Десять років команда Смоланки репресувала Галину Різак і таки звільнила її у грудні 2023 року, але навіть після звільнення авторитетної викладачки з роботи на наші звернення НІХТО не відреагував

Звільнення Галини Різак з УжНУ - за межами здорового глузду, свідчить про те, що у вбивців Олексія Різака здали нерви. Подальше лікування психопати-вбивці пройдуть в СІЗО.

Нагадаємо, що в кінці грудня минулого року на засіданні кафедри органічної хімії Галині Різак було відмовлено у продовженні контракту зразу після того, як доцент Кривов'яз (одружений на багаторічній секрктарші Володимира Гісема, зараз вона теж доцентка цієї кафедри) заявив, що він взагалі не розуміє чому Галина Вікторівна має працювати у них на кафедрі, хай собі шукає роботу в іншому місці. 

На цей раз обговорення практично не було, професор Онисько зразу запропонував підтримати пропозицію колеги Кривовяза і не продовжувати контракт Галині Різак (навіть без звичного за, проти, утримався).

Таким чином було підтримано десятирічні репресії ректора Смоланки та першого проректора Сливки проти авторитетної викладачки.

Нагадаємо, в позаминулому році засідання кафедри було довгим.

https://oleksiy-rizak.info/novyny/1083-yakby-ivan-rizak-u-vladi-zarobyv-10-mln-dolariv-abo-khocha-b-odyn-to-zaraz-by-z-druzhynoiu-pestyly-vnukiv-a-ne-plakaly-b-nad-mohyloiu-iedynoho-syna

Зупинити дії ОЗУ в УжНУ поки нікому.

https://oleksiy-rizak.info/novyny/5267-hisem-rusyn-slyvky-lendiel-onysko-za-pidtrymky-smolanky-likviduvaly-khimichnyi-fakultet-i-desiat-rokiv-peresliduiut-halynu-rizak-za-pidtrymky-neliudiv-v-sbu-ta-npu-shcho-vbyly-ii-syna-oleksiia

Це справді піздєц. 

https://oleksiy-rizak.info/novyny/6185-zmin-nemaie-tse-povnyi-pizdiets-ne-tilky-dlia-uzhnu-a-i-vyrok-zakarpatskii-vladi-i-pravookhoronnii-systemi-na-khimfatsi-v-uzhnu-sekretarsha-hisema-vyznachaie-komu-i-na-iakii-kafedri-pratsiuvaty-a-koho-zvilniaty

Адвокат Піх: Слідчого, злочинно, зовсім не цікавить, як могло статися, що людина, яка спричинила собі стільки ножових поранень, що їх не можна порахувати; за висновками експертів, не виключно – користувалась всіма трьом ножами, спричиняючи собі тілесні ушкодження, примудрилася не лишити жодного сліду від жодного пальця на жодному з ножів.

Юридично значуща подія мала місце 24 травня 2004 року, коли прокуратурі м.Ужгорода стало відомо про насильницьку смерть Сливки В.Ю. Труп Сливки В.Ю., з чисельними ножовими пораненнями, був виявлений в цей день його дружиною Сливкою Наталією Василівною у будинку подружжя.

Очевидці спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, як випливає з матеріалів справи - відсутні.

Єдина людина, яка повинна була пояснити – що сталося, це дружина потерпілого – Сливка Наталія Василівна.

З поновленого перебігу подій вбачається, що Наталія Василівна не поспішала викликати міліцію або працівників прокуратури.

Слідчий Данча М.М. оглядає місце події – ванну кімнату будинку - 24 травня 2004 року чи то о 12-й, чи то о13-й годині, п’ять хвилин (час початку огляду виправлений) до 13-ї години 35 хвилин.

Слідчий описує устаткування кімнати, наявні в ній предмети і речі, фіксує наявність плям бурого кольору, схожих на кров; вилучає два ножі, одяг потерпілого, зразки речовини бурого кольору (т.1 а.с.59-72).

Положення трупа слідчий не бачив, воно лишилось для нього невідомим, оскільки на час огляду потерпілий, нібито, каретою швидкої допомоги був відвезений у лікарню.

Труп потерпілого слідчий оглядає в цей день з 15-ї години до 15-ї години 50 хвилин на території лікарні. Протокол містить докладний опис чисельних ножових поранень на тілі потерпілого (т.1 а.с.79-86).

В акті № 249 судово-медичного дослідження трупа Сливки В.Ю., в розділі „Обставини справи” зазначено, що із письмового відношення відомо, що 24 травня 2004 року, о 13 годині 40 хвилин, каретою швидкої допомоги з ножовим пораненням грудної клітини в Ужгородську Обласну клінічну лікарню був доставлений гр. Сливка Володимир Юлійович 1943 р.н.

В якому стані був доставлений поранений – не зазначається.

В той же час не існує жодної медичної документації, яка б свідчила, що Сливка В.Ю. був доставлений живим і йому надавалась медична допомога. Вподальшому слідчий буде з’ясовувати хто і де виявив труп Сливки В.Ю., отримає суперечливі пояснення.

Але, навіть за одностайних пояснень осіб, які зрушили з місця тіло зі слідами насильницької смерті, слідчий не мав права не вжити заходів до об’єктивізації доказів, до перевірки пояснень цих людей.

Між тим, слідчий не робить елементарних речей – не перевіряє наявності слідів крові в інших помешканнях будинку, не з’ясовує вірогідне положення потерпілого по слідам крові, не відбирає зразків крові у дружини померлого.

В стадії ознайомлення з матеріалами кримінальної справи захист зазначав у клопотанні, що призначення криміналістичної експертизи для відтворення обставин спричинення тілесних ушкоджень по слідам крові є необхідним у цій справі.

За допомогою цієї експертизи була можливість з’ясувати:

чи була ванна кімната місцем спричинення тілесних ушкоджень;

які сліди крові мали бути на місці знаходження тіла потерпілого, виходячи з характеру тілесних ушкоджень;

чи переміщувалося тіло потерпілого після спричинення смертельного поранення, виходячи з локалізації ушкоджень та слідів крові, якщо так, то в якому напрямку;як довго в одному і в якому саме положенні знаходився потерпілий після спричинення тілесних ушкоджень;

в якому положенні знаходився потерпілий, виходячи з наявних слідів крові на місці події; чи були вчинені на місці виявлення тіла дії для знищення слідів крові на тілі, підлозі ванної кімнати, інших предметах? ...

і безліч інших питань.

Але слідчий вочевидь не зацікавлений перевіряти пояснення дружини померлого та людей, які були нею викликані безпосередньо, нібито, після трагічної події.

Ця незацікавленість вражає тим часом, який слідчий виділив на огляд місця події – 30 хвилин.

Більше того, направляючи 26 травня 2004 року до Закарпатського обласного бюро судово-медичної експертизи перелік питань, спрямованих на з’ясування причин смерті Сливки В.Ю., слідчий Данча М.М. не питає у експертів про час настання смерті, і експерт в акті не вважає за потрібне встановити час настання смерті потерпілого.

Ви пам’ятаєте допит судово-медичного експерта з м.Свалява, котрий досліджував синці у двох працівників міліції.

Тоді я звернула його увагу на те, що слідчий не ставив йому питання про час виникнення синців, а його висновок містить таке визначення.

На що він відповів, що цього не може бути, бо він повинен визначати час спричинення тілесних ушкоджень.

Він має рацію, саме так повинен чинити судово-медичний експерт – незалежно від того, чи поставив слідчий таке питання, експерт має не право, а обов’язок встановити час спричинення тілесних ушкоджень і час настання смерті – в даному випадку, звісно, якщо експерт не зацікавлений у фальшуванні доказів по справі. Слідчий спитав у експертів – чи міг потерпілий спричинити собі виявлені в нього тілесні ушкодження власноручно.

Певно, слідчий мав на увазі, що експерт повинен був зробити такий висновок, виходячи з характеру і локалізації тілесних ушкоджень.

Експерт демонструє дивовижну впевненість, відповідаючи на це питання.

Він коригує недоліки поставленого питання, посилається на характер та локалізацію тілесних ушкоджень, додаткові медико-криміналістичні, токсикологічні, гістологічні дослідження і доходить висновку, що всі ці обставини „...дають підставу стверджувати (не припускати, а стверджувати – коментар І.Піх), що всі вищеописані тілесні ушкодження були спричинені власноручно”.

Що надихнуло експерта на таку впевненість – лишилось невідомим.

Чому ножові поранення не могли бути спричинені іншою особою – експерт не пояснює.

Експерти також, посилаючись на лабораторні дослідження, стверджують, що відібрані зразки не містять даних про вживання потерпілим ліків. Ці результати не відповідають поясненням Сливки Н.В., яка казала, що її чоловік вживав ліки увечорі 23 травня і вранці 24 травня.

Такої якості дослідча перевірка по справі тривала 9 днів. 2 червня 2004 року прокуратура м.Ужгорода винесла постанову про відмову в порушенні кримінальної справи по факту смерті Сливки В.Ю. і по факту доведення до самогубства (т.1 а.с.10-15).

Дружина померлого не зробила жодних процесуальних заяв, які б давали підстави для порушення кримінального провадження, не знайшла таких і прокуратура після проведення огляду місця події, отримання результатів розтину трупу, виконання інших дій.

Через неділю, а саме, 10 червня 2004 року прокуратура Закарпатської області скасовує цю постанову (т.1 а.с.16-17). Через два місяці, 10 серпня 2004 року прокуратура міста Ужгорода знову відмовляє в порушенні кримінальної справи по факту смерті Сливки В.Ю. і по доведенню до самогубства (т.1 а.с.4-9).

Ця постанова містить докладне обґрунтування прийнятому рішенню.

Прокурор міста Ужгорода Тацюн стверджує, що 24 травня 2004 року о 13-й годині 40 хвилин (тобто, після закінчення огляду місця події слідчим Данчею М.М.), із Закарпатської обласної клінічної лікарні поступило повідомлення в чергову частину ужгородської міліції про те, що каретою швидкої допомоги з ножовим пораненням грудної клітини був доставлений Сливка В.Ю.

Прокурор аналізує: -огляд місця події, складений слідчим Данчею М.М., з якого вбачається, що була оглянута ванна кімната, розташована на першому поверсі двоповерхового приватного будинку, де, як стверджує прокурор, був виявлений труп Сливки В.Ю.

У ніші ванної та раковині умивальника виявлено сліди бурої речовини, схожої на кров. На підлозі були виявлені чоловічі штани, кофта, майка також зі слідами бурої речовини, схожої на кров.

Крім того, виявлено та вилучено два кухонні ножі зі слідами бурої речовини, схожої на кров; -огляд трупа, складений тим же слідчим в морзі Закарпатської обласної клінічної лікарні, відповідно до якого в ділянці великого грудного м’яза з лівої сторони тулуба наявний кухонний ніж, що виступає з рани; також протокол містить опис чисельних ножових поранень; -судово-медичне дослідження трупа, (акт № 249 з 24.05.04р. по 07.06.04р. т.1 а.с.90-96) яким встановлено, що смерть потерпілого настала від проникаючого ножового поранення грудної клітини з лівої сторони з пошкодженням лівої легені та серця, що призвело до масивної внутрішньої кровотечі, шоку;

-пояснення від 26.05.04р. Хіміча В.Ю., про те, що 24 травня 2004 року приблизно об 11 годині йому зателефонував Цмур В.С. і просив приїхати до Сливки, оскільки у останнього якісь проблеми з серцем.

Приїхавши до Сливки додому, побачив, що Сливка лежав на підлозі, головою до вікна і Цмур проводив йому штучну вентиляцію легенів. Помітив, що в грудну клітину потерпілого в області серця був встромлений ніж. Пульс потерпілого не прощупувався, дихання було відсутнє, зінниці очей не розширені.

