Різак Василь Михайлович

 

Народився 10 липня 1963 р. в селі Бобовище Мукачівського району Закарпатської області.

В 1980 р. закінчив із золотою медаллю Бобовищанську середню школу і вступив на фізичний факультет Ужгородського державного університету. Вся наукова біографія Різака В.М. пов’язана з Ужгородським університетом.

Різак В. М., 1963 р.н., з відзнакою закінчив фізичний факультет Ужгородського державного університету (1985р.).

З 1985 до 1988 – аспірант кафедри фізики напівпровідників УжДУ.

У березні 1989 року захистив кандидатську дисертацію, з 1996 – доктор фізико-математичних наук.

У 1988 – 1993 рр. – молодший, науковий та старший науковий співробітник Проблемної лабораторії синтезу та комплексних досліджень властивостей нових напівпровідникових речовин складного складу Ужгородського університету.

З 1993 року займається науково-педагогічною діяльністю на посаді асистента, доцента (1994), професора (1997) кафедри фізики напівпровідників, а з 2002 року – завідувач кафедри твердотільної електроніки УжНУ (з 2007 – кафедра твердотільної електроніки та інформаційної безпеки).

Після захисту кандидатської дисертації продовжував займатися дослідженням критичних явищ в діелектриках та напівпровідникових кристалах, розробкою нових матеріалів з піросегнетоелектричними властивостями.

Це дозволило сформувати новий науковий напрямок в фізиці – дослідження ангармонізму, нерівноважних та флуктуаційних ефектів у напівпровідникових дипольних системах з полікритичними точками (точка Ліфшиця, трикритична точка, трикритична точка Ліфшиця).

Створено експериментальні установки для дослідження температурної поведінки теплоємності, теплопровідності, електропровідності, діелектричної проникності, вивчення впливу одновісного тиску на електрофізичні та оптичні властивості кристалів.

Отримано нові важливі результати в галузі фізики напівпровідників.

Вперше для кристалів Sn2Р2S6 проведено дослідження непружного некогерентного розсіювання теплових нейтронів, розраховано густини фононних станів та обчислено основні термодинамічні параметри. Для сегнетоелектриків-напівпровідників типу Sn2Р2S6 в неспівмірній фазі виявлено ефект термооптичної пам’яті, аномальний гістерезис двопроменезаломлення.

В околі структурного фазового переходу і при температурах, вищих за подвоєну температуру Дебая, виявлено аномально низькі абсолютні значення коефіцієнта теплопровідності, ефект зміни знака анізотропії теплопровідності в сегнетоелектричній фазі.

Показано, що критична поведінка двопроменезаломлення при фазовому переході із пара- в неспівмірну фазу кристала задовольняє двокомпонентній тривимірній моделі Гейзенберга.

Виявлено істотне відхилення від одногармонійного наближення виду і аномалій температурної залежності ізобаричної теплоємності і двопроменезаломлення на низькотемпературній межі неспівмірної фази власних одновісних сегнетоелектриків.

Встановлено мікроскопічний механізм сегнетоелектричного фазового переходу і виникнення неспівмірної фази в кристалах типу Sn2Р2S6.

Спільно зі своїм братом канд. фіз. – мат. наук Різаком І.М. та проф. Семаком Д.Г. створено кафедру прикладної фізики на фізичному факультету УжНУ та відкрито спеціальність “Наукоємні фізичні технології” по напрямку розвитку спеціалізації “фізико-технічна експертиза” і проведено значну робота по розвитку матеріально-технічної бази для підготовки експертів даного профілю.

З його ініціативи та при його безпосередній активній участі з 2007 року вперше на Закарпатті очолювана ним кафедра твердотільної електроніки та інформаційної безпеки (ТЕІБ) УжНУ розпочала підготовку фахівців за освітньо-професійним напрямом „Системи технічного захисту інформації”, а з 2010 року – за напрямом „Безпека інформаційних та комунікаційних систем” галузі знань „Інформаційна безпека”.

