Ю.В.Меліка народився 18 лютого 1939 року в с.Страбичово Мукачівського району Закарпатської області.

Після закінчення у 1956 році Горондянської середньої школи Мукачівського району поступив на хімічний факультет Ужгородського державного університету.

Вищу освіту здобув у 1961 році.

В 1961-1963 роках Ю.В.Меліка працював старшим лаборантом кафедри органічної хімії УжДУ. Наступні три роки навчався в аспірантурі при цій же кафедрі. Під керівництвом І.В.Смоланки та В.І.Станинця виконав і 26 травня 1972 року в Чернівецькому державному університеті захистив дисертацію “Внутрімолекулярна циклізація ненасичених сполук, які містять електронодонорну групу”. З 1 вересня 1966 року Ю.В.Меліка працює асистентом кафедри органічної хімії Ужгородського університету.

Через рік займає посаду старшого викладача, а 1 лютого 1969 року обирається доцентом цієї кафедри. У вченому званні доцента затверджений 18 травня 1974 року.

Ю.В.Меліка 1 лютого 1974 року обирається деканом хімічного факультету УжДУ і працює на цій посаді до 28 січня 1980 року.

14 листопада 1984 року стає головою об’єднаного профкому Ужгородського університету, а з 1986 до 1989 року працює головою профкому УжДУ.

В 1992-1999 роках очолює підготовче відділення Ужгородського університету. Юрій Васильович є спеціалістом у галузі органічної хімії.

Ним проведене детальне дослідження амінометилових етерів 2-циклогексен-1-ола, алілового, пропаргілового та коричного спиртів, амінометилалілсульфідів, амінометилаліламінів та амінометиламідів акрилової кислоти, які одержані по реакції Маніха.

Встановлено, що при бром(йод)циклізації вказаних амінометилових етерів ненасичених спиртів одержуються похідні 1,3-оксазолідіній бромідів(йодидів), а при бромциклізації амінометилалілсульфідів, амінометиламінів та амінометиламідів акрилової кислоти одержуються похідні 1,3-тіазолідіній бромідів, 1,3-імідазолідіній бромідів та похідні 1,3-імідазолідінона-5.

Ю.В.Мелікою опубліковано 63 наукові праці, він є автором двох винаходів. Нагороджений грамотами Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти України, Міністерства освіти України

 

Мигалина Юрій Вікентійович (19. 04. 1939, Ужгород – 21. 05. 2017) – український науковець, доктор хімічних наук, професор. Багаторічний ректор Мукачівського державного університету.

Заслужений діяч науки і техніки України.

Середню освіту здобув в Ужгородській СШ № 1. У 1956–1961 роках навчався на хімічному факультеті Ужгородського державного університету, вступив до аспірантури цього ж університету.

У 1968 році — захистив кандидатську дисертацію, 1983 року — доктор хімічних наук (тема дисертації — “Реакції галогенідів чотиривалентного селена і телура з ненасиченими сполуками та малими циклами”). У рідному університеті розпочав кар'єру науковця.

З вересня 1968 — обіймав посаду доцента, у червні 1974 року — перейшов на посаду завідувача кафедри, з лютого 1981 року — с. н. п.

З 1984 року — професор.

З січня 1983 по серпень 1988 року — завідувач кафедри органічної хімії. З жовтня 1986 року по березень 1988 — декан хімічного факультету.

З лютого 1989 року — професор Хмельницького технологічного інституту побутового обслуговування (того ж року перейменованого у Хмельницький технологічний інститут, 1994 року — у Технологічний університет Поділля), з вересня 1989 року — завідувач кафедри хімії цього ж інституту.

1995 року Юрій Мигалина став ініціатором створення та директором Мукачівського філіалу Технологічного університету Поділля. Філіал було створено постановою Кабінету Міністрів України № 518 від 14 липня 1995 року.

На базі цього закладу 1997 року постав Мукачівський технологічний інститут.

У 2008 шляхом його злиття з Мукачівським гуманітарно-педагогічним інститутом було створено Мукачівський державний університет.

 Юрій Мигалина поєднував педагогічну та наукову діяльність. Його основний науковий напрям — хімія органічних похідних селену та телуру.

Він також керував науковим напрямком по розробці оптичних інфрачервоних сенсорів газів нового покоління на базі напівпровідникових матеріалів. Прикладний аспект його досліджень — розробка та вдосконалення фарбування волокнистих матеріалів.

Юрій Мигалина — автор понад 140 наукових праць, що публікувалися у фахових виданнях України та світу. Науковець брав участь у численних міжнародних наукових конференціях.

