Про це під час виступу в парламенті повідомив міністр освіти і науки Оксен Лісовий, повідомляє Інтерфакс–Україна.
«Що стосується виїзду. Я поділяю вашу тривогу. Ми спостерігаємо за тим, як у 10-11 класах багато дітей, особливо хлопчиків, виїжджають за кордон. Ми спонукаємо їх залишатися в Україні різними способами», – сказав він під час години запитань до уряду у Верховній Раді.
Міністр наголосив, що ключове, що МОН має їм запропонувати – це якісну професійну, передвищу та вищу освіту, яка спонукатиме їх залишатися в країні.
Серед іншого Лісовий зазначив, що західна освіта частково міфологізована, а ті університети, до яких їдуть українська молодь, не кращі за вітчизняні регіональні заклади вищої освіти.
З нагоди Всесвітнього дня ментального здоров’я перша леді Олена Зеленська взяла участь у заході «Моменти стійкості щодень», який відбувся в аеропорту «Бориспіль».
Серед присутніх були представники з усіх регіонів України: психологи центрів життєстійкості, молодіжних центрів, шкільні психологи, медичні працівники. «Ви всі, присутні в цьому залі, – агенти ментального здоров’я, тобто агенти стійкості.
Кожен у своєму регіоні, місті, селі. Принаймні я дуже хочу, щоб саме так ви відчували свою місію», – зазначила дружина Президента під час виступу. Підвищений рівень стресу відчуває майже кожен третій українець, 11% мають високий рівень стресу, 40% – помірний, 13% – низький.
Такі результати дослідження представили на заході. Водночас воно показало, що 73% українців мають чималий ресурс стійкості: 35% є стійкими, ще 38% – переважно стійкими.
Дослідження засвідчило безпосередній зв’язок між рівнем стійкості та стресу. 46% опитаних адаптовані до стресу – це ті, хто має високу стійкість і, відповідно, низький рівень стресу. 35% є частково адаптованими – з помірними рівнями стійкості та стресу.
«Тож нині формула української стійкості складається з фахової підтримки якнайближче до людини – підтримки, по яку не треба їхати, яка приходить в особі місцевого лікаря чи соцпрацівника. А також із власної обізнаності кожної людини, із навичок самодопомоги, яку пропагує, зокрема, комунікаційна програма «Ти як?», – наголосила перша леді.
Під час заходу також був презентований інноваційний продукт – Моментал. Він пропонує 365 ідей для щоденної підтримки ментального здоров'я українців.
Це спільна розробка Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), сімейної та дитячої психологині Світлани Ройз і Координаційного центру з психічного здоров’я Кабінету Міністрів України в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?».
«Кожна дитина, загалом кожна людина в Україні потребує доступу до правильних інструментів, послуг та інформації для підтримки свого психічного добробуту, особливо зараз, коли стрес надмірний», – зазначив голова Представництва ЮНІСЕФ в Україні Мунір Мамедзаде.
Також у межах кампанії «Ти як?» презентували відеоролик-маніфест за участю першої леді Олени Зеленської, військовослужбовців та ветеранів Олександра Терена, Віталія Литвина, Дениса Кривенка, Владислава Єщенка та його дружини, Захара Бірюкова та його родини, Христини «Кудрявої», авторів пісень, виконавців Роксолани Сироти (ROXOLANA), В’ячеслава Дрофи (OTOY), Яни Шемаєвої (Jerry Heil), телеведучої Катерини Осадчої. Маніфест створено в партнерстві з артистом, волонтером та амбасадором Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» Дмитром Монатиком (Monatik).
Крім того, з нагоди Всесвітнього дня ментального здоров’я у різних областях відбулися Дні спільнодії, організовані регіональними командами, які впроваджують Всеукраїнську програму ментального здоров’я.
Вони підбили проміжні підсумки реалізації програми «Ти як?» і презентували обласні плани заходів на 2024–2026 роки щодо втілення Концепції розвитку охорони психічного здоров’я в Україні.
Іван Різак: змін немає, але я продовжую шукати можливості і сподіватись на допомогу для організації системної наукової роботи моєї дружини Галини Вікторівни - найдорожчої для мене людини, авторитетної вченої, блискучого фахівця у галузі органічної хімії та органічного синтезу. Вірю, що її трудоіві права в УжНУ будуть відновлені уже скоро.