У 2011 році кафедрою ТЕІБ акредитовано напрям підготовки «Системи технічного захисту інформації» і отримана ліцензія на підготовку спеціалістів та магістрів зі спеціальності „Системи технічного захисту інформації, автоматизація її обробки”, яка успішно акредитована у 2012 році.

У 2014 році акредитовано напрям підготовки „Безпека інформаційних та комунікаційних систем” та отримана ліцензія на підготовку магістрів цієї спеціальності.

З 2008 року на кафедрі ТЕІБ Ужгородського національного університету здійснюється підготовка студентів для здобуття додаткової кваліфікації “Вчитель інформатики”.

Важливим досягненням кафедри ТЕІБ у 2010 році є створення першої в історії вузу філії у столиці України (Інститут проблем математичних машин і систем НАН України м.Київ) для стажування співробітників та проведення науково-дослідних робіт з технічного захисту інформації.

Створено філію кафедри у відділі матеріалів функціональної електроніки (зав.відділом проф. Гомонай О.В.) ІЕФ НАН України.

Відбувається інтенсифікація міжнародних зв’язків, про що свідчить виконання україно-угорських, україно-словацьких, україно-індійських, україно-турецьких проектів, грантів NATO і TACIS. Відновлено госпдоговори з підприємствами регіону.

Поряд із науково-педагогічною діяльністю в Ужгородському університеті, докладаю чимало зусиль для організації підтримки регіональної науки.

Мною засновано і очолюю фонд підтримки науки, основним завданням даного фонду стало збереження наукових шкіл регіону, підтримка пріоритетних наукових напрямків, інтенсивне залучення молоді до дослідницької діяльності.

Фонд сприяв виданню більше 30 наукових посібників, методичних розробок і монографій як природничого так і гуманітарного профілю.

Організовує конференції, круглі столи, виступає спонсором міжнародних семінарів та конференцій.

В активі фонду фінансова допомога школам, оплата за Інтернет медикам УжНУ, спонсорування відряджень науковцям та іншим представникам творчої інтелігенції.

Тому за вагомий внесок у розвиток науки і активну участь у громадсько-політичному житті краю мене нагороджено грамотою голови облдержадміністрації (1998), а за підтримку академічної науки – ювілейною медаллю з нагоди 80-річчя НАН України.

У Різака В.М. є у співавторстві понад 200 друкованих наукових праць, у тому числі монографії та навчальні посібники і підручники з грифом Мінвузу України, зокрема «Фізика нерівноважних явищ у напівпровідниках» (Ужгород, 1998), «Фототермоструктурні перетворення халькогенідів» (Ужгород, 1999), «Функціональні халькогенідні напівпровідники» (Ужгород, 2001), «Хімія твердого тіла» у двох частинах (Ужгород, 1999, 2002), “Гетерогенні рівноваги» (Ужгород, 2003), «Конструкційні та функціональні матеріали» у двох частинах (Київ, 2003, 2004), «Механіка у прикладах і задачах» (Ужгород, 2004), «Кріогенна фізика і техніка» (Київ, 2006)

Своєю науковою діяльністю сприяв становленню кандидатів фізико-математичних наук С.І.Перечинського, І.М. Різака, О.О.Бокотея, сирійця К.Аль-шуфі.

Під його керівництвом захищено дві кандидатські дисертації (Чобаль О.І., Трикур І.І.)

Отримав особистий грант Міжнародного наукового фонду (Соросівський професор).

Як переможець у номінації «Молодий вчений року» Всеукраїнської акції «Молодь України за майбутнє» відзначений Прем’єр-Міністром нашої держави наручним годинником.

У травні 2003 року обраний дійсним членом Академії інженерних наук України.

З 2003р. – закордонний член Наукової Ради Угорської академії наук.

В 2004 році мені присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».