Практичне надбання Юрія Мигалини захищене 30 авторськими свідоцтвами та патентами України.

Він винайшов понад 300 речовин, що знайшли застосування у хімічній, медичній та інших галузях.

Юрія Вікентійовича Мигалину відзначено багатьма нагородами і званнями.

Степан Михайлович Хрипакк – видатний вчений в галузі органічної хімії, доктор хімічних наук, професор кафедри органічної хімії Ужгородського національного університету, засновник наукової школи хімії гетероциклічних сполук у нашому університеті, відомої своїми здобутками далеко за його межами.

С.М. Хрипак народився 22 грудня 1929 року в селі Нижнє Солотвино Ужгородського району Закарпатської області. У 1949 році закінчив Середнянську середню школу на Ужгородщині.

Протягом 1950-1952 років перебував на строковій військовій службі, після чого поступив на хімічний факультет Ужгородського державного університету, який закінчив в 1957 році.

Свою трудову й наукову діяльність С.М. Хрипак розпочав одразу після закінчення університету в лабораторії по дослідженню ґрунтів Закарпатської області на посаді інженера.

В наступні роки він працював старшим інженером, а згодом завідував цією лабораторією; пізніше був лаборантом, старшим лаборантом кафедри органічної хімії Ужгородського університету.

В 1961 році С.М. Хрипак поступив до аспірантури при кафедрі органічної хімії УжДУ і з цього часу назавжди поєднав своє життя з хімією гетероциклічних сполук.

Дисертаційну роботу виконував під керівництвом доцента Смоланки І.В. і 14 лютого 1968 року в Інституті органічної хімії АН УРСР (м. Київ) успішно захистив кандидатську дисертацію і здобув вчену ступінь кандидата хімічних наук. Після закінчення аспірантури С.М.Хрипак працював асистентом, старшим викладачем, доцентом кафедри органічної хімії УжДУ.

Вчене звання доцента йому присвоєно 21 квітня 1971 року.

Наукова та громадська діяльність С.М. Хрипака відзначалась високим професіалізмом, глибокими знаннями та організаторським талантом.

З 1964 року він займався електрофільною гетероциклізацією ненасичених тіосечовин, механізми якої активно досліджувались у відділі “Механізми органічних реакцій” ІОХ АН УРСР (академік Шилов Є.О., н.с. Станінець В.І.).

Згодом ці наукові дослідження переростають в потужний науковий напрямок, який заключався в розробці методів синтезу конденсованих гетероциклічних систем на основі електрофільної циклізації ненасичених Вісник УжНУ. 

С.М. Хрипаком сформовано наукову школу на кафедрі органічної хімії УжДУ: на кафедрі з'являються перші аспіранти, які успішно захищають дисертації по цій тематиці; роботи, виконані на кафедрі органічної хімії УжДУ, публікуються в провідних фахових журналах СРСР та УРСР і отримують визнання провідних вчених СРСР, Польщі та Німеччини.

В 1992 році в Київському державному університеті ім. Т.Г.Шевченко С.М. Хрипак захистив дисертацію “Синтез і реакції у ряду тієно[2,3-d]піримідину”, на підставі чого йому присвоїли вчений ступінь доктора хімічних наук і в 1993 році він був затверджений у вченому званні професора.

Близько 40 років С.М. Хрипак займався синтезом і вивченням хімічних та біологічних властивостей похідних триазолу й тієнопіримідинів. Результати його наукових досліджень викладені в більш ніж 200 наукових працях. Він є відомим спеціалістом в галузі синтезу й дослідження гетероциклічних сполук.

Його ім'я введено у міжнародний банк даних як одного з ведучих спеціалістів хімії гетероциклічних сполук. Наукова діяльність С.М. Хрипака – повчальний приклад поєднання фундаментальних досліджень з інтересами практики.

Переконливим прикладом “зворотного зв'язку” теорії й практики є цикл робіт по ціленаправленому синтезу похідних 1,2,4-триазол-3-тіону й тієно[2,3-d]- піримідину, які знайшли своє використання як ефективні фунгіциди, бактерициди, інсектициди, інгібітори росту, гербіциди та вакуу

мні фоторезисти – що відображено в чисельних авторських свідоцтвах на винаходи. С.М.Хрипаку було притаманне відчуття нового в науці. В останні роки життя об'єктом його наукових інтересів стала поведінка поліконденсованих гетероциклів, що містять атом галогену в β-положенні до позитивно зарядженого гетероатому циклу, при дії різних зовнішніх та внутрішніх чинників, а також шляхи й причини реалізації відповідних процесів.