Закарпаття 2007. Осінь. Яблучний сезон. Чи вдасться нам підкорити "Голландські висоти"?
Сотні вантажівок з яблуками щодня відправляються в далекі й ближні краї — центральні і східні регіони України, Росію, країни Балтії — осідаючи в численних супермаркетах або в приймальниках переробних заводів. А назавтра чекатиме на завантаження новий транспорт.
Адже Закарпаття — відомий у Європі край садів і виноградників!
Ще п'ять років тому це звучало б як фантастична мрія. Сьогодні це навіть не якийсь обережний прогноз. Це — факт.
І що цікаво — цей принциповий поворот у садівництві Закарпаття зробив не уряд України, і не парламент, а звичайний фермер. Отже, п'ять років тому яблучна ситуація на Закарпатті була справді песимістична.
Старі сади, переважно розпайовані, приречено доживали свого віку, і натомість жодної плантації молодих яблунь. А тим більше закладених за сучасною технологією.
Та й чи варто це робити, якщо в урожайний сезон яблуко неможливо було здати на завод навіть по 10 копійок. Тож коли Василь Мелеш, керівник фермерського господарства "Коник", наважився закласти перші три гектари карликового саду, можливо, мало хто всерйоз вірив у перспективність такого задуму.
Крім, .звичайно, самого Василя Васильовича. — Кілька років тому, — розповідає Василь Мелеш, — побував в Італії на виставці яблук. Учасником виставки була й відома італійська фірма "Ма-зоні", яка експортує яблука у 28 країн світу. Так от, при солідних масштабах реалізації яблуневий сад фірми вмістився на 150 гектарах. Звичайно, середня урожайність цього саду значно вища, ніж в Україні — 70 тонн з гектара. Або інший приклад — південний Тироль в Австрії. Років 15 тому цей регіон був такий же "без'яблучний", як і недавно Закарпаття. Причому місцеві спеціалісти рішуче заперечували можливість створення яблуневої території - мовляв, справа безперспективна. Однак за справу взялися голландські фахівці, вважаю, кращі спеціалісти в світі.
Вони переконували, що клімат південного Тироля особливо придатний саме для яблуневих садів. За їх участю місцеві фермери все-таки взялися за вирощування яблук і сьогодні цей край загальновизнаний як один з найбільших постачальників яблук на світові ринки.
ТАКИХ ЯБЛУК В УКРАЇНІ... НЕ БУВАЄ. ЦЕ КОНТРАБАНДА!
Так говорили правоохоронці, спиняючи машини від "Коника". Приклади, наведені Василем Мелешем, промовисті. Але ж то Італія! Австрія!
А ми живемо- на Закарпатті — з українськими реаліями,, українськими законами. — Так, ми живемо на Закарпатті, — продовжує Василь Васильович, — на землі з унікальним кліматом, який за комплексом сприятливих температур, розою вітрів та іншими факторами має величезні переваги у вирощуванні яблук. У наших умовах їх смакові властивості відповідають оптимальним вимогам. Цим не можуть похвалитися ні лідер садівництва Польща, ні багато інших країн Європи. Т
аких сприятливих точок у Європі дуже мало. — Це вчорашній день садівництва, — показує фермер на сад з трирічних се-редньорослих яблуневих дерев. — На одному гектарі висаджується понад 600 дерев. На відміну від дідівських садів з величезними крислатими яблунями, цей, по-перше, має значно вищу врожайність, а, по-друге, плоди більш відкриті для сонця, а отже, мають порівняно мізерний відсоток некондиційних яблук. Тим не менше це вчорашній день. — А ось це вже сучасний європейський сад, — звертає увагу Василь Мелеш на інший сад, повз який ми проїжджаємо через деякий час...
Довжелезні ряди шпалер з триметровими дерев'яними стояками, до яких закріплені карликові яблуньки. Вздовж кожного ряду тягнуться трубки крапельного зрошення, без якого сад ефективно плодоносити не може. На одному гектарі такого саду висаджується до 3 тисяч дерев. Правда, цієї осені тут плодів немає - весняні морози спалили урожай повністю. Але минулого й позаминулого року фермерське господарство "Коник" збирало по 40 тонн яблук з гектара, при цьому ледь встигало відправляти урожай замовникам. На перших порах навіть були проблеми з міліцією. Люди в погонах просто не могли повірити, що такі яблука вирощуються у віт-чизняному фермерському господарстві. Вони ретельно перевіряли вантаж, підозрюючи, що це контрабанда з Польщі або Угорщини. Дещо інші сумніви не залишають і мене - навіть після демонстрації садівничих результатів. Сад і справді вишуканий, акуратний, але ж це "Коник"! А "Коників" на Закарпатті більше нема. Дрібніші господарства такий проект "не потягнуть".