Каретою швидкої допомоги потерпілий був доставлений до обласної лікарні. На місці підключили кардіомонітор, на якому було чітко видно ізолінію, тобто, серце не працювало.

Звуження зінниць пояснює прийомом транквілізаторів чи снодійного;

-пояснення Герзанич М.А. – фельдшера швидкої медичної допомоги, про те, що приїхав на місце за викликом, який отримав від чергового десь об 11 годині 24 травня 2004 року. У ванній кімнаті побачив потерпілого, який лежав на спині, з грудей стирчав ніж.

Він разом з лікарем Ковачем привезли потерпілого у лікарню;

-пояснення від 25.05.04р. Височанського Ю.М. – проректора з наукової роботи УжНУ, про те, що останній раз спілкувався з Сливкою В.Ю. 21 травня 2004 року, ректор був у доброму гуморі. Останнім часом ректор переживав з приводу публікацій у засобах масової інформації. Проблем по роботі у ректора не було. Робота під його керівництвом була налагоджена на дуже високому рівні. На його думку причиною смерті Сливки В.Ю., насамперед, є необґрунтовані напади з боку засобів масової інформації.

Сливка не був схильним до самогубства, оскільки був людиною вольовою, спокійно міг переносити прикрості, ніколи не приймав необдуманих рішень, нервових зривів у нього не помічав. Вважає причиною нервового розладу ректора, якщо такий був, - довготривалі необґрунтовані виступи в засобах масової інформації;

-пояснення від 25.05.04р. Маринця В.В. – проректора з навчальної роботи УжНУ, про те, що причиною смерті ректора були не проблеми по роботі.

Останній раз розмовляв з ним по телефону 24 травня 2004 року о 7год. 30 хв.ранку. Сливка В.Ю. повідомив, що за станом здоров’я не зможе провести нараду і просив його це зробити, сказав, що 25 травня вийде на роботу.

Із розмов зі Сливкою відомо, що він глибоко переживав виступи та безгрунтовні напади з боку засобів масової інформації.

Робота університету під керівництвом Сливки була налагоджена на дуже високому рівні, до роботи університету ніколи не поступали зауваження з боку вищестоящих установ ні по навчальній роботі, ні по фінансових питаннях. На його думку причиною смерті Сливки, насамперед, є необґрунтовані напади з боку засобів масової інформації;

-пояснення Лавкай І.Ю. – (він є доцентом кафедри неврології і психіатрії УжНУ. Має стаж практичної роботи 45 років за спеціальністю лікаря-психіатра вищої категорії, кандидат медичних наук – примітка І.Піх) про те, що 23 травня 2004 року біля 20-ї години зателефонувала Цмур Ольга, просила поради. Вона за ним приїхала і вони поїхали до Сливки В.Ю. По дорозі вона повідомила, що Сливка В.Ю. останнім часом дуже стурбований проблемами сімейного характеру. Сливка В.Ю. зустрів його разом з дружиною, він був у доброму гуморі. Зі спілкування стало зрозуміло, що у Сливки В.Ю. не було проблем сімейного характеру, суть його стурбованості полягала в іншому, він говорив як важко працювати, його турботи були пов’язані з роботою. В свою чергу Лавкай, як фахівець, запропонував приймати заспокійливе, виписав „Санапакс”, „Азалептін”, „Людіоміл”.

При цьому Лавкай не виявив ніякої психопатологічної симптоматики, було видно, що Сливка В.Ю. схвильований і переживає, ніяких подробиць при цьому не розповідав, але на пропозицію трохи відпочити і поприймати заспокійливе, твердо відповів: „Що Ви, я завтра йду на роботу, бо був у відпустці і якщо піду на лікарняний, то недоброзичливці подумають, що я сачкую, а Ви, напевно, знаєте, що я все життя віддавався роботі.”

Після цього, на наступний день, 24 травня 2004 року, близько 10-ї, поїхав в ректорат, де почув, що ректор прихворів і знаходиться вдома. Потім поїхав до Цмур, почув, що Сливка почувався добре, спав краще, однак, було б непогано його відвідати. Цмур зателефонувала дружині Сливки, яка була на роботі, та повідомила, що буде їх чекати вдома. Приїхавши, побачив дружину Сливки в сльозах біля відкритих вхідних дверей, в паніці. Вона показала на ванну на першому поверсі, де Лавкай побачив Сливку В.Ю., лежачого у ванній кімнаті з кухонним ножем в грудній клітині з лівої сторони, який був засунутий в тіло таким чином, що відстань між рукояткою ножа і раною складала приблизно 5 сантіметрів. Він одразу викликав швидку і приблизно в цей же час приїхав Цмур В.С., з яким вони намагалися надати потерпілому першу допомогу. Тіло було ще тепле і здавалося, що був пульс. З усією впевненістю повідомив, що внаслідок спілкування зі Сливкою В.Ю., може зробити висновок, що симптомів до самогубства, агресії, в нього не виявив. Сливка В.Ю. чітко говорив, вів себе спокійно, жартував і взагалі, був людиною веселою, міг переносити будь-які негаразди. З дружиною у них були теплі відносини, він її дуже кохав, навіть боготворив, хоча в них не було дітей, однак, вони знаходили відраду одне в одному;

-пояснення Цмур В.С. – реаніматолога обласної лікарні, який пояснив, що 24 травня 2004 року він був на робочому місці. Приблизно об 11 годині йому на мобільний зателефонувала дружина Цмур Ольга, повідомила, що їй потрібен транспорт і що треба поїхати до Сливки, бо у нього якісь проблеми. Цмур, взявши медичні інструменти, поїхав до Сливки і був на місці через 10 хвилин. Там він застав дружину Сливки та доцента Лавкая, який сказав зайти у ванну кімнату. Там він побачив Сливку, який сидів у ванній, в тілі був кухонний ніж, а саме, в лівій частині грудної клітини. Крім того, у ванній кімнаті побачив ще два ножі; один – у раковині умивальника, другий – на краю ванни. Викликали швидку, Цмур В.С. намагався надати медичну допомогу, однак, Сливка вже був мертвим, нічого вже не можна було зробити. Прибула карета швидкої допомоги і потерпілого транспортували у обласну лікарню. Хто першим виявив потерпілого у ванній – він не знає. Він не помічав, щоб останнім часом Сливка В.Ю. був чимось пригнічений, однак, зі слів дружини йому відомо, що Сливка В.Ю. останній період був дуже засмучений, чим саме, йому не відомо;

-пояснення Сливки Наталії Василівни про те, що її чоловік був надзвичайно сильною людиною, міг справитися з будь-якими негараздами.

Пояснила, що її чоловіка почали переслідувати за політику з того часу, як стало відомо, що студенти підтримують Марчука.

Чоловік мав розмову з Балогою, потім з Кучмою Л.Д., після якої його залишили в спокої.

У 2003 році з боку обласної державної адміністрації тиск посилився, до цього підключилися силові структури, почалися безкінченні перевірки з боку правоохоронних та контролюючих органів, які не давали для влади ніякого результату. Підключився „Правозахист” та „Об’єктив”, полився бруд на роботу університету і чоловіка. Це були безпідставні звинувачення. Все це робилось з благословління губернатора краю та члена СДПУ(О) Івана Різака. Оскільки в Закарпатській області всі керівні посади займають виключно члени вказаної політичної партії, то її чоловік не був угодний цій політичній силі, оскільки не розділяв їхні погляди. Крім того, не давав губернатору втягувати студентів та працівників університету в політику. Чоловіку дзвонили з погрозами, про це вона дізналась випадково, коли одного разу сама підняла трубку.

23 травня 2004 року приблизно о 8-й ранку чоловік пішов, налаштований на серйозну розмову, до голови ОДА Івана Різака. Повернувся пригнічений приблизно через годину і сказав, що все дуже погано, це кінець. Та чи зустрічався він з Різаком їй не відомо.

Оскільки був дуже подавлений, то викликали психолога, який прописав заспокійливе та снодійне. 24 травня 2004 року о 7-й 50 пішла на роботу, а чоловік залишився дома один, хотів поспати. Повернувшись приблизно о 10-й 30, виявила його мертвим.

В постанові прокурор також зазначає, що брат померлого – Сливка Іван Юлійович відмовився від дачі пояснень на підставі ст.63 Конституції України.

Прокурором встановлено, що 23 травня 2004 року Різак І.М. був за межами Закарпатської області і в цей день розмов зі Сливкою В.Ю. не мав. Крім того, 23 травня 2004 року – це неділя, вихідний день і апарат обласної державної адміністрації не працював.

Прокурором прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи по факту смерті Сливки В.Ю. і по факту доведення до самогубства.

Ця постанова є надзвичайно цікавою.

Більше в справі не буде документу, який би так концентровано зібрав всі докази, які б вказували на необхідність дослідження подій, які мали місце в цій сім’ї і саме в сім’ї під час відпустки Сливки В.Ю. і особливо 23 травня 2004 року.

З неї з усією очевидністю вбачається, що в сім’ї Сливки 23 травня 2004 року сталися якісь значущі події. Ці події мали сильний вплив на самопочуття потерпілого, або на намагання створити таке враження у оточуючих.

В офіційному порядку за медичною допомогою не звернувся ні Сливка В.Ю., ні його дружина. Увечорі цього дня, навіть не дружиною, а її сестрою був запрошений не просто психолог, а лікар-психіатр вищої категорії Лавкай – спеціаліст, послугами якого (як тепер відомо зі справи) Сливка В.Ю. ніколи до цього дня не користувався.

Вподальшому з’ясується, що Цмур Ольга докладе чимало зусиль для розшуку саме Лавкая, поїде за ним на його дачу.

Спеціаліст, за його ж словами, не побачив хворобливої симптоматики, але виписав те, що від нього вимагалося – заспокійливе, снодійне.

Наступного дня він шукає Сливку В.Ю. за місцем роботи, і не знайшовши – їде до Цмур Ольги і потім – додому до Сливки. Ранком 24 травня 2004 року на місці події були - дружина потерпілого, її сестра, Лавкай і нова особа, але з того ж оточення - чоловік сестри. Жоден з них не зателефонував у міліцію.

Більше того, лікарі викликаної швидкої теж цього не зробили.

Цілком грунтовно правоохоронні органи мали підстави чекати від дружини загиблого зрозумілих пояснень.

Вона пропонує віддалену у часі (з 1999 або з 2003 року за різними поясненнями) історію політичних переслідувань чоловіка, його переживання з приводу публікацій у пресі, перевірок на роботі, тощо і натякає на можливе спілкування чоловіка 23 травня 2004 року з Різаком І.М.

Але 23 травня – неділя, до того ж Різак І.М. у цей день був поза межами Ужгорода і області; тобто, факт спілкування Різака І.М. зі Сливкою В.Ю. не підтвердився.

Казати про раптові негаразди на роботі немає приводу, оскільки в квітні-травні 2004 року Сливка В.Ю. перебував у відпустці.

До речі, піти у відпустку йому, вочевидь, не завадили ні „численні перевірки” ні побоювання втратити посаду ректора. Жодних інших версій для пояснення стану чоловіка його дружина не пропонує.

При цьому вона не просить знайти і притягти до відповідальності винних осіб. Тобто, є очевидним, що Сливка Н.В. не має наміру витягати скелета з власної шафи, а прокуратура демонструє не властиву цій установі делікатність.

У такому вигляді постанова існує майже 3,5 місяці. 22.12.04р. прокуратура Закарпатської області скасовує постанову від 10.08.04р. з одночасним порушенням справи по факту 120 ч.1 КК України.

