії місцевих гідів, зокрема й Максима Адаменка. Мабуть, саме ці люди надихнули мене вступити на туризм. Хоч я завжди відчувала, що хочу стати екскурсоводом»,— розповідає Мирослава. Уже будучи студенткою УжНУ, Мирослава звернулася до пана Адаменка по практичні поради з екскурсоводства: де знаходити цікавий матеріал, як поводитися з туристами тощо. Гід запросив дівчину на екскурсію, а після неї поділився досвідом. «Максим розповідав мені про роботу екскурсовода, і якось у розмові я сказала, що знаю жестову мову, — так зародилася ідея створити екскурсії з сурдоперекладом».
Про потреби людей, які не чують, дівчина знає не з чуток: «Мої батьки з дитинства позбавлені слуху, і я ділилася з ними цікавою інформацією, про яку дізнавалася. Я люблю комунікувати, подобається розповідати людям щось нове. А люди, які мають проблеми зі слухом, прагнуть до інформації ще більше: я бачу це не лише на прикладі своїх батьків, а й їхніх друзів. Багато слів, якими ми користуємося у повсякденні, незрозумілі для них, тому доводиться спрощувати, пояснювати описовими конструкціями. Через це черпати інформацію з друкованих джерел вони теж не завжди можуть. А екскурсії цікаві людям тим, що гід завжди розповість більше, зверне увагу на деталі, поділиться легендами чи цікавими фактами».
Спільно Максим і Мирослава вже записали перше відео, де показали й розповіли про визначні місця Мукачева. У планах — низка таких роликів і перша екскурсія з синхронним сурдоперекладом. Досвід синхронного перекладу студентка теж має: ще під час навчання у школі допомагала з перекладом телепередачі на одному з місцевих каналів, а крім того, і тепер щонеділі перекладає жестовою мовою богослужіння в церкві, яку відвідує з батьками.
«До нашої церкви на богослужіння постійно приходить близько 5 людей із вадами слуху, на свята буває й до 15. Тепер до нас доєдналися ще троє нечуючих — з внутрішньо переміщених осіб. Хочу допомогти їм мати такий же доступ до інформації й послуг, який мають інші люди». Першу екскурсію планують провести після Великодня для представників закарпатської філії Українського товариства глухих.
У майбутньому Мирослава планує створювати власні туристичні маршрути й супроводжувати їх перекладом жестовою мовою.
Ксенія Шокіна