ДОХІД З ГЕКТАРА САДУ — ЯК ІЗ 120 ГЕКТАРІВ ПШЕНИЦІ —
Все далеко не так, — заперечив Василь Мелеш. - Насправді "Коник" давно вже не один.
За три роки багато чого змінилося. Поряд з нашим господарством уже появилися нові сади. Го- сподарство "Ранет" заклало молодий сад на 35 гектарах. Недалеко свій сад має "Ластівка" - 25 гектарів, займається садами на Мука-чівщині ТОВ "Завидівсь-ке" - 36 гектарів нового саду, у Берегівському районі фірма "Артос" висадила 28 гектарів.
Крім того, фірма "Голланд Плант Україна" на Ужгородщині успішно займається вирощуванням і продажем саджанців. Причому обов'язково навчають покупців технології вирощування й догляду. Крім згадуваних відомих фірм, до нас за консультаціями і саджанцями приїжджають садоводи-початківці з усіх районів Закарпаття.
Тобто в сумі область має майже 200 гектарів молодого саду.
Оптимальна площа під яблунями мала б становити десь 2—3 тисячі гектарів, але навіть коли у нас буде засаджено 500 гектарів, Закарпаття зможе завоювати імідж яблуневого краю (нагадаю про італійську фірму з її 150 гектарами). На Закарпатті зараз унікальна ситуація, якою мали б скористатися всі, хто займається садівництвом, навіть маючи 10—20 соток.
Адже гектар сучасного саду дає дохід у 16 ра-зів більше, ніж гектар картоплі, й у 120 разів, ніж гектар зернових! Потрібна тільки зацікавленість і точне виконання технологічних умов, потрібно прислухатися до фахівців.
Треба сказати, що для Василя Мелеша це не загальні слова. Господарство "Коник", наприклад, замовило угорських спеціалістів, які щопонеділка надають консультації, вчать, як доглядати за новими сортами, як поводитися з яблунями за тих чи інших погодних умов.
Зараз ідуть переговори з голландським спеціалістом Петером ван Аркелем, який би консультував основних виробників щодо садівництва.
Коштує він недешево - 50О евро за день роботи -але ці затрати того варті. Адже додаткові знання означають додаткові можливості у підвищенні ефективності саду. Зрештою є прекрасні фахівці й в Україні.
ЗАКАРПАТСЬКИЙ САД — ПОЗА ЗАКОНОМ!
І все-таки нове закарпатське яблучко росте далеко не в сприятливих суспільних умовах. Виявляється, усі ці яблуневі сади, якими захоплюються, на базі яких проводяться обласні й республіканські семінари, досі залишаються поза законом! Справа в тому, що колись аграрні наукові мужі віднесли Закарпаття з його унікальним кліматом до зони Полісся.
І за будь-якої спроби посадити нові сорти нинішні чиновники мусять звірятися із параметрами цієї зони.
Отож, виявляється, що яблуні на карликових підщепах чудових сортів Голден Делішес, Айдаред, Гала, згідно з документами, не можна висаджува-. ти в "зоні Полісся", тобто на Закарпатті.
А якщо сад нелегітимний, то й будь-яка державна допомога чи система пільг на нього не поширюється. Тож при кожній закладці саду доводиться просити дозволу в столиці — мовляв, "у порядку експерименту, як виняток" дозвольте посадити дерево.
Столиця не заперечує, іде закарпатським прохачам назустріч, а от вивести Закарпаття із "зони Полісся" досі нікому. І це далеко не єдині проблеми, які гальмують садівництво й фермерство взагалі. Тут і затримка з сертифікацією препаратів, необхідних у технології садівництва, і тенденція до зниження державної допомоги на погашення фермерських кредитів, і бюрократичні рамки фінансового року, через які часом фермер не одержує належну йому допомогу, і...
Та всього й не перерахуєш. Тим не менше яблуневі сади, зародившись у Сторожниці, неухильно завойовують територію Закарпаття.