З 2006 року – відповідальний редактор «Наукового вісника Ужгородського університету. Серія Фізика».

Член Координаційної ради Українського фізичного товариства з 2004р., а з 2010 – очолює Закарпатське відділення Українського фізичного товариства.

Нині Різак В.М. плідно співпрацює з вченими Чехії, Італії, Швеції, Польщі, Словаччини, Угорщини і т.д. Його роботи представлені в провідних світових фізичних журналах (Phys. Rev., ЖЭТФ, Phys. St. Sol., Изв. АН СССР, сер. Физика, Физика твердого тела, Ferroelectrics, Кристаллография, Физика и химия стекла, Український фізичний журнал і т.ін. )

Благодійний Фонд підтримки освіти, науки, науково-технічної діяльності оголосив переможницьу номінації "Жінка III тисячоліття у галузі науки і освіти Закарпаття".

Почесними дипломами "Переможниця у номінації " Жінка III тисячоліття у галузі науки і освіти Закарпаття. За особливі заслуги перед наукою і освітою Закарпаття" нагороджені: 

Гомонай Олена Василівна,  науковий співробітник Майнцького університету імені Йоганна Гутенберга, Німеччина, 

доктор фізико-математичних наук, професор . Лауреатка Державної премії України у галузі науки і техніки.

 

ГОМОНАЙ Ганна Миколаївна, директор Інституту електронної фізики НАН України, член-кореспондент НАН України, доктор фізико-математичних наук, старший науковий співробітник, лауреат премії НАН України ім. І. Пулюя.

 

Різак Галина Вікторівна, Радник директора Благодійного Фонду підтримки освіти, науки, науково-технічної та інноваційної діяльності, кандидат фармацевтичних наук, здобувачка наукового ступеню доктора хімічних наук за спеціальністю "Органічна хімія"

Автор фото – пресслужба Міністерства освіти і науки України

Кабінет Міністрів України розподілив останню частину субвенції на STEM-обладнання в межах «Профільної» — реформи старшої школи.

Загалом субвенцію в розмірі 499,4 млн грн отримають 108 шкіл.

Тож цьогоріч у них зʼявляться сучасні природничі кабінети та STEM-лабораторії.

Суми, передбачені для кожної громади, а також перелік закладів освіти можна переглянути за посиланням (новий розподіл виділено кольором).

Коштом субвенції заклади освіти зможуть обладнати кабінети біології, фізики, хімії, географії, математики та STEM-лабораторії: сучасним лабораторним обладнанням; комп'ютерною технікою та інтерактивними засобами навчання; новими меблями.

Акцент у використанні субвенції буде зроблено на створенні єдиного освітнього простору в закладі освіти — STEM-кластеру.

Йдеться не про точкове обладнання одного кабінету, а про комплексне оновлення кількох кабінетів на одному поверсі чи в одному крилі. Це передбачає не лише оснащення кабінетів сучасним обладнанням, а й ремонт приміщень.

Фінансування ремонтних робіт має забезпечити місцева влада або інші джерела, не заборонені законодавством.

Завдяки субвенції вже у 2025/2026 навчальному році учні зможуть навчатися в сучасних просторах, а з 2027 року поглиблено вивчати обирані предмети й курси.

Назустріч 34-й річниці Незалежності України: Благодійний Фонд підтримки освіти, науки, науково-технічної діяльності (директор - доктор фізико математичних наук Різак Іван Михайлович) нагородив Дипломами "За благодійну діяльність та особистий внесок у розвиток освіти і науки Закарпаття та з нагодами Дня Незалежності України" ряд авторитетних закарпатців. Дипломами нагороджено:

 

Климпуш Орест Дмитрович, народний депутат України, кандидат технічних наук, професор

Климпуш-Цинцадзе Іванна Орестівна, народний депутат України

Баранчик Іван Іванович, народний депутат України

Товт Михайло Михайлович, народний депутат України, кандидат юридичних наук

Ледида Олександр Олександрович, народний депутат України

Улинець Василь Георгійович, народний депутат України

Мигович Іван Іванович, народний депутат України, доктор філософських наук, професор