Процесуальні причини прийняття такого рішення невідомі, принаймні справа таких не містить.

А от суспільство за цей час зазнало суттєвих змін. Владні структури держави набули іншого політичного змісту.

Суспільству наполегливо нав’язувалась думка про злочинність попередньої влади.

Певно, під впливом саме цього настрою заступник прокурора Закарпатської області Геревич прийняв рішення про порушення справи по факту доведення Сливки В.Ю. до самогубства, маючи на увазі певну особу на роль обвинуваченого (що буде видно з подальших слідчих дій).

Цією постановою заступник прокурора встановив, що 24 травня 2004 року о 13-й годині 40 хвилин, із Закарпатської обласної клінічної лікарні поступило повідомлення в чергову частину ужгородської міліції про те, що каретою швидкої допомоги з ножовим пораненням грудної клітини був доставлений Сливка В.Ю.

Потерпілий доставлений з місця проживання, де був виявлений дружиною Сливка Наталією Василівною, 1950 р.н., у ванній кімнаті, з ножовим пораненням грудної клітини і який помер у зазначеному медичному закладі. Заступник прокурора стверджує, що постанова про відмову в порушенні кримінальної справи винесена передчасно, оскільки у даному випадку мають місце ознаки складу злочину, передбаченого ч.1 ст.120 КК України.

Такого висновку він дійшов з аналізу пояснень Сливки Наталії Василівни. Обставини, нею викладені, нібито, підтвердили проректори УжНУ Височанський, Маринець, реаніматолог Цмур, доцент Лавкай.

Отже, нічого нового заступник прокурора не встановив, стверджуючи про передчасність попередньої постанови.

Всі ці обставини були відомі і викладені в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи по факту смерті і доведення до самогубства.

З тексту постанови вбачається, що прокуратурою сприймається лише одна версія – доведення до самогубства; інші версії не розглядаються.

Таке спрямування досудового слідства зумовило недоречність прискіпливого ставлення до протоколу огляду місця події, до перевірки пояснень Сливки Н.В. Фактова справа розслідується, по ній виконуються слідчі дії, з яких вбачається, що пояснення Сливки Наталії Василівни визначають напрямок і об’єм кримінального розслідування.

По справі з’ясовуються лише і тільки взаємовідносини колишнього ректора з колишньою на цей час владою, яку уособлює Різак І.М.

11 лютого 2005 року начальник слідчого відділу прокуратури м.Ужгорода порушує стосовно Різака І.М. кримінальну справу по ч.2 ст.120 КК. М.М.Данча встановив, що 24 травня 2004 року о 13-й годині 40 хвилин, із Закарпатської обласної клінічної лікарні поступило повідомлення в чергову частину ужгородської міліції про те, що каретою швидкої допомоги з ножовим пораненням грудної клітини був доставлений Сливка В.Ю., 1943 р.н., ректор УжНУ, депутат облради.

Потерпілий доставлений з місця проживання, де був виявлений дружиною Сливка Наталією Василівною, 1950 р.н., у ванній кімнаті, з ножовим пораненням грудної клітини. Новелли цієї постанови полягають в тому, що, слідчий не стверджує, що Сливка В.Ю. помер в лікарні.

Стосовно Різака І.М. справу порушено тому, що він, як колишній голова Закарпатської ОДА, в силу наданих йому повноважень, протягом 2003 по травень 2004 років, систематично вчиняв дії, спрямовані на приниження людської гідності Сливки В.Ю., який перебував у залежності від нього. На думку слідчого, в результаті тиску, вчинюваного Різаком І.М. відносно Сливки В.Ю., останній покінчив життя самогубством.

Як бачите, постанова не містить навіть згадування про приводи до її порушення; цитує частково диспозицію ст. 120 КК України, без будь-яких пояснень, які ж саме були систематичні злочинні дії особи, щодо якої порушене кримінальне провадження і мали джерелом владні повноваження та принижували гідність іншої людини. Отже, постанова не містить законних приводів і підстав до її порушення, є такою, що не відповідає вимогам статей 94, 98 КПК України. В цей же день Різак І.М. був затриманий в порядку статей 106,115 КПК України. (т.6 а.с.22).

Постанова не містить жодної з передбачених ст..106 КПК України підстав, яка б давала слідчому право затримати підозрюваного.

11 лютого 2005 року Різаку І.М. був обраний запобіжний захід – підписка про невиїзд.

Навіть така вигадана кваліфікуюча ознака як „залежність” Сливки В.Ю. від Різака не давала впевненості у перспективності обрання іншого запобіжного заходу.

28 березня 2005 року по справі призначається посмертна психолого-психіатрична експертиза стосовно психічного та психологічного стану Сливки В.Ю., що передував самогубству. 11травня 2005 року результати готові, експерти дійшли висновку, що в переживаннях Сливки В.Ю. домінували переживання, пов’язані з діями Різака І.М.

Через 2 дні, 13.05.06р. порушується кримінальна справа прокуратурою м.Ужгорода щодо Різака по ч.3 ст.365 КК України по тим же обставинам. Начальник слідчого відділу прокуратури м.Ужгорода Маханець встановив: 1.дату смерті Сливки В.Ю. – 23 травня 2004 року; 2.спеціальний суб’єкт – і службову особу і представника влади; 4.той же період вчинення злочину – 2003 – травень 2004 року; 5.злочинні дії у вигляді організації різного роду перевірок силами правоохоронних органів і служби безпеки; організації цькування через пресу; вчинення дій, спрямованих на систематичне принижування людської гідності Сливки В.Ю. та авторитету керівника вищого учбового закладу.

(В чому полягали останні дії, не встановлено); 6.зв’язок між діями і спеціальним суб’єктом у вигляді використання службового становища та владних повноважень, шляхом перевищення влади, всупереч інтересам служби (тобто, компіляція із зловживання службовим становищем та перевищення владних повноважень); 7.мету вчинення злочину – усунення Сливки В.Ю. з посади ректора УжНУ.

І ця постанова традиційно не містить приводів до її порушення. Якщо є бажання, можна проявити кмітливість і припустити, що в даному випадку застосований п.5 ч.1 ст.94 КПК України, тобто, слідчий безпосередньо виявив ознаки злочину. Але, щоб виявити те, що написано в постанові – треба було провести слідчі дії, адже з дозволених законом дослідчих дій, наприклад – двох протоколів огляду, таке встановити неможливо. Мені можна заперечити існуванням фактового провадження.

Але фактове провадження теж не мало законних приводів, принаймні за обраною кваліфікацією – доведення до самогубства.

Таким чином суперечливість щодо приводів переходить в площину аналізу наявності або відсутності підстав до порушення кримінальної справи. І фактові постанови і постанови щодо особи за двома складами злочину, передбаченими КК України, у вигляді підстав мають особисті враження і особисті міркування з приводу того, що сталося, оточення Сливки В.Ю. Оцінку їм можна надавати різну, підтвердженням цьому є вищенаведена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи по факту доведення до самогубства.

А от чого не можна – так це безпосередньо виявити органом дізнання, слідчим або прокурором ознак будь-якого злочину в діях Різака І.М., спираючись на ці дані, оскільки їх неможливо розцінити як такі, що незаперечно вказують на наявність ознак злочину. Отже і зазначена постанова про порушення кримінальної справи є винесеною всупереч вимогам статей 94, 98 КПК України.

13 травня 2005 року Різак І.М. був затриманий.

В постанові є посилання на акт №112 від 11.05.2005р. посмертної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи і немає жодної підстави для затримання, передбаченої статтею 106 КПК України.

В постанові вказано, що Сливка помер 23 травня 2004 року.

16.05.05р. – постановою Ужгородського міськрайонного суду Різаку обрано запобіжний захід – взяття під варту. 17 травня 2005 року Різаку І.М. пред’явлено обвинувачення по статтям 120 ч.2, 365 ч.3 КК України. В постанові, зокрема, встановлена дата смерті Сливки В.Ю. – 23 травня 2004 року.

Вподальшому, 18 травня 2005 року начальник слідчого відділу прокуратури м.Ужгорода В.Маханець винесе постанову, якою встановить дату смерті Сливки В.Ю. – 24 травня 2005 року і пояснить, що дата смерті 23 травня 2004 року у вищезгаданих документах вказана помилково.

Можливо і так.

Може людина помилитись і до чого така прискіпливість адвоката?

Моя увага до цієї постанови, на мій погляд, пояснюється дуже просто: якщо начальник слідчого відділу встановив дату смерті, то в постанові треба було зазначити як йому це вдалося, або юридичною мовою

- в який спосіб, з посиланнями на які докази справи встановлена ця дата. Але постанова не містить жодних обґрунтувань і це не випадковість і не результат чергової помилки, оскільки час настання смерті Сливки В.Ю.

– не просте питання цієї справи і що абсолютно точно – зовсім не досліджене. Крім того,

це Я кажу, що начальник слідчого відділу встановив дату смерті.

А його текс дослівно виглядає так: „

При складанні зазначених вище постанов помилково вказана смерті ректора УжНУ Сливки В.Ю. як 23.05.2004 року. Однак, вивченням матеріалів кримінальної справи встановлено, що в дійсності смерті Сливки В.Ю. мала місце 24.05.2004 року”. Обидва рази випущено слово „дата”.

Ніяке інше слово не підходить. Це теж не випадковість.

Певно, автора постанови все ж таки бентежив термін „дата смерті”.

Все ж таки йдеться про кримінальне, а не нотаріальне провадження.

В кримінальній справі зазвичай підлягає встановленню час настання смерті потерпілого.

Але до суті: Раніше я звертала Вашу увагу на те, що призначаючи дослідження трупа Сливки В.Ю. слідчий не поставив питання про час настання смерті. Теж, мабуть помилився.

Експерти Закарпатського обласного бюро судово-медичних експертиз, проводячи дослідження трупа 24 травня 2004 року, також не визначають час настання смерті.

А от тут вже про помилку говорити немає ніякої можливості.

Для експерта постанова слідчого (або відношення), якої до речі, в справі немає, - це лише підстава для дослідження, а от як його проводити – визначають спеціально складені для експерта нормативні акти – закони, правила, інструкції. Так, у відповідності до п.1.2. „Правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів в бюро судово-медичної експертизи”, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6 – експертиза виконується з метою встановлення причин смерті, наявності, характеру і механізму виникнення тілесних ушкоджень, часу настання смерті та вирішення інших питань, що були поставлені органами дізнання, слідчого, прокурору та суду, і вирішення інших питань, які належать до компетенції даного виду судово-медичної експертизи.

Отже, мета дослідження трупів є нормативно визначеною.

Слідчий може цікавитись будь-чим, експерт в межах своєї компетенції може надати відповіді, але причину смерті, характер і механізм тілесних ушкоджень та час настання смерті експерт повинен визначити при дослідженні трупа у будь-якому випадку.

Щоб експерт не посилався на забувкуватість, ці ж Правила у розділі „Спеціальна частина” пунктом 2.1.6. детально регламентують порядок дослідження експертом трупних змін. Починається таке дослідження з визначення на дотик охолодження трупа в прикритих одягом і відкритих частинах тіла. В акті №249 з цього приводу зазначено:

„Труп на дотик теплий”. Потім вимірюється температура тіла в пахових западинах і в прямій кишці – двічі з годинною перервою (!). Цю вимогу експертами просто проігноровано.

Жодних температурних даних в акті немає. Потім експерт виявляє наявність і ступінь вираженості трупного заклякання в м’язах обличчя, шиї, верхніх і нижніх кінцівок.

З цього приводу експерти пропонують єдине: „Трупне задубіння слабо виражене у всіх доступних для дослідження групах м’язів” Потім, згідно „Правил”, експерт фіксує наявність трупних плям, їх локалізацію, характер, колір, особливості поширення, наявність ділянок поблідніння, які утворилися від тиску деталей одягу, предметів.