Василь Горват, с. Сторожниця Ужгородського району
19 жовтня 2007р.
Генеральний директор санаторію «Квітка полонини» ТОВ «Сузір’я» ГАНИНЕЦЬ Павло Павлович Заслужений лікар України Почесний доктор з екології Доктор філософії Член-кореспондент міжнародної академії освіти та науки Академік Української технологічної академії
Народився 10 листопада 1951 року в селі Чинадієві Мукачівського району Закарпатської області у родині вчителів, потомствених інтелігентів.
Закінчив медичний та економічний факультети Ужгородського державного (Національного) університету, Вінницький торгово-економічний інститут.
В санаторно-курортній галузі працює з липня 1974 року.
Пройшов шлях від лікаря-ординатора до заступника головного лікаря санаторію «Поляна». З вересня 1986 року і до сьогодні головний лікар санаторію «Квітка полонини». Співзасновник ТОВ «Сузір’я», ТОВ «Маргіт», НВА «Племконецентр», ГО «Сольва-прогрес».
У 1995 році організував випуск збірника наукових праць «Сучасні проблеми рекреації на курортах Карпатського регіону».
Є автором та співавтором книг з проблем санаторно-курортного лікування та майже півсотні статей у наукових виданнях.
В 1998 році присвоєно почесне звання «Заслужений лікар України». Свого часу — депутат Свалявської районної ради кількох скликань, голова постійної комісії з питань землеустрою, екології та раціонального використання природних ресурсів.
Нині – депутат Свалявської ОТГ. Павло Ганинець заслужено здобув реноме фахівця-курортолога, який у сфері розвитку рекреаційної галузі відводить перше місце помірній, науково-обґрунтованій експлуатації природних ресурсів та професійно і наполегливо сприяє їх збереженню в інтересах майбутніх поколінь. Щорічний лауреат та переможець численних вітчизняних та міжнародних рейтингів у різних номінаціях, серед яких, зокрема, його відзначено як кращого менеджера Європейською Бізнес-Асамблеєю, а також володар «Золотого Меркурія» – головної відзнаки міжнародного проекту, що вручається у рамках відомої іміджевої програми «Лідери ХХІ століття» за особистий внесок в оздоровлення вітчизняної економіки та розвиток інтеграційних процесів.
В 2011 році Павла Ганинця було нагороджено Почесною Грамотою Верховної Ради України. Цією грамотою парламент відзначив багаторічну діяльність Павла Павловича на благо української спільноти. Підставами для нагородження в офіційному документі – розпорядженні Голови Верховної Ради України – названо вагомий внесок відомого на теренах України курортолога в галузь охорони здоров’я, його активну позицію в громадсько-політичних справах, плідну роботу в представницькому органі місцевого самоврядування та високий професіоналізм.
А в 2018 році – почесною відзнакою – орденом Верховної Ради «Медична слава». З 14 листопада 2016 року – Почесний доктор з екології.
З 9 грудня 2016 року – член-кореспондент міжнародної академії освіти і науки. Павло Ганинець отримав чимало відзнак від Федерації Профспілок України. Серед яких – нагрудний знак «Профспілкова відзнака» (2010 р.). З-поміж великої кількості нагород від «Укрпрофоздоровниці», – нагрудний знак «Відзнака І ступеня» (2008 р.). У 2017 році обласною адміністрацією Павла Ганинця було нагороджено почесною відзнакою «За заслуги перед Закарпаттям».
А в 2019 та 2020 роках Павло Ганинець увійшов в “ТОП-100 ВПЛИВОВИХ ЗАКАРПАТЦІВ”, як неперевершений стратег, керівник від Бога, який за короткий період зумів перетворити профспілковий санаторій на справжню візитівку Закарпаття.
Завдяки вмілому керівництву Павла Ганинця в санаторії «Квітка полонини» нині справді європейський рівень комфорту та сервісу. Оздоровниця здобула бездоганну репутацію, є неодноразовим лауреатом рейтингу «Кращі підприємства України» в номінації «санаторно-курортні послуги». Санаторій здобув популярність не лише в Україні, а й далеко за її межами.
Оздоровницю без перебільшення називають серцем української Швейцарії.
Наприкінці 2019 року санаторій проходив сертифікаційну перевірку системи менеджменту на відповідність вимогам міжнародного стандарту ISO 9001:2015.