Ратушняк Сергій Миколайович, народний депутат України

Мошак Сергій Миколайович, народний депутат України

Слободянюк Сергій Миколайович, народний депутат України

Горват Роберт Іванович, народний депутат України

Данча Михайло Дмитрович, народний депутат України

Кріль Ігор Іванович, народний депутат України

Рябець Михайло Михайлович, народний депутат України, кандидат юридичних наук

Балога Віктор Іванович, народний депутат України

Балога Іван Іванович, народний депутат України

Балога Павло Іванович, народний депутат України

Пацкан Валерій Васильович, народний депутат України, кандидат юридичних наук

Лунченко Валерій Валерійович, народний депутат України

Шуфрич Нестор Іванович , народний депутат України

Петьовка Василь Васильович, народний депутат України 

Ланьо Михайло Іванович, народний депутат України

Поляк Владіслав Миколайович, народний депутат України

Бедь Віктор Васильович, доктор юридичних наук, професор

Бушко Іван Іванович, народний депутат України

Кеменяш Олександр Михайлович, народний депутат України

Чижмар Юрій Васильович,народний депутат України,  доктор юридичних наук

Чейпеш Сергій Іванович, народний депутат України

Ковач Міклош  Міклошович, народний депутат України

Гайдош Іштван Ференцович, народний депутат України

 

Грабар Микола Федорович, народний депутат України

Лемак Василь Васильович, доктор юридичних наук, професор, член Конституційного Суду України

Канюка Олена Анатоліївна, директор Закарпатської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Ф. Потушняка

Поляк Андрій  громадський діяч

Лукша Олег Васильович, кандидат фізико--математичних наук, громадський діяч

Погорелов Віктор Володимирович, громадський діяч

МАРИНА СІЛЬВІУ-МІРЕЛ ВАСИЛЬОВИЧ, підприємець, громадський діяч

Сак Лариса Георгіївна, фінансист

Маковійчук Іван Васильович, підприємець

Адамчук Олег Іванович, підприємець

Цубера Василь Михайлович, підприємець
Балога Павло Вікторович, підприємець

Горват Йосип Йосипович, підприємець

Адамчук Ігор Іванович, підприємець

Лакатош Василь Степанович, підприємець, громадський діяч

Ковач Сергій Васильович, підприємець

Балога Оксана Анатоліївна, підприємець

Олійник Євген Іванович, підприємець

Лесьо Юрій Юрійович, громадський діяч

Петьовка Марина Іллівна, підприємець

Сяйко Василь Михайлович, підприємець

Кіндрат Олексій Олексійович, підприємець, громадський діяч

Ланьо Іван Іванович, підприємець, громадський діяч

Афанас'єв Андрій Васильович, підприємець, громадський діяч

Швардак Василь Васильович, підприємець, громадський діяч, голова Мукачівської РДА (2001-2003)

Субота Михайло Іванович, адвокат

Зелінський Антон Франтішкович, адвокат

Нитка Василь Іванович, Заслужений журналіст України

Ільницький Василь Іванович, Заслужений журналіст України

Путрашик Василь Іванович, керівник Медіацентру УжНУ

Ганич В'ячеслав Іванович, журналіст

Гойс Петро Ференцович, журналіст, громадський діяч

Рябич Василь Васильович, підприємець, Генеральний директор УАП ТОВ “Фішер-Мукачево”

Чубірко Володимир Володимирович, депутат Закарпатської  обласної ради

Палешник Іван Іванович, підприємець

Карабіньош Олексій Степанович, громадський діяч

Колібаба Анатолій Васильович, громадський діяч, кандидат соціологічних наук

Парлаг Віктор Олександрович, підприємець

Самойленко Олександр Валерійович, підприємець, фізик-науковець

Баранюк Олексій Васильович, підприємець

Цебренко Володимир Карлович, підприємець

Петросян Хачатур Шмавонович, підприємець, громадський діяч

Півень Віра Василівнв, громадський діяч

Федикович Ігор Павлович, громадський діяч

 