Тричі визначається характер зміни трупних плям при натискуванні пальцем або плунжером динамометра з силою 2 кг/см.кв. з наступним зазначенням часу повернення до початкового забарвлення. Що маємо в акті №249 дослідження трупа Сливки В.Ю.? „Трупні плями блідо-синюшного кольору, розташовані по задньо –бокових поверхнях тулуба та кінцівок, при натисканні блідніють, відновлюють свій колір через 1 хвилину”. Все.

І нарешті, у відповідності до пункту 2.1.9. Правил, при дослідженні трупа експерти використовують рекомендовані у встановленому порядку інструментальні і лабораторні методи визначення часу настання смерті. Про ці методи нема чого говорити, бо експерти не визначали час настання смерті Сливки В.Ю. взагалі.

Я впевнена, що складаючи цей акт, вони добре розуміли, що вподальшому ніяка додаткова або повторна експертиза за їхнім недбалим, поверховим виконанням пункту 2.1.6. „Правил” вже не встановить достовірний час настання смерті. І це при тому, що експерти мали ідеальні умови для визначення часу настання смерті – труп не зазнав впливу зовнішніх температурних перепадів, ванна була без води, тобто, зовнішні чинники не ускладнювали можливість максимально точного встановлення часу настання смерті.

Але експерти зробили все, щоб за результатами їхніх досліджень вже жоден спеціаліст не зміг визначити точний час настання смерті.

„Правила” також регламентують поведінку експерта у випадках відсутності питань, які мали бути поставлені слідчим, але з невідомої причини відсутні. Пункт 2.9. „Уразі виявлення при проведенні експертизи даних, що мають значення для справи, але щодо яких питань не поставлено, судово-медичний експерт вправі про них повідомити особу, яка призначила експертизу, або вказати на них у своїх підсумках”. Чи треба говорити, що і ця вимога не виконана.

18 січня 2005 року слідчий Данча М.М. призначить по справі комісійну судово-медичну експертизу трупа і „згадає” про необхідність з’ясування часу настання смерті. Експертиза виконувалась по матеріалам справи Львівським обласним бюро судово-медичних експертиз з 29 січня 2005 по 01 березня 2005 року.

Результати оформлені у вигляді висновку № 12/05-к (т.5 а.с.5-15). Як і слід було чекати, експерти змогли дати лише вірогідну відповідь: смерть могла наступити за 12 годин до розтину трупа. Час розтину трупа в акті № 249, як і треба було чекати, експерти не вказали.

Але в томі 1 на а.с.88-89 мається довідка №3307 від 03 червня 2004 року, якою, зокрема, Закарпатське обласне бюро судово-медичних експертиз повідомляє слідчого Данчу М.М., що судово-медичне дослідження трупа Сливки В.Ю. було проведене 24 травня 2004 року о 14 годині 30 хвилин. Отже, смерть Сливки В.Ю. настала не об 11-й ранку, як свідчить його дружина, а, виходячи з матеріалів справи - о 2-й годині, 30 хв. вночі 24 травня 2004 року.

Щоб не повертатись вдруге до судово-медичної експертизи, яку доречно аналізувати саме зараз, оскільки її висновки є важливими для розуміння обвинувачення, звертаю Вашу увагу на деякі інші надзвичайно цікаві її висновки. Коли я знайомилась з протоколом огляду місця події, перше, що вразило – це сліди крові. З тієї причини, що їх небагато, вони мають форму крапель, бризків, немає калюж, потьоків. До речі, я не одна звернула на це увагу. Свідок Лавкай в суді теж буде казати, що його вразила відсутність крові у ванній, де знаходився потерпілий. Перше, що спало мені тоді на думку – такі численні тілесні ушкодження, певно, визвали масовану внутрішню кровотечу. Знайомлячись з актом судово-медичного дослідження №249 знайшла підтвердження своїм хибним думкам, оскільки в цьому акті вказано, що, дійсно, ножове поранення грудної клітини Сливки В.Ю. супроводжувалось масивною внутрішньою кровотечею. Львівські експерти кажуть – так, внутрішня кровотеча мала місце в тому числі. Адже причиною смерті Сливки В.Ю. була саме анемія – обезкровлення організму. (Одразу зауважу, що це може означати тільки одне – своєчасно надана медична допомога могла врятувати життя пораненій людині.) Анемія, стверджують експерти, виникла після ураження грудної клітини колючо-різаним знаряддям, типа клинка ножа, від якого виникло пошкодження лівої легені, лівого шлуночка серця, яке супроводжувалося зовнішньою та внутрішньою кровотечею, а також кровотечею з пошкоджень на верхніх та нижніх кінцівках. Отже, всупереч закарпатським експертам, львівські експерти перш за все кажуть про зовнішню кровотечу.

А це означає, по-перше, що зафіксовані протоколом огляду місця події сліди крові вочевидь не відповідають висновкам Львівського бюро СМЕ і, по-друге, експерти Закарпатського бюро СМЕ приховали дані про зовнішню кровотечу.

З висновку Львівських експертів також випливає, що вони встановили іншу причину смерті.

Львівськи експерти не підтвердили категоричний висновок своїх закарпатських колег щодо безумовного само спричинення тілесних ушкоджень. На їхню думку, розташування і характер пошкоджень, як проникаючого поранення грудної клітини, так і множинних різаних ран кінцівок, свідчать про можливість їх утворення власноручно, тим більше, що ці ділянки доступні для дії рук самого потерпілого.

Якщо врахувати формулювань питання – „Чи міг потерпілий спричинити собі виявлені у нього тілесні ушкодження власноручно?” – відповідь є коректною. Звертаю Вашу увагу на аргументацію – якщо ділянки тіла доступні для рук потерпілого, то вони доступні і для рук сторонньої людини. Про будь-які характерні для само спричинення ушкоджень особливості експерти не кажуть. Львівські експерти стверджують, що сліди крові, виявлені на місці події на тілі і одязі свідчать про те, що після отримання пошкоджень потерпілий пересувався і був у вертикальному чи близькому до цього положенні. Але в якому саме положенні по відношенню до кожного пошкодження він знаходився – встановити неможливо.

Висновок в цій частині давав безліч напрямків для роботи – необхідно було з’ясувати в який спосіб потрапили сліди крові на одяг; є ці сліди елементарними чи складними; чому знайдені речі – майка, футболка, штани від піжами, не маючи порізів, мають численні плями крові, зокрема піжамні штани і футболка - з усіх боків, як спереду, так і ззаду ( т.5 а.с.35 – висновок експерта-імунолога); як довго потерпілий міг пересуватись у пораненому стані, де саме він пересувався, де його мобільний телефон, коли він скористався ним востаннє і тому подібних питань можна навести безліч.

Можливість отримання відповідей на ці та багато інших питань безнадійно втрачена завдяки зусиллям слідчого – 28 серпня 2005 року він винесе постанову, якою, до судового розгляду справу поверне дружині Сливки В.Ю. вилучені з місця події майку, футболку, піжамні штани, як речі, що не мають значення для справи. В такий же спосіб слідчий розпорядиться ще з двома речовими доказами – ножами, вилученими з місця події.

Не зважаючи на наявну на цих ножах кров, слідчий не призначить навіть імунологічну експертизу.

На його думку, ножі теж не мають значення для справи, адже на них немає слідів капілярних ліній.

Слідчого демонстративно або, може, злочинно, зовсім не цікавить, як могло статися, що людина, яка спричинила собі стільки ножових поранень, що їх не можна порахувати;

за висновками експертів, не виключно – користувалась всіма трьом ножами, спричиняючи собі тілесні ушкодження,

примудрилася не лишити жодного сліду від жодного пальця на жодному з ножів.

Дочірні категорії

 

 

Постанова Лазаря про закриття справи про вбивство Олексія Різака не скасована.

Нижченаведене спростування висновків Постанови підготовлено слідчими Головного слідчого управління СБУ, які прийшли на допомогу батькам після вбивства Олексія Різака за дорученнм Голови СБУ у 2012 році.

Дякуємо мужнім офіцерам СБУ, які пдготували не тільки це заперечення на Постанову слідчого, але і підготували питання для розсліування вбивства юнака перевертнями в погонах.

 

https://censor.net/ru/forum/2826033/dlya_togo_chtoby_raskryt_jestokoe_ubiyistvo_alekseya_rizaka_nujno_dat_otvet_na_neskolko_voprosov

 Заперечення на постанову слідчого.

Згідно з листом старшого слідчого СУ УМВС України в Закарпатській області майора міліції Лазаря О.Ю. № 7/5930 від 27.12.2013 року, постановою про закриття кримінального провадження від 26 грудня 2013 року (далі за текстом – «Постанова») на підставі п.1 ч.1 ст.284 КПК України закрито кримінальне провадження № 12012070030000012 за фактом вбивства Різака О.І., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

А у вищевказаному листі зазначено «У відповідності до вимог ст..ст.60,111 КПК України,повідомляю Вас, що досудове розслідування за фактом смерті Різака О.І., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012070030000012 від 21.12.2013 року закінчено. /.../26.12.2013 року кримінальне провадження № 12012070030000012 було закрито на підставі п.1 ч.1 ст.284 КК України.

Виникає наступне питання до слідчого: а чи взагалі проводилось досудове розслідування за фактом вбивства Різака О.І., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012070030000012 від 21.12.2012 року ? п.1 ч.1 ст.284 КК України???

Витяг з Кримінального кодексу України Стаття 284. КК України. Ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха Ненадання допомоги капітаном судна в разі зіткнення з іншим судном екіпажу та пасажирам останнього, а також зустрінутим у морі або на іншому водному шляху особам, які зазнали лиха, якщо він мав можливість надати таку допомогу без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу і пасажирів, карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14

 

«Помилки» слідчого, службова недбалість, завідоме введення в оману батьків, близьких родичів Різака О.І., суспільства щодо підстав для закриття кримінального провадження № 12012070030000012 за фактом вбивства Різака О.І., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України ,відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012070030000012 від 21.12.2012 року свідчать про упередженість і однобічність проведеного досудового слідства та завідомо незаконного закриття даного кримінального провадження.

З матеріалами закритого кримінального провадження № 12012070030000012 за фактом вбивства Різака О.І., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, Різак І.М. не ознайомлений, тому можна судити про стан та об'єктивність проведеного розслідування з наданої йому копії Постанови.

Аналіз тексту зазначеної Постанови свідчить, що рішення про закриття даного кримінального провадження прийнято слідчим є необґрунтованим, та що досудове слідство проведено ним упереджено і однобічно, з грубими порушеннями вимог ст.9 КПК України щодо всебічності, повноти і неупередженості дослідження обставин кримінального провадження та забезпечення прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

I. З тексту Постанови випливає багато запитань, відповідей на які немає, але які є предметом доказування у цьому провадженні. − Зокрема, в Постанові не чітко вказані підстави початку даного кримінального провадження.

18 листопада 2012 року Іван Різак спробував зателефонувати до міністра МВС, але помилився номером і зателефонував до Київського міського управління МВС, і тільки на основі цього дзвінка було розпочато досудове розслідування 21 листопада 2012 року.

Однак, в тексті Постанови про це не зазначено, а натомість згадується повідомлення громадянина Назаренка О.П. від 16 листопада 2012 року, внесене до ЖРЗПЗ Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області за № 7088, яке надійшло в чергову частину Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області, про те що з 16-ти поверхового будинку, розташованого по пр. Свободи, 2, у м. Ужгороді випав чоловік.

