Степан Михайлович Хрипакк – видатний вчений в галузі органічної хімії, доктор хімічних наук, професор кафедри органічної хімії Ужгородського національного університету, засновник наукової школи хімії гетероциклічних сполук у нашому університеті, відомої своїми здобутками далеко за його межами.
С.М. Хрипак народився 22 грудня 1929 року в селі Нижнє Солотвино Ужгородського району Закарпатської області. У 1949 році закінчив Середнянську середню школу на Ужгородщині.
Протягом 1950-1952 років перебував на строковій військовій службі, після чого поступив на хімічний факультет Ужгородського державного університету, який закінчив в 1957 році.
Свою трудову й наукову діяльність С.М. Хрипак розпочав одразу після закінчення університету в лабораторії по дослідженню ґрунтів Закарпатської області на посаді інженера.
В наступні роки він працював старшим інженером, а згодом завідував цією лабораторією; пізніше був лаборантом, старшим лаборантом кафедри органічної хімії Ужгородського університету.
В 1961 році С.М. Хрипак поступив до аспірантури при кафедрі органічної хімії УжДУ і з цього часу назавжди поєднав своє життя з хімією гетероциклічних сполук.
Дисертаційну роботу виконував під керівництвом доцента Смоланки І.В. і 14 лютого 1968 року в Інституті органічної хімії АН УРСР (м. Київ) успішно захистив кандидатську дисертацію і здобув вчену ступінь кандидата хімічних наук. Після закінчення аспірантури С.М.Хрипак працював асистентом, старшим викладачем, доцентом кафедри органічної хімії УжДУ.
Вчене звання доцента йому присвоєно 21 квітня 1971 року.
Наукова та громадська діяльність С.М. Хрипака відзначалась високим професіалізмом, глибокими знаннями та організаторським талантом.
З 1964 року він займався електрофільною гетероциклізацією ненасичених тіосечовин, механізми якої активно досліджувались у відділі “Механізми органічних реакцій” ІОХ АН УРСР (академік Шилов Є.О., н.с. Станінець В.І.).
Згодом ці наукові дослідження переростають в потужний науковий напрямок, який заключався в розробці методів синтезу конденсованих гетероциклічних систем на основі електрофільної циклізації ненасичених Вісник УжНУ.
С.М. Хрипаком сформовано наукову школу на кафедрі органічної хімії УжДУ: на кафедрі з'являються перші аспіранти, які успішно захищають дисертації по цій тематиці; роботи, виконані на кафедрі органічної хімії УжДУ, публікуються в провідних фахових журналах СРСР та УРСР і отримують визнання провідних вчених СРСР, Польщі та Німеччини.
В 1992 році в Київському державному університеті ім. Т.Г.Шевченко С.М. Хрипак захистив дисертацію “Синтез і реакції у ряду тієно[2,3-d]піримідину”, на підставі чого йому присвоїли вчений ступінь доктора хімічних наук і в 1993 році він був затверджений у вченому званні професора.
Близько 40 років С.М. Хрипак займався синтезом і вивченням хімічних та біологічних властивостей похідних триазолу й тієнопіримідинів. Результати його наукових досліджень викладені в більш ніж 200 наукових працях. Він є відомим спеціалістом в галузі синтезу й дослідження гетероциклічних сполук.
Його ім'я введено у міжнародний банк даних як одного з ведучих спеціалістів хімії гетероциклічних сполук. Наукова діяльність С.М. Хрипака – повчальний приклад поєднання фундаментальних досліджень з інтересами практики.
Переконливим прикладом “зворотного зв'язку” теорії й практики є цикл робіт по ціленаправленому синтезу похідних 1,2,4-триазол-3-тіону й тієно[2,3-d]- піримідину, які знайшли своє використання як ефективні фунгіциди, бактерициди, інсектициди, інгібітори росту, гербіциди та вакуу
мні фоторезисти – що відображено в чисельних авторських свідоцтвах на винаходи. С.М.Хрипаку було притаманне відчуття нового в науці. В останні роки життя об'єктом його наукових інтересів стала поведінка поліконденсованих гетероциклів, що містять атом галогену в β-положенні до позитивно зарядженого гетероатому циклу, при дії різних зовнішніх та внутрішніх чинників, а також шляхи й причини реалізації відповідних процесів.
Він активно працював над написанням монографії “Синтез та властивості тієно[2,3-d]піримідинів”, яка згодом вийде з друку. Своїми глибокими знаннями, багатим досвідом експериментатора С.М. Хрипак щедро ділився зі своїми учнями.
Наукова громадськість та уряд країни високо оцінили фундаментальні й прикладні роботи С.М. Хрипака в галузі органічної хімії, виконані в різні періоди його діяльності – він був нагороджений відзнаками “Відмінник освіти” та “Изобретатель СССР”.
С.М. Хрипак був надзвичайно працездатною людиною. Якнайвища вимогливість до себе та до своїх найближчих співробітників поєднувалась в ньому з винятковою особистою скромністю, уважним й турботливим ставленням до людей.
Так, в пам'яті багатьох студентів, аспірантів, колег він залишиться як добра, високо порядна й чуйна людина, готова допомогти іншим своєю порадою, підтримати у важкий момент і взяти на себе відповідальність.
Невичерпна працелюбність, ціленаправленість, вміння приймати ретельно вивірені й продумані рішення, наполегливість та послідовність в пошуку шляхів їх реалізації – ось риси його характеру, котрі неодмінно викликали повагу та захоплення всіх, хто близько знав С.М.Хрипака, з ким він працював та спілкувався.