Він активно працював над написанням монографії “Синтез та властивості тієно[2,3-d]піримідинів”, яка згодом вийде з друку. Своїми глибокими знаннями, багатим досвідом експериментатора С.М. Хрипак щедро ділився зі своїми учнями. 

Наукова громадськість та уряд країни високо оцінили фундаментальні й прикладні роботи С.М. Хрипака в галузі органічної хімії, виконані в різні періоди його діяльності – він був нагороджений відзнаками “Відмінник освіти” та “Изобретатель СССР”.

С.М. Хрипак був надзвичайно працездатною людиною. Якнайвища вимогливість до себе та до своїх найближчих співробітників поєднувалась в ньому з винятковою особистою скромністю, уважним й турботливим ставленням до людей.

Так, в пам'яті багатьох студентів, аспірантів, колег він залишиться як добра, високо порядна й чуйна людина, готова допомогти іншим своєю порадою, підтримати у важкий момент і взяти на себе відповідальність.

Невичерпна працелюбність, ціленаправленість, вміння приймати ретельно вивірені й продумані рішення, наполегливість та послідовність в пошуку шляхів їх реалізації – ось риси його характеру, котрі неодмінно викликали повагу та захоплення всіх, хто близько знав С.М.Хрипака, з ким він працював та спілкувався.

 

ВІдома науковиця Галина Різак завершила роботу над навчально-методичним посібником з біоорганічної хімії «Навчально-методичний посібник з біоорганічної хімії» доповнює перелік наукових та навчальних видань, що вже вийшли друком раніше.

Посібник складається зі вступу, теоретичного матеріалу, лабораторних робіт,, питань для самонтролю, комплексних практичних завдань з еталонами відповідей, тестових питань для самостійної роботи та переліку використаних джерел.

Посібник відповідає робочій навчальній програмі, яка викладається згідно навчального плану студентам медичного, стоматологічного, хімічного та біологічного факультетів. За змістом розділи посібника мають логічну структуру та відповідають сучасним принципам викладання біоорганічної хімії у вузах.

Обсяг навчального посібника повністю відповідає обсягам до навчальних видань такого рівня.

Різак Г.В. має великий досвід викладання біоорганічної хімії, близько двадцяти років викладає біорганічну хімію для студентів хімічного, медичного, стоматологічного та біологічного факультетів УжНУ.

Список використаних джерел містить широкий перелік наукових та навчальних видань сучасних вітчизняних та закордонних вчених та педагогів. Це є підтвердженням того, що навчальний посібник побудований на використанні існуючого досвіду, сучасних концепцій та підходів у викладанні біоорганічної хімії.

Вивчення наданого матеріалу, ознайомлення із текстом навчального посібника, на основі вищевикладеного, дає можливість відзначити, що навчальний посібник є комплексною та завершеною роботою, підготовлений на належному теоретичному, методичному і прикладному рівні За структурою, змістом та обсягом навчальний посібник відповідає вимогам МОН України, що дозволяє рекомендувати його до використання при викладанні біоорганічної хімії та друку.

Навчально-методичний посібник буде корисним студентам, які вивчають біоорганічну хімію у вузах.

Нагадаємо, що Різак Галина Вікторівна, доцентка кафедри органічної хімії хімічного факультету УжНУ, кандидатка фармацевтичних наук, авторка та співавторка майже шестидесяти публікацій, одної монографії, шістнадцяти навчальних посібників та навчально-методичних видань - чотирьох з органічної хімії (одного в електронному виді), трьох з біоорганічної хімії (одного в електронному виді), десяти з фармацевтичної хімії (три в електронному виді), учасниця Національних з'їздів фармацевтів, багатьох міжнародних конференцій, в тому числі в ЄС, авторка та співавторка багатьох так званих скопусних та фахових публікацій, в тому числі з методики викладання фармацевтичної хімії.

Автор фото – пресслужба Міністерства освіти і науки України

24 квітня 2023 року, в Міністерстві освіти і науки України відбулася зустріч міністра Оксена Лісового із Надзвичайним і Повноважним Послом Японії в Україні Мацудою Кунінорі.

Під час зустрічі сторони обговорили теперішній стан та перспективи розвитку двосторонньої співпраці в галузі освіти та науки між Україною та Японією, а також подальші напрями розвитку партнерства у контексті надання Японією допомоги для відбудови України, зокрема освітньої та наукової галузей. «Японія завжди була і є надійним партнером України на міжнародній арені.