Виникає питання, хто такий Назаренко О.П., чому він не допитаний у даному провадженні (згідно з текстом Постанови, серед свідків значиться громадянин Назаренко О.І.) та яке процесуальне рішення прийнято за його заявою в ЖРЗПЗ № 7088.

Не встановлений точно час смерті Різака О.І. В Постанові слідчого вказано, що повідомлення про те що з 16-ти поверхового будинку, розташованого по пр. Свободи, 2, у м. Ужгороді випав чоловік, надійшло до чергової частини Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області о 19.28 год. 16 листопада 2012 року, тоді як на офіційному сайті прокуратури Закарпатської області вказано, що воно надійшло о 20.30 год. того ж дня.

У Постанові вказано, що бригада швидкої медичної допомоги, яка приїхала на місце події на підставі виклику зафіксованого диспетчером Якубець М. о 19.26 16 листопада 2012 року. При цьому лікар, який констатував смерть Різака О.І не вказав час смерті. 

Необхідно відзначити, що не встановлено, хто і при яких обставинах виявив тіло Різака О.І. та хто і з якого телефону викликав бригаду швидкої медичної допомоги. 

Невідомо яким чином, від кого та о котрій годині Галаговець Ю.М. (офіцер міліції) дізнався про смерть Різака О.І. та з якою метою та о котрій годині поїхав до дівчини Різака О.І на ім’я Ганна. 

У Постанові вказано, що полковник міліції Вучкан С.Ф. прибув на місце події після встановлення особи померлого. Виникає наступне питання, а саме: яка оперативно-слідча група та ким очолювана знаходилась на вказаному місці події з 19.28 16 листопада 2012 року до приїзду полковника міліції Вучкана С.Ф. 

Невідомо яким чином і від кого члени оперативно-слідчої групи, котра прибула на вказане в Постанові місце події, відразу ж дізналися про відносини Різака О.І з громадянкою Рішко Г.В., оскільки одночасно проводили огляд вказаного місця події і за адресою її проживання. 

З Постанови невідомо чому на вказаному місці події знаходились полковник СБУ у відставці Лізанець В.Й., та начальник управління охорони здоров’я Закарпатської ОДА Шніцер Р.І. Так як, Лізанець В.Й. відразу заявив, що має місце факт самогубства, невідомо з Постанови чи був він допитаний стосовно його коментаря про те, що «…можливо, в майбутньому розповість, як усе було, а зараз воліє утриматися від будь-яких коментарів». (Газета «Дзеркало тижня. Україна» № 1, 11 січня 2013). 

Не встановлені особи, які змивали кров на місці події 16.11.12 і на підставі чиєї вказівки вони приховували сліди злочину.

До речі, пан ВУЧКАН Івану Михайловичу Різаку представився вдома керівником слідчо-оперативної групи. І додав, що версій ще ніяких немає, бо вони ще нікого не допитували.

Тому можна додати, що полковник Вучкан приїхав до шістнадцяти поверхівки не тільки після упізнання тіла, а й після того, як його там не було. А скоріше тіла Олексія Різака там взагалі не було!!!

З тексту Постанови випливає, що факти, викладені у нижче наведеному листі Різака В.М. до начальника УМВС України в Закарпатській області генерала міліції Варцаби В.М. слідчим повністю проігноровані.

Начальнику УМВСУ в Закарпатській області генералу міліції Варцабі В.М.

Різака Василя Михайловича, що проживає за адресою 

Шановний Василь Миколайович!

По суті питань, що стосуються загибелі мого племінника Різака Олексія Івановича хочу зазначити, що мені відомо наступне.

У п’ятницю, 16 листопада, приблизно о 20 годині 50 хвилин мені зателефонував професор Лазур Ярослав Володимирович і запитав мене: «Як справи?». На мою відповідь: «Все нормально» він знову задав питання: «Чи нічого не трапилось у Івана Михайловича?» я відповів, що у брата також все добре, оскільки я у нього був 30-40 хвилин тому і заносив лист з ректорату.

Хвилин через п’ять-сім професор Лазур Ярослав Володимирович знову мені зателефонував і вже більш конкретно задав запитання: «Чи все ОК в Альоші (сина Івана Михайловича), оскільки йому зателефонував однокурсник, який працює в обласній прокуратурі, і повідомив, що біля 16-ти по верхівки знайшли мертву людину.

За паспортом це був Різак Олексій Іванович. Телефонограма у прокуратуру, за словами Лазура Ярослава Володимировича, прийшла приблизно о 20 год. 45 хв.

Через кілька хвилин мені зателефонували з незнайомого номера і представились полковником Сергієм Вучканом. На моє запитання, звідки у нього мій номер мобільного телефону, він поясним, що дав його йому професор Переста Ю.Ю.

Після цього, він попросив мене приїхати до 16-ти поверхівки на що я йому відповів, що я попробую зателефонувати генералу Русину Віктору Павловичу. Але я не встиг цього зробити, оскільки Віктор Павлович уже передзвонив мені.

У той же момент я почав збиратися виїхати на місце трагедії, паралельно мені передзвонив полковник СБУ у відставці Володимир Лизанець і повідомив аналогічну інформацію, що Альоша загинув. Сам проїзд з дому до місця трагедії тривав 3-4 хвилини.

На місці трагедії я побачив також полковника СБУ у відставці Володимира Лизанця та начальника управління охорони здоров’я обласної державної адміністрації Шніцера Романа. Вони мене повідомили, що Альоша загинув, а також проінформували, що швидка медична допомога від’їхала 3-4 хвилини тому.

Полковник СБУ у відставці підвів мене до місця, де нібито відбулася трагедія, і почав показувати, що саме на цьому місці був знайдений Альоша.

Побачивши мої здивовані очі, оскільки там не було жодних слідів падіння, він пояснив це тим, що кров вже змили, але коли і хто це встиг зробити не сказав. Хочу зазначити, що місце на яке показував полковник СБУ у відставці Володимир Лизанець суттєво відрізняється від місця, на яке вказувала свідок у сюжеті ТСН.

Також ні на місці, де показував полковник СБУ у відставці Володимир Лизанець, ні на місці, де показувала свідок з сюжету ТСН, не було ніякого піску, чому це важливо – поясню нижче.

Оглядаючи місце трагедії до нас підійшов молодий чоловік, який представився полковником Сергієм Вучканом і сказав, що він займається оперативно-слідчими діями загибелі юнака.

Буквально через 2-3 хвилини до нас підійшли два оперативні працівники, які оглядали багатоповерхівку і чітко доповіли Сергію Вучкану, що жодних слідів падіння чи стрибка з 16-ти по верхівки нема.

Тобто, з моєї точки зору, вони чітко заперечили сам факт самогубства, тим більше, що на землі теж не було жодних слідів.

В той же час полковник СБУ у відставці Володимир Лизанець зауважив, що це самогубство, але оперативні працівники не реагували на його зауваження і виконали доручення Сергія Вучкана поїхати до дівчини, з якою Олексій Різак недавно попрощався. Тобто на цей момент у міліції не було жодної версії про смерть загиблої людини біля 16-ти поверхівки.

У цей час до багатоповерхівки під’їхала кардіологічна швидка допомога і ми (Сергій Вучкан, Володимир Лизанець, Роман Шніцер, я і екіпаж швидкої допомоги) поїхали до брата додому. Коли ж під’їхали до квартири я попросив стати так, щоб не дуже було видно машину швидкої при відкритті дверей квартири. Ми подзвонили у двері, у коридор вийшов брат Іван Михайлович з дружиною. Сергій Вучкан попросив їх присісти і повідомив про загибель Альоші. В цей момент лікарі швидкої надавали медичну допомогу Галині Вікторівні та Івану Михайловичу.

Полковник у відставці Володимир Лизанець чітко сформулював що це самогубство і стрибок з 15 поверху 16-ти поверхівки. Брат Іван, маючи досвід із самогубством Сливки, із-за якого він був тричі незаконно арештований і на сьогоднішній день повністю реабілітований, попросив Сергія Вучкана з’ясувати чи це не є підставою.

На ці слова, на мій погляд, неадекватно зреагував полковник СБУ у відставці Володимир Лизанець, який практично зірвався і почав кричати: «Якщо тобі сказали, що це самогубство, то про інші версії забудь!».

Треба віддати належне брату Івану, який намагався практично не реагувати на провокаційну реакцію Володимира Лизанця і продовжував спілкуватися з Сергієм Вучканом, який сказав, що поки ніякої інформації нема, оскільки слідчі тільки тепер виїхали до знайомої дівчини Альоші.

Полковник СБУ у відставці Володимир Лизанець наводячи доводи на користь самогубства говорив про якісь квіти і свічки, які нібито знайшли біля будинку дівчини, а це було дивно, оскільки слідчі виїжджали практично разом з нами і, навіть, пізніше. У зв’язку з погіршенням здоров’я брата Івана Михайловича та його дружини Галини Вікторівни було прийнято рішення про диспансеризацію їх у кардіореанімації.

Коли ми приїхали у кардіореанімацію були проведені попередні дослідження, але оскільки вчасно була надана перша медична допомога то якихось серйозних ускладнень здоров’я вдалося уникнути. У зв’язку з цим, постало питання про упізнання тіла загиблої людини. Після довгих переговорів і узгоджень було вирішено привезти тіло загиблого до кардіодиспансеру, оскільки батькам, які лежали в кардіореанімації було важко переміщатися.

При огляді брат Іван, зайшовши у машину, де знаходилось тіло його сина зразу сказав, що на обличчі у нього є штучна кров і від подальшого огляду відмовився. Мама Олексія, зайшовши в машину, детально оглянула дитину відзначила, що відсутні будь-які травми на м’яких тканинах лиця та черепа голови, відсутні переломи кінцівок, і саме головне, що одяг був неушкодженим і чистим, неушкодженими залишилися і черевики.

Аналогічну картину побачив і я, а саме відсутність переломів черепа голови, кінцівок, тобто рук, пальців, ніг (це я ще раз перевірив під час похорону). Тобто результати наших спостережень з Галиною Вікторівною абсолютно співпали. Але я ще побачив, що ліва частина лиця була покрита піском, де виднілися темні плями.

З моїх оціночних суджень це була просто фарба або, як мені підказали пізніше фахівці, донорська кров.

Це також знайшло своє підтвердження під час похорону, оскільки після того як помили обличчя на ньому не залишилось жодної навіть подряпини.

На основі цього хочу чітко заявити, що Різак Олексій Іванович не падав з жодного поверху, оскільки навіть падіння з висоти свого росту призводить до травм на обличчі, якщо там з’являється кров.

Також хочу зазначити, що багато людей підходило до мене під час похорону, які стверджували, що ніякого падіння не було.

Це були лікарі, хірурги, педіатри, представники правоохоронних органів.

Хочу також зауважити, що після похорон, у палату до Івана Михайловича та його дружини Галини Вікторівни, зайшов полковник СБУ у відставці Володимир Лизанець разом з дружиною,

Роман Шніцер та інші. При обговоренні причин смерті Володимир Лизанець чітко підтвердив, що на той час, коли ми виїжджали до брата Івана Михайловича, у міліції не було жодних версій. Це було сказано при багатьох свідках в тому числі і його дружині.

Дещо дивною виявилася поведінка Романа Шніцера, який у перший день заявляв, що не вірить у самогубство, а потім змінив свою думку і сказав, що імовірність вбивства Альоші складає 50%.

Нав’язування версії самогубства Олексія супроводжувалося серйозною агресією зі сторони полковника СБУ у відставці Володимира Лизанця.

Активізація поширення дезінформації про загибель Олексія Різака набула ще більшого поширення після заяви Івана Михайловича, що він готовий до ексгумації сина.