Переста Юрій Юрійович, доктор медичних наук, професор

Ленюський Василь Васильович, директор Бобовищенської середньої школи

Мишкулинець Михайло Михайлович, голова Івановецької ОТГ Мукачівського району

Різак Тетяна Михайлівна, директор Ужгородської початкової школи "Пролісок"

Чобаль Олександр Ілліч, кандидат фізико-математичних наук, доцент

Мич Ігор Андрійович, кандидат фізико-математичних наук, доцент

Марина Василь Васильович, кандидат філологічних наук, доцент

Габчак Наталія Францівна, кандидат географічних наук, доцент, декан факультету туризму та міжнародних комунікацій УжНУ

Химинець Ольга Володимирівна, кандидат педагогічних наук, доцент

 

Гасинець Ярослава Степанівна, кандидат біологічних наук, доцент, декан біологічного факультету УжНУ

Немеш Петро Федорович, адвокат, кандидат юридичних наук, професор

Кузьма Магдалина, підприємець

Ланьо Маріанна Володимирівна, підприємець

Кузьма Василь Васильович, підприємець

Станко Петро Іванович, депутат Закарпатської обласної ради

Автор фото – пресслужба Міністерства освіти і науки України

28 червня, у День Конституції України, делегація Міністерства освіти і науки України відвідала Міжнародний науковий центр «Обсерваторія» — спільний проєкт Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника та Варшавського університету, розташований на вершині гори Піп Іван у Чорногірському хребті Карпат.

У складі делегації — заступник міністра освіти і науки України Денис Курбатов, генеральний директор директорату розвитку науки Григорій Мозолевич, представники директорату розвитку науки та директорату інновацій та зв’язків науки з реальним сектором економіки.

 Центр, розташований у колишній будівлі астрономо-метеорологічної обсерваторії 1930-х років, є унікальним прикладом відновлення історичної дослідницької інфраструктури та перетворення її на сучасну платформу для наукових досліджень і міжнародної співпраці.

У межах візиту були представлені основні напрями діяльності центру: екологічний і кліматичний моніторинг високогірних екосистем; метеорологічні й астрономічні спостереження; біохімічні дослідження впливу кліматичних змін; транскордонне наукове співробітництво в Карпатському регіоні.

Керівництво університету презентувало плани розвитку інфраструктури, створення нових лабораторій і залучення молодих дослідників.

Центр уже сьогодні слугує майданчиком для міжнародної колаборації, базою для високогірної рятувальної служби, практичної підготовки студентів і польових експедицій. 

У контексті реалізації державної політики у сфері науки та інновацій Денис Курбатов окреслив низку поточних і перспективних ініціатив МОН щодо трансформації наукової сфери України:

🔹 Розвиток регіональних наукових осередків, зокрема Центрів колективного користування науковим обладнанням Міністерство підтримує університетські ініціативи, що розгортаються в регіонах — як важливі точки зростання для української наукової екосистеми.

Центри на кшталт «Обсерваторії» стануть основою у формуванні спеціалізованих хабів для українських дослідників і міжнародної співпраці.

Лише торік МОН спільно з ЦККНО побудували 33 сонячні електростанції для безперервної роботи обладнання центрів. Також було закуплено десятки одиниць сучасних приладів, які вже введено в експлуатацію.

🔹 Поглиблення міжнародної наукової співпраці МОН послідовно розширює співпрацю з європейськими партнерами, зокрема в межах програми «Горизонт Європа».

Центри на кшталт «Обсерваторії» можуть стати природними партнерами для спільних міжнародних проєктів.

