Щорічно 11 лютого за рішенням ООН відзначається Міжнародний день жінок і дівчат у науці.

Цей день "засновано для того, щоб досягти повного і рівного доступу жінок і дівчаток до науки, а також забезпечити гендерну рівність і розширення прав і можливостей жінок і дівчат".Україна належить до країн із високим рівнем участі жінок в наукових дослідженнях і розробках, за даними ЮНЕСКО станом на червень 2018 року в українській науці 45% жінок. Це 12-те місце серед європейських країн.

В Ужгородському національному університеті частка науково-педагогічних працівниць складає більше половини – 882 з 1552.

Але не тільки кількістю, але й якістю формують науковий потенціал університету науковиці - очолюють центри, виграють гранти, беруть активну участь у громадському житті, стажуються закордоном і, звісно, виховують нову плеяду наступниць і наступників на науковій ниві.

У цей день науковиці Ужгородського національного університету зібралися для того, щоб обговорити компоненти Концепції сталого розвитку, які стосуються зокрема забезпечення рівних прав та створення рівних можливостей для жінок. Мар’яна Колодій, керівниця Центру гендерної освіти, вважає, що суспільство не повинно ставитись до цього дня як до свята, а, скоріш, як до нагоди сконцентрувати більше уваги як на успіхах жінок та дівчат у науці, так і на проблемах, з якими вони зіштовхуються.

Адже ще й досі в науці, як в інших сферах, які стереотипно вважались більш «чоловічими», жінки можуть зазнавати дискримінації або знецінення. Ужгородський національний університет робить поступ в формуванні громадянської думки та рівних можливостей, що ми можемо спостерігати за часткою жінок в університетській сім’ї.

Про свій вибір на користь науки розповіла проректорка Мирослава Лендьел: «Я вирішила займатися наукою, ще навчаючись на історичному факультеті. Адже наука – це круто, цікаво та захоплююче. Ще тоді мені приносило задоволення написання наукових робіт, тож в аспірантуру я вступила із задоволенням. Безсумнівно, починати займатися наукою молодій людині складно, адже це часто відбувається паралельно зі створенням сім’ї, народженням дітей, зароблянням грошей.

Основою успіху в будь-якій сфері є щира мотивація, маючи її ви завжди знайдете час на те, чого дійсно прагнете. З власного досвіду можу сказати, що я спостерігаю збільшення науковиць у нашому університеті - жінки частіше почали здобувати звання кандидаток наук чи професорок. Мені здається, це ланцюгова реакція – найважче було тим жінкам, які були «першопрохідцями» в науці. Чим більше науковиць зараз мотивуватиме дівчаток займатися наукою, тим більше в майбутньому нас ставатиме. Я вважаю, що жінки, однозначно, мають такий же науковий потенціал, як і чоловіки, все залежить від конкретної людини і її знань та вмінь».

Також про свій шлях науковиці поділилася доцентка УжНУ Ганна Мелеганич: «Позаяк я була відмінницею, я мала можливість пройти педагогічну практику на магістратуру не в школі, а в університеті. Саме тоді я твердо вирішила, що хочу залишитись працювати в університеті.

Виявилось, що і моя мама хотіла в свій час навчатись в аспірантурі. Часом так трапляється, що діти реалізують мрії батьків, але в цьому випадку це було моє особисте прагнення. Оскільки я хотіла поєднувати науку з практичною діяльністю, то навчалась на аспірантурі заочно, а паралельно працювала, займалась громадською роботою, вийшла заміж.

Проте я завжди старалась вчиняти так, щоб інша діяльність не стала на заваді моїй фаховій підготовці як науковиці. Звісно, це не було легко.

Часто жінки початок своєї наукової кар'єри поєднують з вагітністю, з вихованням дітей. У мене теж так склалося, і на запитання старшого сина, який питав, коли ж у нього з’явиться братик, я відповідала, що мамі спочатку необхідно «народити» дисертацію. Робота в науковій сфері, в університеті відкриває чимало можливостей, це ні в якому разі не монотонна, нудна праця, це відкриття, новизна та саморозвиток. Тож дівчатам, які відчувають у собі науковий потенціал, я раджу не боятись викликів».

Ганна Фельцан Інформаційно-видавничий центр