Ми вдячні уряду Японії за всебічну підтримку наших галузей освіти, науки та технологій. Зараз за підтримки уряду Японії будуть закуплені ноутбуки, планшети, проектори, генератори та інше обладнання для закладів освіти. Це обладнання буде передано закладам в тих областях, де діти навчаються переважно в дистанційному форматі», – зазначив Оксен Лісовий.

Зі свого боку Мацуда Кунінорі підтвердив готовність японської сторони в наданні подальшої допомоги у відбудові освітньої галузі України. Пан Посол зазначив, що Японія двічі за минуле сторіччя зазнавала втрат після першої та другої світових війн і щоразу надавала особливе значення підтримці розвитку освіти і науки. Тому нині Японія зацікавлена у поглибленні двостороннього стратегічного партнерства, зокрема в реалізації спільних проєктів у галузях освіти і науки за такими пріоритетними напрямами, як енергетика, біотехнології, військо-промисловий комплекс.

Також пан Мацуда Кунінорі поінформував, що японська сторона зацікавлена надавати допомогу Україні для здійснення реформи юридичної освіти, зокрема методичну підтримку закладам вищої освіти для підготовки фахівців юридичних спеціальностей. Під час зустрічі сторони відзначили важливість укладення нової міжвідомчої угоди на заміну меморандуму про співробітництво у галузі освіти і науки 2012 року або укладення нової міжурядової угоди.

Мацуда Кунінорі відзначив важливість функціонування «Українсько-японського центру» при КПІ імені Ігоря Сікорського, спрямованого на вивчення японської мови, історії та культури, підготовки студентів-японістів та зацікавленість у продовжені розширення підтримки цієї інституції.

Сторони висловили взаємну вдячність за конструктивний діалог та сподівання на подальшу ефективну та результативну співпрацю, реалізацію нових освітніх і наукових проєктів та ініціатив.

 

У проєкті взяли участь 32 представники з України, Польщі, Словаччини, Угорщини, Канади, Таджикистану та Нігерії Нещодавно в польському Жешуві в рамках програми «Erasmus+ Youth Exchange» відбувся міжнародний молодіжний обмін «Zoom in, Zoom out». У проєкті взяли участь 32 представники з України, Польщі, Словаччини, Угорщини, Канади, Таджикистану та Нігерії.

Інтерактивна, творча, надзвичайно цікава 5-денна програма зорієнтована на розвиток власного творчого потенціалу, мовних, міжкультурних та медійних навичок.

Серед студенток Ужгородського університету учасницями стали й представниці філологічного факультету – Ірина Місяйло, Каріна Бойчук, Василина Олашин. Студентки УжНУ долучилися до проєкту «Zoom in, Zoom out» програми «Erasmus+ Youth Exchange» в польському ЖешувіЗавдяки проєкту в рамках програми «Erasmus+» молодь вдосконалила навички розмовної англійської мови, адже були забезпечені умови для вільного спілкування.

Важливим став і обмін культурним досвідом.

На міжкультурному вечорі ужнівки представили Україну.

Презентація нашої держави є важливою задля популяризації вітчизняної культури, мови, звичаїв, традицій. Присутні на заході захоплено слухали розповіді про культуру, побачили наш край у новому світлі. Крім того, представниці УжНУ мали можливість поспілкуватися з людьми з різних країн, поділитися досвідом. Багато дізналися про культуру учасників проєкту, збагатили свої знання та розширили світогляд.

Фотопроєкт «Zoom in, Zoom out» допоміг не тільки розвинути навички англійської мови та обмінятися інформацією про культурну спадщину, а й здобути нові знання в галузі медіа та фото, розвиваючи учасників і учасниць професійно. Здобуті знання, без сумніву, стануть корисними для особистого розвитку і кар’єрного зростання.

Цінною була інформація про техніки фотографування, а доречні поради професіоналів допомогли зміцнити вже наявні навички. Згодом дівчата створили авторський фотопроєкт, який презентували на відкритій виставці. Застосування інтерактивних методів, соціальних ігор, командоутворення, воркшопів, створення світлин – усе було спрямоване на розвиток культурного світогляду і креативних навичок. А крім того, молодь весело провела час, відвідала цікаві й важливі місця. Дні у Жешуві стали стимулом для дальшого розвитку і вдосконалення себе.

Студентки висловлюють щиру подяку Відділу міжнародних зв’язків університету за чудову нагоду здобути цінні знання, відкривати для себе світ, вдосконалювати навички, набувати неоціненного досвіду, розвиватися, знаходити нових друзів.

Партнерами й лідерами програми «Erasmus+» є: Uzhhorod National University from Uzhorod, Ukraine Kulturális Életért Közhasznú Egyesület from Nyíregyháza, Hungary Youthfully Yours SK from Kosice, Slovakia.