Почалися активні погрози, які полягали в тому, що нам треба продовжувати жити в Закарпатті, що у нас є діти і внуки, а головне – нова судмедекспертиза нічого не змінить, оскільки тут все куплено.

Одним з чинників, які мали залякати брата Івана Михайловича і заставити його відмовитись від ексгумації було твердження, що Альошу чекає доля Гонгадзе. Тобто якщо його викопають, то закопувати не дадуть десятки років. Але не дивлячись на це Іван Михайлович і його дружина Галина Вікторівна прийняли єдине правильне рішення, оскільки без ексгумації встановити справжню причину смерті Олексія не можливо.

Відносно ексгумації можна говорити багато.

Про ці порушення Іван Михайлович зробив свої заяви до Генерального прокурора.

Зі своєї сторони хочу зауважити, що була спроба деформувати тіло під час викопування з землі методом тупцювання на зламаній кришці труни, що мало призвести до чисельних переломів кінцівок і черепа голови.

Саме в цей час слідчі дали команду відключити відеокамери, але після того як родичі звернули на це увагу, а у групі був представник головного слідчого управління МВС України, цей «фокус» у них вдався лише частково.

Їм вдалося за допомогою зламаної кришки деформувати передню частину черепа голови, м’яких частин пальців рук, але під тиском громадськості і відеокамер змушені були визнати, що ця деформація зумовлена поламаною кришкою труни. Коли ця спроба сфальсифікувати результати судмедекспертизи не вдалася, слідчі пішли на пряме порушення закону, а саме заборонили відео зйомку і жодного із учасників комісії не допустили у морг.

Крім того хочу додати, що судмедексперт, при зовнішньому огляді чітко зазначив, що всі зуби на місці і жодних вставних нема, що також може свідчити на користь того, що жодного падіння не було. Слід також зазначити, що родичами було закуплено нову труну, принесено новий одяг, але нас так ніхто не допустив переконатися, що в труні знаходиться Олексій Різак і хоронимо саме його .

З повагою, доктор фізико-математичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Василь Різак

 

II.

Як вбачається з Постанови, відповідно до висновків судово-медичної експертизи №820 від 10.12.2012 року та комісійної судово-медичної експертизи ексгумованого трупа №1 від 13.12.2012 року щодо причин смерті Різака О.І. ні в одному з них не зазначено ні дату, ні час смерті Різака О.І., а тому цей факт підтверджує необ’єктивність вищевказаних висновків та що під час досудового розслідування не встановлено всіх обставин, що підлягають обов’язковому доказуванню в ході слідства.

Підлягає сумніву достовірність даних, установлених в ході досудового слідства щодо місця вчинення злочину.

Так як зазначено у висновку судово-медичної експертизи №820 від 10.12.2012 року - причиною утворення у Різака О.І. вказаних у висновку травм та пошкоджень було падіння з багатоповерхівки, а у висновку комісійної судово-медичної експертизи ексгумованого трупа №1 від 13.12.2012 року – зазначено, що ті ж самі ушкодження та травми могли виникнути внаслідок падіння потерпілого з висоти.

Викликає сумнів повнота і об’єктивність висновку комісійної судово-медичної експертизи ексгумованого трупа №1 від 13.12.2012 року щодо причин смерті Різака О.І., оскільки перед проведенням ексгумації окремим cудово- медичним експертам, Різаком І.М., заявлений відвід, так як вони не мали права приймати участь у проведенні експертизи у відповідності до пункту 2.21.2 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи МОЗ України №6 від 17.01.95 (далі за текстом - Інструкція) (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 липня 1995 р. за N 254/790. Затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.95 р. N 6 ) Витяг з Інструкції: 2.21. Судово-медичний експерт не має права: 2.21.1.

Розголошувати дані медичного характеру, матеріали кримінальних та цивільних справ, які стали йому відомі при виконанні службових та професійних обов'язків. 2.21.2.

Брати участь у проведенні експертиз та слідчих дій, якщо він є потерпілим, цивільним позивачем або відповідачем, свідком або перебуває в родинних стосунках, службовій чи іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача або відповідача та їх представників, а також якщо наявні інші обставини, які дають підставу вважати, що він особисто, прямо чи побічно зацікавлений у результатах справи<…>.

 

В означених випадках експерт підлягає відводу або повинен заявити самовідвід.

Питання про відвід експерта вирішується особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором або судом відповідно до процесуального законодавства.

Попередня участь експерта у справі як фахівця з судової медицини при огляді трупа на місці події не є підставою для відводу.

Всупереч чинному законодавству заявлений Різаком І.М. відвід окремим cудово- медичним експертам був відхилений старшим радником юстиції Закарпатської прокуратури Ільчуком І.М. без надання будь-якої аргументації цьому.

З метою недопущення фіксування даних порушень, слідчими давалась неодноразова вказівка зупиняти відеозйомку; − здійснювалась спроба зірвати процес ексгумації шляхом розміщення на могилі атрибутів та написів, які мали морально вплинути на родичів для недопущення розкопуван¬ня могили.

Одночасно, після проведення ексгумації трупа, до участі при проведенні судмедекспертизи не були допущені потерпілі та їх представники.

Після проведення даної експертизи родичам не надали можливість переконатися, що в труні для подальшого захоронення знаходиться саме тіло Різака О.І., в могилі була похована закрита труна.

Окрім цього, як вбачається з Постанови, 13.12.2012 року, о 20.00 годині труп Різака О.М. в присутності родичів був похований на тому ж самому місці.

Разом з тим ексгумація та проведення експертизи проводилась з тілом Різака О.І. а не Різака О.М. (хто це такий взагалі не відомо), що дає підстави вважати, що Постанова підготовлена особою, яка не володіє матеріалами справи та ходом досудового слідства.

Крім того, були звернення до Генерального прокурора України, кандидата медичних наук за спеціальністю «нейрохірургія», лікаря-невропатолога вищої кваліфікаційної категорії Військово-медичної служби УСБУ в Рівненській області Холопік М.М., щодо врахування у висновку комісійної судово-медичної експертизи ексгумованого трупа від 13.12.2012 року щодо причин смерті Різака О.І., даних огляду після смерті племінника Різака О.І. під час похорону на кладовищі 17.11.12 р., а саме відсутність пошкоджень м’яких тканин лиця і видимої частини голови, симетричність лиця, видима частина тіла не деформована. При пальпації видимої частини голови деформованих травматичних ушкоджень кісток черепа виявлено не було. Достовірність цих даних первинного огляду від 17.11.12 підтвердив і судмедексперт, який при огляді 13.12.12 тіла Різака Олексія із зовнішніх ушкоджень побачив тільки ті, які утворилися при контакті з кришкою гроба. Також при огляді судмедексперт відмітив, що всі зуби в наявності, цілі і природного кольору.

Те, що цей факт не врахований у висновку комісійної судово-медичної експертизи ексгумованого трупа №1 від 13.12.2012 року щодо причин смерті Різака О.І., дає підстави вважати даний висновок експертизи не достовірним.

 

Вище зазначені об’єктивні дані вказують на те, що причиною смерті не було падіння з будь-якої висоти і, навіть, падіння з висоти власного росту.

 

Згідно Постанови інші можливі причини вказаних у висновку пошкоджень комісійною судово-медичною експертизою ексгумованого трупа від 13.12.2012 року навіть не розглядались. Тому цей факт підтверджує необ’єктивність вищевказаних висновків та неповноту досудового розслідування.

Також, з метою формування неправдивої думки у суспільстві щодо причин смерті Різака О.І. ще до моменту надання офіційного висновку комісійної судово-медичної експертизи ексгумованого трупа від 13.12.2012 року, для засобів масової інформації завідувач Ужгородського міжрайонного відділення судмедекспертизи Товтин Ярослав надав коментарі щодо причин смерті Різака О.І., хоча подібні відомості можливо розголошувати лише з дозволу слідчого чи прокурора, про наявність якого відсутні будь-які відомості, в тому числі в Постанові.

 

Примітка.

Іван Михайлович Різак робив відвід деяким судмедекспертам в зв’язку з тим, що вони брали участь в проведенні судмедекспертизи покійного ректора УжНУ Сливки В.Ю., до результатів якої в Івано-Франківському апеляційному суді під час розгляду "справи Івана Різака" виникло стільки питань, що фактично спростувало версію самогубства, а самого Різака за цим епізодом було виправдано.

За два місяці до вбивства сина Олексія Різака самого екс-губернатора було повністю реабілітовано, а в самому процесі Олексій виступав як захисник (що розглядається як одна із версій убивства).

То яким чином, судмедексперти, від рішення яких почалися репресії Івана Різака мали право брати участь в ексгумації тіла його сина ?

Але вся злочинна роль окремих судмедекспертів в знищенні сім’ї Івана Різака може бути розкрита в рамках окремого кримінального провадження. Час настав...

 

III.

В Постанові зазначено, що «Висновоком імунологічної експертизи №284, відповідно до якого у всіх слідах на майці /об№№1-8/, сорочці /об.№№9-16/ і кофті /об.№№17, 18, 19/,знятих з трупа г-на Різак О.І. знайдена кров людини.

При визначенні групової належності крові за ізосерологічною еритроцетарною системою АВО у всіх слідах крові на одязі потерпілого /об№№1-19/ виявлений антиген А і, за винятком об№№2,3,4,5, знайдений і ізогемаглютинін анти-В, тобто встановлена група крові А з ізогемаглютиніном анти-В.

Дана група крові властива потерпілому Різак О.І.;отже найбільш ймовірним є походження крові на його одязі від нього самого, про що свідчить також розташування більшості слідів на майці і сорочці з виворітної сторони».

Висновок імунологічної експертизи № 284 щодо належності крові на одязі Різака О.І. саме йому і є ймовірним, а не достовірним.

При проведенні даної експертизи достовірно визначається ДНК- профіль особи.

Виникає питання, якщо наявність крові людини на досліджуваному одязі Різака О.І. належить йому тільки ймовірно,то :

 -чому не було проведено визначення ДНК;

 -чому не досліджений весь одяг, а тільки майка, сорочка, кофта;

- чому не проведені всі слідчі дії щодо встановлення попадання на одяг Різака О.І. крові інших осіб.

Тому цей факт підтверджує недостовірність вищевказаного висновку та що під час досудового розслідування не встановлено всі обставини, які підлягають обов’язковому доказуванню в ході слідства.

 

IV. Як вбачається з Постанови «Відповідно до показів працівників ДПА у Закарпатській області, Різак О.І. працюючи старшим інспектором ДПА у Закарпатській області у відділі прогнозування та аналізу з 01.10.2012р. на протязі півтора місяця тільки вивчав внутрішні накази та розпорядчі документи, самостійною роботою він ще не займався».

З тексту Постанови невідомо , хто з працівників ДПА у Закарпатській області давав покази і на підставі яких чинних нормативних актів старший інспектор ДПА у Закарпатській області Різак О.І., працюючи у відділі прогнозування та аналізу на протязі півтора місяця вивчав внутрішні накази та розпорядчі документи, самостійною роботою не займався.

Згідно тексту Постанови невідомо чи зафіксовано по місцю служби Різака О.І. в органах ДПС у Закарпатській області факт відсутності службового посвідчення на ім’я вбитого Різака О.І. або факт його можливого повернення в органи ДПС і чи проводилось по даним фактам службове розслідування згідно чинних нормативних актів.

Необхідно витребувати особову справу Різака Олексія Івановича за місцем роботи (ДПС- Управління Міндоходів в Закарпатській області).

Цей факт підтверджує, що під час досудового розслідування не встановлено всі обставини, які підлягають обов’язковому доказуванню в ході слідства.