Перевірці підлягали якість надання санаторно-курортних послуг та їх відповідність міжнародним стандартам.
Аудитори відзначили відмінно налагоджену роботу оздоровчого закладу, відмітили, що подібний якісний сервіс, впровадження новітніх методик лікування, заслуговує на найвищу оцінку не лише на теренах України, а й серед іноземних закладів подібного профілю.
Павло Павлович є «Почесним громадянином Сваляви». Це звання йому присвоєно ще в 2012 році.
Він всякчас переймається проблемами району та міста, допомагає у вирішенні наболілих проблем.
Варто зауважити, що П.П. Ганинець першим відгукнувся на потреби Свалявщини в умовах запровадження карантинних заходів під час спалаху коронавірусу в районі.
Так, за його підтримки та фінансування районна лікарня поповнилася новітнім ефективним обладнанням для лікування хворих з COVID-19. Т
акож є знаним меценатом, постійно бере на себе місію з фінансової підтримки мистецьких, освітніх та культурних заходів, що проводяться в області, районі і безпосередньо в оздоровниці, та сприяють піднесенню історико-краєзнавчих надбань, поширенню творчих здобутків у музиці, літературі, живописі та скульптурі на Закарпатті та за його межами.
Слід відзначити, що Павло Павлович Ганинець однією з важливих складових лікування на курорті вважає активізацію культурно-просвітницької роботи, яка допомагає гостям оздоровниці глибше пізнавати історію та традиції нашого краю, знайомити їх зі світовими зразками сучасного мистецтва. Саме з цією метою було організовано безпосередньо в санаторії проведення музичного «Станкович-фесту», міжнародного скульптурного форуму, художніх пленерів та літературних читань.
Найкращі твори закарпатських та закордонних авторів поповнюють санаторну колекцію живописних полотен та скульптурних композицій. В оздоровниці діють історико-краєзнавчий музей, велика бібліотека, що регулярно поповнюється тисячами видань сучасної української літератури, підтримується книговидання творів талановитих місцевих авторів.
Санаторій «Квітка полонини» є співорганізатором щорічної Міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції «Сучасні аспекти збереження здоров’я людини» (головний організатор – ДВНЗ «Ужгородський національний університет»).
Конференція кожного року проводиться на базі «Квітки полонини» з широким залученням вчених та лікарів. У 2020 році Павло Ганинець став співзасновником громадської організації «Сольва-прогрес», яку створено з метою сприяти розвитку туристичного потенціалу Свалявщини зокрема і краю загалом, покращувати екологічний стан Закарпаття, долучатися до розвитку інфраструктури регіону.
У червні 2020 року Указом Президента України Павла Ганинця нагороджено орденом “За заслуги” ІІІ ступеня.
Відзнака – за значний внесок у розвиток вітчизняної системи охорони здоров’я, надання кваліфікованої медичної допомоги, рятування життя людей, сумлінну працю та високий професіоналізм.
Рішенням Президії Української технологічної академії від 19.03.2020 р. генеральному директору ТОВ „Сузір’я” (санаторій „Квітка полонини”) Павлу Ганинцю присвоєно звання академіка з відділення „Економіка нових технологій”.
У травні 2023 року – присвоєний ступінь доктора філософії в галузі «Охорона здоров’я» в Національному університеті охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика.
Диплом міжнародного зразка вручали поважні гості санаторію – заслужений діяч науки і техніки України, дійсний член Міжнародної та Української академії інформатики, завідувач кафедри інформатики, інформаційних технологій та трансдисциплінарного навчання Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, доктор наук, професор Озар МІНЦЕР та професор Лариса БАБІНЦЕВА.
. Мирослава Каламуняк, заслужений працівник промисловості України, директор Ужгородської швейної фабрики та ТМ «Парада»
Жінка – талан! Через випробування, спокуси, експерименти, ризики їй вдається пронести славне ім’я, яке ось уже не перший десяток літ асоціюється: на Закарпатті – із успіхом, в Україні – з красою, в Європі – з підприємливістю українок.
Ані політичні перипетії, ані економічні пертурбації, ані ковід, ані війна не позбавили її здатності діяти, організовуватися і гуртувати навколо себе, врешті – випромінювати віру в перемогу і життєдайність.