Ірина Місяйло, студентка філологічного факультету

Перехід вимагатиме чималих коштів.

Перехід на 12-річну систему шкільної освіти запланований на 2027 рік і має відбутися в межах реформи Нової української школи.

Про це у Facebook повідомив міністр освіти Оксен Лісовий. За його словами, настільки тривалим перехід є з декількох причин. "

По-перше, для такого переходу необхідно мати затверджений державний стандарт про профільну старшу школу. Зараз він лише розробляється.

По-друге, перехід вимагатиме чималих коштів, які нині у бюджеті не передбачені. Тому такі зміни на 2024 рік зараз не плануються", – пояснив Лісовий.

Він також вважає, що прискорення переходу на 12-річну школу не може бути основним інструментом для подолання освітніх втрат.

"Для цього потрібні більш комплексні рішення, пошуком яких вже займаємося із командою", – запевнив міністр.

У багатьох європейських країнах в освіті існують гранти та стипендії для того, щоб частково чи повністю покрити вартість цієї самої освіти.

У Словаччині такого немає, але це тільки тому, що освіта в державних університетах навіть для іноземців і так безкоштовна. Абсолютним плюсом освіти у Словаччині (при виборі саме цієї країни для отримання вищої освіти) є те, що ви можете отримати стипендію за кордоном, і це доступно для студентів з України.

Про стипендії у Словаччині Безліч переваг має освіта у Словаччині, яка доступна, по суті, для кожного.

Це не тільки сучасне оснащення в університетах, професійні викладачі, практикоорієнтованість, можливість їздити на стажування в інші країни, це ще й можливість отримати стипендію. У словацьких університетах стипендію виплачують один раз на рік. Це означає, що студенти не отримують невеликі суми щомісяця, а на банківську картку приходить вся сума одразу.

Існує кілька варіантів грошових винагород, і про всі потрібно дізнаватися вже в університеті, де навчатиметься студент.

Головна мета таких виплат – ще більше мотивувати учнів на хороше навчання та викликати інтерес до науки, тому, щоб отримати стипендію, у будь-якому випадку потрібно гарно вчитися, і починати потрібно ще у школі. Види стипендій Усі стипендіальні фонди фінансуються як самими університетами, так і державою.

І там, і там щорічно визначають, яку суму буде витрачено на виплати студентам. Загалом стипендія Словаччина має кілька видів, про які ми детальніше розповімо нижче.

Перший вид – мотиваційна стипендія. Вона є виключно для студентів-першокурсників. Основна суть полягає в тому, що її можна отримати вже у перші місяці навчання за високі оцінки у школі. Саме тому університети вимагають виписки оцінок за останні 4 роки навчання з української школи, перекладені словацькою мовою. Тут є важливий момент – це стосується не всіх університетів та спеціальностей. Суть у тому, що держава обирає напрями, де з якоїсь причини не вистачає працівників, і таким чином мотивує майбутніх випускників на подальше добре навчання саме на цих спеціальностях.

Наступний тип – так звана стипендія успішності. Вона стосується вже безпосередньо оцінок, які отримують у самому університеті. Щоб її отримати, потрібно здавати абсолютно всі завдання вчасно, а сесію закрити на 80% та вище. Але тут варто розуміти, що кожен університет і навіть факультет встановлює свої вимоги, і тільки його керівництво визначатиме, кому виділити стипендію, а кому ні. І ще один вид, який є найпоширенішим – стипендія для конкретного спрямування. Суть у тому, що держава в цьому випадку переглядає, у якій галузі найбільше не вистачає фахівців, і саме для неї виділяє додаткове фінансування. Зрозуміло, що в даному випадку студент ніяк не може вплинути на ситуацію, тут швидше як пощастить.

Додаткові види

Стипендії, які перераховані вище, є основними у Словаччині. Окрім них, є ще й так звані соціальні, творчі, спортивні тощо. З назв уже зрозуміло, що для того, щоб отримати одну з них, потрібно підпадати під одну з цих категорій. Як приклад – захищати честь університету у спортивному змаганні та перемогти. Або танцювати в якомусь конкурсі та посісти перше місце. Але ці види стосуються вже безпосередньо тих, хто на професійному рівні займається творчістю чи спортом.

Всю інформацію про стипендії, які існують і діють зараз в університеті та на факультетах, можна дізнатись у студентському відділенні.

До речі, якщо скористатися можливістю та поїхати за програмою Erasmus на навчання в іншу країну, то там університет теж виплачуватиме гроші на проживання, харчування та інші дрібні витрати.