 

V. Як вбачається з Постанови «Органом досудового слідства отримано та проведено аналіз роздруківки з’єднань телефонних дзвінків Рішко Г.В. та встановлено,що в період з 06.11.2012 року по 17.11.2012 року найбільша інтенсивність з’єднань відбувалась між Рішко Г.В.(380997279630) та номером мобільного телефону 380501719595 (належить Вейкай В.Ю.)-208 з’єднань,а також номером 380675480777(належав Різаку О.І.)-191 з’єднань.»

Виникає питання, чому у кримінальному провадженні № 12012070030000012 за фактом вбивства Різака О.І., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України слідством не встановлені абоненти телефонів, з якими був зв’язок з номера мобільного телефону Різака О.І. з моменту останньої розмови з батьком (16.11.12 з 17.42 год.), не встановлені і не допитані в якості свідків власники телефонних номерів, з якими був зв'язок з телефону Різака О.І. після 17.42 год. 16.11.12, адже з достовірних джерел відомо про спілкування з мобільного телефону Різака О.І. після його смерті.

Цей факт в черговий раз свідчить, що досудове слідство проведено упереджено і однобічно, з грубими порушеннями вимог ст.9 КПК України щодо всебічності, повноти і неупередженості дослідження обставин кримінального провадження та забезпечення прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

 

VI. З тексту Постанови випливає багато запитань, відповідей на які немає, але які є предметом доказування у цьому провадженні.

У тексті Постанови не вказано де проводилась посмертна судово-психологічна експертиза №268/13-25 від 27.08.2013 особи Різака О.І.

Публікація з офіційного сайту прокуратури Закарпатської області 10.12.2012

У справі Олексія Різака змінено попередню кваліфікацію у кримінальному провадженні на умисне вбивство. У резонансній справі щодо загибелі сина екс-губернатора Закарпаття Івана Різака – Олексія, змінено кваліфікацію у кримінальному провадженні на умисне вбивство (ч.1 ст. 115 КК України). Проводяться слідчі дії на встановлення об’єктивної істини у справі. Прес-служба прокуратури Закарпатської області http://www.zak.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_t=rec&id=114085&fp=401

У резонансній справі у кримінальному провадженні № 12012070030000012 за фактом вбивства Різака О.І., за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.115(Умисне вбивство) КК України посмертна судово-психологічна експертиза проводилась в Житомирському відділенні Київського науково-дослідного інституту судових експертиз,про що було офіційно повідомлено Різака І.М.,батька вбитого Олексія Різака.

В ході проведеного аналізу результатів посмертної судово-психологічної експертизи №268/13-25 від 27.08.2013 року, є очевидним невідповідність зроблених експертом висновків зібраним фактичним матеріалам кримінального провадження, що характеризують особу Різака О.І.

Первинним матеріалом для проведення експертизи стали дані, отримані в ході проведених слідчих (розшукових) дій, а саме допитів свідків Рішко Г.В., Рішко Я.Ф.,Устич О.В., Устич Т.В., Фітас Г.І., Галаговець Ю.М.(офіцера міліції), Шимон-Ійбер О.Л.,Костюк О.С., Мадяр К.М.. Водночас, в порушення вимог загальних засад кримінального судочинства, а саме законності (ч.2 ст.9 КПК України),

«Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, <…> надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень». Крім того, у відповідності до ст.223 КПК України слідчим не були вжиті всі заходи та проведені слідчі (розшукові) дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у даному кримінальному провадженні.

Так, не зважаючи на вказані вище вимоги КПК України, слідчим не було допитано близьких родичів Різака О.І. щодо психологічних особливостей характеру загиблого, могли б внести ясність у наявність чи відсутність суперечок між ним та Рішко Г.В., а також вказати на психологічний стан, в якому перебував Різак О.І. в день смерті.

А це можливо було тільки при зміні слідчого Лазаря на іншого, бо після його заяви батькові в присутності свідків вже в перший день знайомства про те, що розслідування приведе до єдиної версії самогубства, а в інших версіях, якщо родичі навіть знайдуть якісь докази, то жодний свідок до суду не дійде.

Чи може такий слідчий після цього розслідувати таку резонансну справу. Взагалі слідчому необхідно було з’ясувати, яким чином були відновлені зв’язки Олексія з Ганною, бо разом вони вчилися до сьомого класу в першій школі, а потім і в Ужгороді і після виїзду з Ужгороду зв’язків не підтримували, тому батьки не знають її зовсім.

Таким чином, слідчий, як і обіцяв, доводив версію самогубства, інші версії для нього не існували.

Це є предметом окремого кримінального провадження Згідно тексту Постанови слідством не враховані факти і не дані відповіді на поставлені питання, з якими Різак І.М.,батько вбитого Олексія Різака, звертався керівництва правоохоронних відомств Закарпатської області.

«Прокурору Закарпатської обл. Петруні Анатолію Леонідовичу Начальнику УСБУ Закарпатської обл. Ситару Василю Дмитровичу Начальнику УМВС Закарпатської обл. Варцабі Василю Миколайовичу

Шановні панове генерали!

Звертаюся до Вас у зв’язку з тим,що близько двох тижнів тому при невідомих обставинах був убитий єдиний мій син – Олексій Іванович Різак, 1989 р.н. Перш за все, був дуже здивований повідомленням прес-центру УМВС в той же вечір, а також поширенням багатьма ЗМІ інформації про те, що основною причиною трагічної загибелі мого сина є самогубство.

Після довгих роздумів, які на мою думку навіть виходять за рамки КПК України, було прийнято процесуальне рішення про порушення кримінальної справи за п.1 ст. 120 (Доведення до самогубства). Миттєве поширення такої інформації в десятках провідних Інтернет-виданнях держави з самого початку збило мене з пантелику.

Ви мене зрозумієте, якщо подивитеся, що прес-служба прокуратури і СБУ до цього часу не розмістили жодної інформації про цей жахливий злочин. А прес-центр УМВС (такий активний у неформальному просторі) розмістив інформацію без вказання прізвища вбитої молодої людини тільки на десятий-одинадцятий день.

Це дає мені підстави говорити про те, що вбивство мого сина – чітко спланована спецоперація з відповідним інформаційним забезпеченням по своїм масштабам схожа на гебельсівську пропаганду. На час поширення цієї версії загибелі сина не було жодної, підкреслюю жодної, підстави говорити про самогубство, оскільки на той час слідчі не знайшли і сліду падіння з багатоповерхівки Олексія Різака, а також не провели жодної слідчої дії з громадянкою із-за «нещасливої» любові до якої мій син закінчив життя самогубством. Щиро прошу Вас, в найближчі години перекваліфікувати цю трагедію за статею КПК «вбивство» і всебічно, об’єктивно та системно провести відповідні слідчі дії для знаходження впливових замовників і звірів-вбивць мого рідного сина. Коротко Вас проінформую, що Різак Олексій Іванович, 1989 р.н., магістр фінансів (закінчив економічний факультет Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна з відзнакою), магістр – юрист (закінчив магістратуру національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»), має військове звання – молодший лейтенант запасу, працював головним державним податковим інспектором першого рангу ДПС у Закарпатській області. Активно займався спортом. У свій час виступав за юнацьку збірну України з футболу, професійний клуб ФК «Закарпаття». На сьогоднішній день виступав за збірну ДПС у Закарпатській області, щоденно займався фізкультурою (для прикладу скажу, щоранку віджимався до 500 разів, а кількість ранкових стрибків на скакалці сягала 2000 разів, разом зі мною освоював східні єдиноборства), мав щирі відносини із дівчиною, колегами по роботі, був серйозним і відповідальним фахівцем. Додам також, що за півтори години до знаходження його тіла я спілкувався з ним особисто по телефону і обговорював подробиці матчу чемпіонату Італії з футболу Мілан – Фіорентина, під час цієї розмови ми обговорили майбутню поїздку у Київ, а також похід у гості до знайомих. Переконаний, нічого не могло статися за ці півтори години після нашої доброї розмови з почуттям гумору і присутності його дівчини, якій я передав вітання.

З метою сприяння слідству, а також всебічно об’єктивного розслідування справи прошу Вас доручити своїм підлеглим перевірити наступні питання: 1) чи міг володіти працівник ДПС в Закарпатській області Олексій Різак якоюсь інформацією про тіньовий та кримінальний бізнес в області, знання якої загрожувало б його життю? 2) перевірити у відповідних державних органах наявність у Різака Олексія Івановича та його близьких родичів майна, фінансів, земельних ділянок, підприємств, бізнесу, акцій, облігацій та інших цінних паперів, володіння якими могло б потенційно загрожувати його життю з боку конкурентів та інших співвласників? 3) чи були у нього відносини з громадянкою чи її родичами такими, що могли серйозно впливати на його майновий, матеріальний та ін. стан. 4) чи залучались до спеціальної перевірки, яку потрібно проходити при зарахуванні на державну службу, підрозділи зовнішнього спостереження якоїсь із правоохоронних структур області (я стверджую, що з часу переїзду мене в Закарпаття за нами було встановлене тотальне зовнішнє спостереження)? 5) хотілося б дізнатися (думаю, що це не є слідчою таємницею) в який час і з допомогою якого транспорту 16 листопада 2012 року виїхав син від своєї дівчини, чи проводжала вона його сама або з близькими родичами, чи бачила щось підозріле і яким таксі він виїжджав додому? 6) хотілося б також дізнатися хто першим побачив тіло вбитого юнака і повідомив швидку допомогу і міліцію? 7) з метою перевірки версії спроби отруєння сина Олексія, прошу дати на перевірку у спеціальну токсикологічну лабораторію результати трьох аналізів в «Астра-дія» і одного аналізу, проведеного в кардіодиспансері кілька тижнів тому.

Для Вас, шановні керівники правоохоронних органів, розшифрую, що згідно інформації начальника управління охорони здоров’я Романа Шніцера швидка медична допомога виїхала до місця злочину о 19 годині 21 хвилині, а міліція отримала сигнал про вбивство о 20 годині 30 хвилин. Тим не менше згідно нашої інформації ця швидка допомога не доїхала до тіла і не могла зафіксувати смерть (лікарських документів не існує до цих пір), оскільки її недопустив підрозділ міліції.

Правда не зрозуміло який, бо міліція почала прибувати з експертами після 20:30 год., а це свідчить про те, що є підозра, що хтось з міліціонерів пробував брати участь у приховуванні злочину. Ще раз нагадаю, що на місці злочину з невідомих причин були присутні полковник СБУ у відставці Володимир Лизанець та начальник управління охорони здоров’я Роман Шніцер. Звертаю Вашу увагу на те, що який експерт працював на місці знаходження тіла і якою каретою швидкої допомоги тіло було доставлене у морг сьогодні невідомо навіть медичній громадськості.

Звертаю Вашу увагу також і на те, що під час огляду тіла мною та моєю дружиною було встановлено, що син на своєму тілі не мав жодної подряпини, а вся одежа була збережена наче нова, на ній ми також не знайшли ніяких пошкоджень. Наголошую, що факт огляду нами тіла та його упізнання не фіксувалося у жодному документі. Підкреслюю, що у медичних додатках до свідоцтва про смерть Різака Олексія Івановича не вказано часу смерті.

Тобто ще раз наголошую, що ні швидка допомога, ні експерти не встановили час смерті Олексія. Сукупність цих фактів дає можливість говорити, що Олексій був навіть убитий в іншому місці, а все інше була спроба трагедійного інсценування. В додаткове підтвердження цього факту скажу, що під час повідомлення про смерть сина у моїй квартирі, невідомо чому, з’явився полковник СБУ у відставці Володимир Лизанець, який чітко мене попередив: «Якщо тобі сказали, що це самогубство, то про інші версії забудь!»

Це прозвучало як погроза.