🔹 Підтримка міждисциплінарних досліджень у сфері змін клімату та екології Одним із пріоритетів державної політики у сфері науки є сприяння дослідженням, що спрямовані на адаптацію до змін клімату, сталий розвиток, охорону біорізноманіття.

Завдяки унікальному розташуванню «Обсерваторія» може стати національним центром таких досліджень.

Учасники зустрічі наголосили на важливості подальшого розвитку таких наукових осередків як інструментів регіонального розвитку та інтеграції української науки в Європейський дослідницький простір.

Відома авторитетна вчена у галузі органічної хімії, радник директора Благодійного Фонду підтримки освіти, науки, науково-технічної та інноваційної діяльності іГалина Вікторівна Різак у співавторстві з колегами з провідних вузів України опублікувала статтю "Дослідження ролі дистанційних технологій у забезпеченні стійкості української вищої освіти".

 

Exploringthe role of distancelearning technologies in ensuring the resilience of Ukrainian higher educatio

Abstract.

In the current context of a full-scale war in Ukraine, distance technologies play a crucial role in ensuring the continuity and sustainability of the higher education system, necessitating an analysis of their effectiveness and limitations.

The article aimsto examine the opportunities and challenges associated with utilizing digital platforms and interactive services in educational settings during a socio-humanitarian crisis.

Methods.

The study used a comprehensive approach that combines the analysis of the functional characteristics of digital platforms (Moodle, Microsoft Teams, Google Classroom), their pedagogical effectiveness, and consideration of the psycho-emotional aspects of distance learning.

Results.

A comparative analysis of digital platforms and their advantages and limitations in organizing the educational process were characterized.

It was found that Moodle contributes to asynchronous learning, which is essential for displaced persons, but its effectiveness depends on the digital training of teachers. Microsoft Teams offers extensive functionality for both synchronous and asynchronous interaction, but it requires a stable Internet connection. Google Classroom is convenient for interactive learning, but it has limited capabilities for monitoring student success. Interactive tools, such as Mentimeter, increase engagement; however, technical limitations complicate their use. Distance learning also creates conditions for developing critical thinking through project-based learning; however, it also accompanies psychological difficulties, such as fatigue, isolation, reduced motivation, and burnout.

Conclusions.

To ensure the sustainability of higher education in wartime conditions, a systemic transformation of pedagogical approaches is necessary, along with increasing the digital competence of participants inthe educational process and implementing comprehensive support. The quality of education largely depends on adaptation to the digital environment, effective pedagogical design and creating conditions for psychological, pedagogical and technical support.

 

Сучасна вища освіта функціонує в умовах динамічних соціально-політичних, економічних та технологічних рансформацій, що висувають нові вимоги до її гнучкості, інклюзивності та здатності до адаптації.

Особливої актуальності ці питання набули в українському контексті черезсукупністькризових подій останнього десятиліття, зокрема,пандемії COVID-19, воєнногоконфлікту, тимчасової окупації частини територій, масової міграції населення та руйнування освітньої інфраструктури.

Відповідно, перед закладами освіти постає фундаментальне завдання –забезпечити безперервність і якість освітнього процесу за будь-яких зовнішніх обставин.

Одним із провідних механізмів реалізації цієї мети стали дистанційні технології навчання, які від початкової опції доповнення традиційної освіти еволюціонували у повноцінний механізм організації академічного процесу.

Дистанційне навчання не лише дозволяє зберегти освітню взаємодію за умов фізичної недосяжності закладів вищої освіти, але й створює нові можливості для реалізації гнучких моделей навчання, інтернаціоналізації освітнього середовища та індивідуалізації освітніх траєкторій.

Водночас масштабне впровадження цифрових технологій у вищу освіту актуалізує низку викликів: технічну нерівність, проблеми цифрової грамотності, зміни в педагогічних парадигмах, потребу в адаптації нормативно-правової бази тощо.

Отже, особливо важливим стає ґрунтовне дослідження ролі, ефективності та потенціалу дистанційних технологій як чинника підвищення стійкості системи вищої освіти України.