Мирослава Михайлівна, відмінно закінчивши школу життєвої громадської активності, зосередилася на підприємництві, створила успішний і красивий бізнес, який приніс славу її місту, краю не лише у власній країні, але й далеко за її межами.
Головно ж – цей бізнес є по-справжньому жіночим: соціально відповідальним і за тих, хто в нього залучений, і за тих, на кого його діяльність спрямована.
Хоча б через це гордість, щонайменше, міста Ужгород надовго, якщо не назавжди буде пов’язана із іменем Мирослави Каламуняк!
Фундація Олени Зеленської передала в регіони 25 автомобілів швидкої допомоги Перша леді України Олена Зеленська разом із міністром охорони здоров’я Віктором Ляшком відвідали один із центрів екстреної медичної допомоги на Київщині.
«Ці люди щодня рятують чиєсь життя, і всі ми розуміємо, що зробити це за відсутності спеціального транспорту дуже складно. Сьогодні від наших іноземних партнерів передаємо в обласні центри «екстренки» 25 автомобілів швидкої допомоги. Сподіваюся, вони допоможуть фельдшерам і лікарям рятувати ще більше життів», – зазначила Олена Зеленська.
Спецтранспорт від благодійного центру King Salman Humanitarian Aid and Relief Centre (Королівство Саудівська Аравія) передали центрам екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у 17 регіонах України.
«Потреба в автомобілях, на жаль, постійна. На сьогодні намагаємося закривати цю потребу насамперед у прифронтових та прикордонних із російським ворогом регіонах», – наголосила директорка Фундації Ніна Горбачова.
Чотири авто із цієї партії вже допомагають рятувати життя українців на Сумщині. Їх, на прохання МОЗ, передали раніше – після російської атаки на один із корпусів лікарні в Сумах 28 вересня.
Загалом, за даними МОЗ, унаслідок російської агресії 261 автомобіль швидкої допомоги знищений, 225 пошкоджені, 125 втрачені.
«Передані автомобілі спроєктовані як мобільні відділення інтенсивної терапії. Їх використовуватимуть для надання необхідної допомоги пацієнтам, які потребують додаткових заходів для підтримки життя під час транспортування до лікарень та між лікарнями», – зазначив міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко.
Кожен автомобіль швидкої допомоги оснащений необхідним обладнанням, зокрема реанімаційним блоком з апаратом ШВЛ та дефібрилятором.
У межах ініціативи з поповнення автопарку швидких Фундація Олени Зеленської передала медикам 77 спецавтомобілів від партнерів із Саудівської Аравії, Об’єднаних Арабських Еміратів, Південної Кореї та Словенії.
За словами міністра освіти, підвищення заробітних плат стосується всіх освітян від дошкільної до вищої освіти. На підвищення зарплат освітянам необхідно додатково 270 мільярдів гривень — Оксен Лісовий
Джерело фото: mon.gov.ua
Слідкуйте за актуальними новинами у соцмережах SUD.UA Міністр освіти та науки України Оксен Лісовий заявив, що для підвищення заробітних плат усім освітянам країні потрібно додатково 270 мільярдів гривень.
Про це повідомляє «Укрінформ».
Лісовий наголосив, що підвищення заробітних плат стосується всіх освітніх рівнів — від дошкільної до вищої освіти.
«Питання підняття зарплати для освітян, яке передбачено статтею 61 прикінцевих положень закону про освіту, передбачає підняття (зарплати - ред.) абсолютно для всіх освітян. Це правильно і справедливо, тому що і дошкільна освіта, і загальна середня освіта, і профтехосвіта, і фахова передвища, і вища освіта повинні бути справедливо і рівномірно підвищені.
Але на це підвищення країні потрібно на сьогодні 270 мільярдів гривень додатково. І от питання знову ж таки, чи маємо ми зараз таку можливість, звідки взяти ці гроші. Я вірю в те, що ми цю позицію рано чи пізно виконаємо», — зазначив він.
Однак міністр підкреслив, що на даний момент питання фінансування залишається відкритим, і країна ще не має можливості знайти такі кошти.
Попри це, він висловив впевненість, що рано чи пізно це підвищення буде реалізоване. Лісовий також повідомив, що розроблено кілька сценаріїв для підвищення зарплат — як поетапного, так і одночасного.
Для поетапного підвищення необхідно, як мінімум, 80 мільярдів гривень додатково.
Сторінка 101 із 286