На моє питання до полковника УМВС Вучкана: «а що ж каже дівчина, від якої він їхав додому», полковник відповів: « Ми ще не знаємо, бо слідчі ще ніде не були».

Нагадую, що уже в цей момент провідні Інтернет-сайти уже повідомляли про самогубство Олексія. Ще один факт, на так зване місце знаходження тіла був викликаний близький родич, який встиг запитати слідчих, які саме спустилися з 16-ти поверхівки: «Що ж сталося?», на що вони доповіли полковнику Вучкану, що ніяких слідів на сходах і поверхах вони не знайшли, тим самим заперечивши сам факт падіння. Дивною була реакція Володимира Лизанця (думаю, що поведінка цієї особи на місці події потребує додаткового вивчення і слідчих дій), він просто накинувся на слідчих і сказав: «Я ж Вам давно сказав, що це самогубство». Тому продовжую підкреслювати, що пан Лизанець продовжував тиснути на мене особисто та моїх родичів, щоб ми визнали факт самогубства.

Питання залишається відкритим для чого це йому сьогодні і тоді було потрібно. Звертаюся до Вас, також провести окремі слідчі дії щодо роботи на місці події карет швидкої допомоги (тепер незрозуміло скільки їх було), а також судмедекспертів, один з яких зміг встановити причину смерті тільки на підставі розтину тіла. Про ще багато так званих нестиковок у псевдо версії правоохоронців на сьогоднішній день я готовий розмовляти зі слідчими, бажано з генпрокуратури, які будуть мати право допитувати, в тому числі, і працівників УМВС.

Прошу визнати мене в даній справі потерпілим з відповідними обов’язками та правами. Переконаний, що за дуже короткий час, шановні керівники правоохоронних органів області, при об’єднанні Ваших зусиль вбивці сядуть на лаву підсудних, а також будуть названі імена впливових замовників цієї трагедії. Ще раз прошу Вас не піддаватися на дезінформованих, заангажованих ЗМІ, псевдо інформацію деяких підлеглих, які стали, або вже перейшли ту межу, яка називається кримінальним злочином.

Шановні Анатолію Леонідовичу, Василю Дмитровичу, Василю Миколайовичу! Звертаюся до Вас як батько, як колишній керівник області, як простий житель цього краю, який хоче, щоб на цій землі ніколи не проливалася кров наших рідних, знайомих і близьких. Переконаний, що у політичного керівництва держави є достатньо волі для того, щоб поставити на місце «безпредельщиков», які пробують дестабілізувати ситуацію у державі. Переконаний, що події на кшталт помаранчевого терору у 2005 роців області більше не повторяться. З глибокою повагою, Різак Іван Михайлович, що проживає за адресою м. Ужгород, вул. Капушанська, б.173 кв. 28, голова Закарпатської обласної державної адміністрації (вересень 2002р. – січень 2005р.), народний депутат IV скликання, державний службовець І рангу, багаторічний голова і член координаційного комітету по боротьбі з організованою злочинністю при ОДА, кандидат фізико-математичних наук, тимчасово непрацюючий.

 

Проігноровано слідчим системний блок питань, підготовлений високопрофесійними експертами Інтернет-видання "СВІТОГЛЯД", а також більше сотні звернень з конкретними запитаннями до керівників правоохоронних органів держави.

Є необхідність ознайомитися з матеріалами (зверненнями, повідомленнями, відповіддями тп ін.) в Генеральній прокуратурі України, СБУ, МВС, Службі зовнішньої розвідки України, Адміністрації Президента України, Закарпатській ОДА.

Недостатньо мотивованим, з урахуванням обставин смерті Різака О.І., та спрямованим формуванням негативного психологічного портрету померлого, є доцільність допиту свідка Шимон-Ійбер О.Л., колишнього класного керівника померлого під час навчання у середній школі, за відсутності відповідних свідчень викладачів, куратора групи та однокурсників Різака О.І. під час здобуття ним освіти у вищих навчальних закладах, а також співробітників за місцем роботи.

Складається враження, що слідчий зовсім не володіє ситуацією про те, що Олексій Різак з червня 2006 року по липень 2012 року жодного разу не був в Ужгороді, а навчався і працював в інших містах України.

Для цього потрібно було хоча би вивчити особову справу і результати спецперевірки в органах податкової служби, куди влаштувався Олексій після повернення в Ужгород.

Крім того, вузько суб’єктивною, надуманою, не перевіреною у встановлений кримінально-процесуальний законом спосіб, а також такою, що не знайшла подальшого підтвердження в матеріалах кримінального провадження, є думка свідка Шимон-Ійбер О.Л. про відсутність у Різака О.І. будь-яких життєвих інтересів окрім футболу, із одночасним зазначенням основної життєвої мети останнього – створення сім’ї. В 2003році закінчив музичну школу ім.П.І.Чайковського (м.Ужгород) по класу «Шестиструнна гітара»,отримавши диплом з відзнакою.

Детальне вивчення матеріалів допитів зазначених вище свідків, вказує на поверхневе і однобоке, з рисами упередженості, дослідження слідчим рис характеру та особливостей психологічного портрету загиблого. Про це свідчить й ряд суттєвих суперечностей між обставинами справи, показами свідків та зроблених на їх основі експертом висновків. Однак допитана як свідок сама Рішко Г.В. показала, що конфліктних ситуацій у неї з Різаком О.І. не було.

Одночасних допитів Рішко Г.В. з іншими свідками з приводу даних розбіжностей у показаннях не проведено і ці суперечності слідством не усунуто. Ігноруючи показання свідка Рішко Г.В. щодо відсутності між нею та Різаком О.І. 16.11.2012 року будь-яких сварок чи конфліктних ситуацій, експертом був зроблений однозначний висновок про емоційно негативне (песимістичне) ставлення загиблого до життя, стилю реакції на обставини, що могло призвести до його самогубства. На сьогоднішній день батьком Іваном Різаком піддані сумніву всі медичні заключення і експертизи.

Причину він вказав в Листі до Прем’єр-міністра Азарова. "Шановний Микола Янович! Під час розслідування вбивства мого сина Олексія Різака УМВС Закарпаття було використано ряд експертиз і медичних заключень (деякі проведені з незрозумілих причин в Житомирі), висновки і результати яких я вважаю фальсифікованими.

Прошу Вас дати доручення МОЗ перевірити на правдивість висновки відповідних установ в Ужгороді, Житомирі, Києві, які давали такі заключення. Прошу також перевірити на наявність корупційних зв’язків начальника управління охорони здоров’я Закарпатської ОДА Шніцера Р.І. ( в цій справі є процесуальною особою) і колишнього начальника управління Житомирської ОДА, а нині заступника міністра МОЗ України пана Толстанова. На час перевірки і службового розслідування прошу посадових осіб Шніцера і Толстанова усунути від посад. Дякую за розуміння і підтримку. З повагою, Іван Різак, колишній губернатор Закарпаття, державний службовець першого рангу." 12.01.2014

 

Не вірить батько і виписці з клініки" Борис", бо сам в той час в ній лікувався і її рівень на той час і зовнішні впливи на неї добре знає і переконливо заявляє, що ніяких порізів на тілі сина не було.

Таким чином, недотримання вимог кримінально-процесуального законодавства, однобоке висвітлення обставин справи, характер допиту свідків та ін. процесуальні порушення сприяли до формуванню у експерта заздалегідь визначеної слідчим думки про обставини, що призвели до смерті Різака О.І., неоднозначного висновку експерта, що в подальшому призвів до прийняття недостатньо мотивованих процесуальних рішень та закриття кримінального провадження за п.1 ч.1 ст.284 КПК України.

Таким чином, аналіз результатів посмертної судово-психологічної експертизи №268/13-25 від 27.08.2013 року щодо особи Різака О.І. в черговий раз свідчить, що рішення про закриття даного кримінального провадження прийнято слідчим передчасно і є необґрунтованим, та що досудове слідство проведено ним упереджено і однобічно, з грубими порушеннями вимог ст.9 КПК України щодо всебічності, повноти і неупередженості дослідження обставин кримінального провадження та забезпечення прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Примітка.

Додаток 1 до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень ПЕРЕЛІК регіональних зон обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України  Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз. Дніпропетровська і Запорізька області.  Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз. Донецька і Луганська області.  Київський науково-дослідний інститут судових експертиз. м. Київ, Вінницька, Житомирська, Київська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська і Чернігівська області.  Кримський науково-дослідний інститут судових експертиз. Автономна Республіка Крим.  Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз. Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська і Чернівецька області. Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз. Кіровоградська, Миколаївська, Одеська і Херсонська області.  Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса. Полтавська, Сумська, Харківська області та м. Севастополь.  Науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності. Зона обслуговування поширюється на всі регіони. {Додаток 1 в редакції Наказу Міністерства юстиції № 1950/5 від 26.12.2012}

Проведений аналіз тексту Постанови свідчить, що рішення про закриття кримінального провадження № 12012070030000012 за фактом вбивства Різака О.І., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 є необґрунтованим, досудове слідство проведено ним упереджено і однобічно, з грубими порушеннями вимог ст.9 КПК України щодо всебічності, повноти і неупередженості дослідження обставин кримінального провадження та забезпечення прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

 

З огляду на викладене необхідно скасувати Постанову старшого слідчого СУ УМВС України в Закарпатській області майора міліції Лазаря О.Ю. від 26 грудня 2013 року про закриття кримінального провадження № 12012070030000012 за фактом вбивства Різака О.І., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України. Відповідно до вимог ст.36 КПК України необхідно прийняти рішення про відсторонення старшого слідчого СУ УМВС України в Закарпатській області майора міліції Лазаря О.Ю. та старшого радника юстиції Закарпатської прокуратури Ільчука І.М. від подальшого розслідування даного кримінального провадження та доручити його розслідування фахівцям Генеральної прокуратури України.

Проведений аналіз тільки нижче вказаних документів, а саме :

-Листа старшого слідчого СУ УМВС України в Закарпатській області майора міліції Лазаря О.Ю. № 7/5930 від 27.12.2013 року, в якому повідомляється « У відповідності до вимог ст..ст.60,111 КПК України,повідомляю Вас, що досудове розслідування за фактом смерті Різака О.І., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012070030000012 від 21.12.2013 року закінчено.»….. « 26.12.2013 року кримінальне провадження № 12012070030000012 було закрито на підставі п.1 ч.1 ст.284 КК України»; -Постанови про закриття кримінального провадження від 26 грудня 2013 року, якою закривається «Кримінальне провадження за фактом смерті Різака О.І.,розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012070030000012 від 21.12.2012 року,…» свідчить про:

-неодноразове порушення кримінального та кримінально-процесуального законодавства уповноваженими особами, що здійснювали заходи при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні №12012070030000012 за фактом вбивства Різака О.І., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012070030000012 від 21.12.2012 року;

-упередженість та однобічність проведеного досудового слідства з грубими порушеннями вимог ст. 9 КПК України щодо всебічності, повноти і неупередженості дослідження обставин кримінального провадження та забезпечення прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень;

- службову недбалість; -завідомо незаконне закриття даного кримінального провадження.

З огляду на викладене, варто відзначити, що діяння старшого слідчого СУ УМВС України в Закарпатській області майора міліції Лазаря О.Ю. прямо підпадають під ознаки злочинів передбачених ст.ст.364, 365, 366, 367 КК України, що в свою чергу потребує відкриття окремого кримінального провадження щодо даної особи.

Витяг з Кримінального кодексу України Р о з д і л XVII ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ПОВ'ЯЗАНОЇ З НАДАННЯМ ПУБЛІЧНИХ ПОСЛУГ Стаття 364.

Зловживання владою або службовим становищем 1. Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, - карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займати