 

У сучасних умовах повномасштабної війни в Україні, дистанційні технології відіграють ключову роль у забезпеченні безперервності та стійкості системи вищої освіти, що зумовлює необхідність аналізу їхньої ефективності та обмежень.

Метою статті є дослідження можливостей і викликів, пов’язаних із використанням цифрових платформ та інтерактивних сервісів у процесі організації навчання в умовах соціогуманітарної кризи.

Методи.

У дослідженні використано комплексний підхід, що поєднує аналіз функціональних характеристик цифрових платформ (Moodle, Microsoft Teams, Google Classroom), вивчення їх педагогічної ефективності, а також розгляд психоемоційних аспектів дистанційного навчання.

Результати.

Проведено порівняльний аналіз цифрових платформ та охарактеризовано їх переваги і обмеження в організації навчального процесу. Виявлено, що Moodle сприяє асинхронному навчанню, важливому для переміщених осіб, але його ефективність залежить від цифрової підготовки викладачів. Microsoft Teams забезпечує широкий функціонал для синхронної та асинхронної взаємодії, однак вимагає стабільного інтернету. Google Classroom є зручним для інтерактивного навчання, але має обмежені можливості моніторингу успішності. Інтерактивні інструменти, як-от Mentimeter, підвищують залученість, проте їх застосування ускладнене технічними обмеженнями.

Дистанційні технології також створюють умови для розвитку критичного мислення через проєктно-орієнтоване навчання, але супроводжуються психологічними труднощами, такими як втома, ізоляція, зниження мотивації та професійне вигорання.

Висновки.

Для забезпечення стійкості вищої освіти в умовах війни необхідна системна трансформація педагогічних підходів, підвищення цифрової компетентності учасників освітнього процесу та впровадження комплексної підтримки.

Якість освіти значною мірою залежить від адаптації до цифрового середовища, ефективного педагогічного дизайну та створення умов для психолого-педагогічної і технічної підтримки.

Автор фото – пресслужба Міністерства освіти і науки України

Міністерство освіти і науки України оголошує конкурсний відбір науково-технічних (експериментальних) розробок за державним замовленням, виконання яких розпочнеться у 2026 році за рахунок коштів державного бюджету (далі – Конкурс).

Відповідний конкурс оголошено наказом Міністерства освіти і науки України від 17.06.2025 № 864.

Конкурс передбачає відбір заявок за 16 пріоритетними тематиками та визначеними вихідними технічними завданнями до них, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 11 червня 2025 року № 840.

До формування цих тематик було залучено 10 міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, відповідальних у своїх сферах правового регулювання.

Зокрема, державні потреби щодо пріоритетних напрямів сформовано такими органами:

Міністерство оборони України;

Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України;

Міністерство внутрішніх справ України;

Міністерство охорони здоров’я України;

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України;

Міністерство аграрної політики та продовольства України;

Міністерство розвитку громад та територій України;

Служба безпеки України.

До тематик увійшли актуальні завдання, реалізація яких сприятиме: зміцненню обороноздатності держави; покращенню якості життя населення; покращенню стану довкілля; забезпеченню сталого економічного зростання у післявоєнний період.

Цьогорічний конкурс уперше передбачає можливість подання розробок із позначенням терміновості, які мають бути виконані у чітко визначені строки. У технічних завданнях рекомендовано декілька варіантів термінів реалізації: від 12 до 24 місяців.

Участь у конкурсі можуть брати підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, за умови наявності: ефективної ідеї для вирішення проблематики та завдань технічного завдання; фахівців відповідної кваліфікації; матеріально-технічної бази для належного виконання розробки.

Розробки подаються у формі заявки на участь у конкурсі науково-технічних (експериментальних) розробок за державним замовленням (далі – Заявка) разом з Технічним завданням на виконання науково-технічної роботи, яке є невід’ємною частиною Заявки.

Подання здійснюється відповідно до обраної пріоритетної тематики.

Основні критерії оцінювання: відповідність очікуваних результатів пріоритетним державним потребам; відповідність очікуваним характеристикам і вимогам до науково-технічної продукції, визначеним у технічному завданні; відповідність заявленому рівню технологічної готовності; спрямованість розробки на отримання науково-технічного (прикладного) результату, придатного до практичного використання.

Додаткові критерії оцінювання: наявність співфінансування з боку суб'єктів малого, середнього та великого підприємництва; спроможність перевищити заявлений рівень технологічної готовності; потенціал покращення характеристик та вимог кінцевого науково-технічного продукту; перспективність доведення створеної науково-технічної продукції до стадії практичного використання (впровадження).

Подання документів: Заявки приймаються через Національну електронну науково-інформаційну систему в установленому порядку. Кінцевий термін подання заявок – до 13:00 18 липня 2025 року.

Очікується оголошення другої черги конкурсу, для якої наразі формується окрема пріоритетна тематика. Інформація буде оприлюднена додатково.

В Україні розпочалася Всеукраїнська кампанія соціальних змін «Безбар’єрність — це коли можеш».

Її мета — просування принципів рівності та доступності для кожного і кожної, залучення громадськості до цього питання, а також популяризація ідеї України без бар’єрів.

Кампанія буде впроваджуватися в межах Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору спільно з флагманськими проєктами всіх міністерств в Україні, а також у співпраці ЮНІСЕФ як частина ініціативи першої леді України Олени Зеленської «Без бар’єрів».

«Безбар’єрність — це не про обмеження, а про рівність і гідність для кожного. Для людей з інвалідністю і людей без інвалідності, для найстарших і найменших, для малюків у візочках і для їхніх батьків, для тих, хто має сили, і тих, хто почувається не дуже добре фізично чи психологічно, бо всі ми в якийсь момент життя так почуваємося. Безбар’єрність не ділить. Вона всіх об’єднує», — наголосила Олена Зеленська.

Міністерство освіти і науки України цьогоріч впроваджує два флагманські проєкти «Освітня безбар’єрність: відкриваючи нові горизонти» та «Точка дотику», які спрямовані на забезпечення рівного доступу до якісної освіти для всіх — від дошкілля до ветеранів.

Дізнатися більше про флагманські проєкти МОН можна за посиланням.

За даними національного дослідження, проведеного 2024 року Центром соціальних змін та поведінкової економіки за підтримки ЮНІСЕФ, 87% українців вважають безбар’єрність цінністю для суспільства.

Водночас багато хто досі не усвідомлює суті цього поняттяі: 26% респондентів не розуміють його значення.

«Створення безбар`єрного суспільства, де кожна дитина та родина мають шанс реалізувати свій потенціал, — це інвестиція в сьогодення й майбутнє України. Ми раді підтримати уряд України на цьому шляху.

Ця кампанія несе чітке послання: безбар’єрність — це про можливості для кожного і кожної. Її мета — об’єднати владу, бізнес, суспільство та медіа навколо спільного бачення, де всі можуть усе», — зазначив Мунір Мамедзаде, голова представництва ЮНІСЕФ в Україні.

Перша хвиля кампанії стартувала з відеоманіфесту «Коли можеш» і покликана пояснити шість ключових напрямів безбар’єрності: фізичний, інформаційний, цифровий, суспільно-громадянський, освітній та економічний.

Друга хвиля кампанії буде залучати людей до створення доступного середовища у своїх громадах, щоб усі — незалежно від віку, статі, соціального статусу, місця проживання чи будь-яких інших ознак — мали рівний доступ до участі в житті суспільства.

Кампанія реалізується в межах Національної стратегії зі створення безбар'єрного простору та ініціативи першої леді України Олени Зеленської «Без бар’єрів» за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва і розвитку Німеччини (BMZ) через державний банк розвитку KfW.