Перша леді України Олена Зеленська разом із міністром охорони здоров’я Віктором Ляшком узяли участь у презентації довідника «SPINALIS.
Нова сторінка життя з ураженням спинного мозку», яка відбулася під час візиту шведської делегації до Києва. До делегації увійшли, зокрема, міністерка охорони здоров’я і соціальних справ Швеції Акко Анкарберг Юханссон та співавтор довідника професор Клас Халтлінг.
«Цей довідник є результатом мого візиту до Стокгольма торік. Тож особливо рада приймати сьогодні в Києві шведських друзів і партнерів України. Швеція послідовно та впевнено підтримує Україну й наших людей – і тих, хто шукає прихистку, втікаючи від російської агресії, і тих, хто потребує реабілітації та відновлення», – зазначила Олена Зеленська.
Примірник довідника SPINALIS у подарунок від його авторів – шведських професорів Річарда Леві та Класа Халтлінга – перша леді отримала під час відвідання однойменного реабілітаційного центру торік у вересні. Тоді ж вона запропонувала перекласти видання українською мовою.
«Тепер це перший в Україні довідник про життя після ураження спинного мозку. Він поєднує практичність – для фахівців і щирість – для людей із такою травмою та їхніх рідних», – сказала Олена Зеленська.
Довідник SPINALIS доступний в електронному форматі на платформі «Ти як?». Примірники видання передадуть реабілітаційним центрам, організаціям, які працюють із людьми з ураженнями спинного мозку, та обласним військовим адміністраціям.
«Щоб не просто надати фахівцям робочий інструмент, а й поширювати філософію, закладену в довіднику SPINALIS: жити активним життям після травми», – додала дружина Президента.
Також під час заходу фундація Spinalis і Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни підписали меморандум про медичне партнерство.
Загалом між українськими та закордонними клініками укладено вже 50 партнерств. Програма міжнародного медичного партнерства була започаткована під час третього Саміту перших леді та джентльменів у вересні 2023 року.
Іван Різак: змін немає, але я продовжую шукати можливості і сподіватись на допомогу для організації системної наукової роботи моєї дружини Галини Вікторівни - найдорожчої для мене людини, авторитетної вченої, блискучого фахівця у галузі органічної хімії та органічного синтезу. Вірю, що її трудоіві права в УжНУ будуть відновлені уже скоро.
В Україні щороку поступово зменшується частка закладів вищої освіти, які мають високий ступінь ризику.
Відповідний перелік закладів вищої освіти за ступенями ризику від провадження господарської діяльності у сфері вищої освіти оприлюднено Державною службою якості освіти.
Зокрема, цьогоріч до суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику належать 14 вишів, що становить 5% від загальної кількості закладів вищої освіти.
Половина закладів вищої освіти (142 виші) належить до середнього ступеню ризику.
Незначний ступінь ризику мають 133 виші, що становить 46% від загальної кількості закладів.
Серед критеріїв, які враховують у ході визначення ступенів ризику, є стан оприлюднення на офіційному сайті вишу актуальної інформації, чисельність студентів та викладачів.
Також враховується частка акредитованих освітніх програм, наявність відокремлених структурних підрозділів та іноземних студентів.
Окрім того, на визначення ступеню ризику впливає кількість порушень вимог законодавства у сфері вищої освіти, виявлених за результатами заходів державного нагляду.
Визначити вектор співпраці та зміцнити партнерства — ключова мета зустрічі представників МОН та Міністерства освіти і культури Фінляндії.
Андерс Адлеркройц, міністр освіти і культури Фінляндії, уперше відвідав Україну та зустрівся з Оксеном Лісовим, міністром освіти і науки України, для обговорення подальших дій та партнерства задля розвитку української освіти та держави загалом.
У фокусі — підтримка загальної середньої та профтехосвіти.
Тож ключові напрацювання впродовж зустрічі стосувалися: потреб української системи освіти для подолання викликів війни; участі Фінляндії в розвитку «Профільної»: реформи старшої школи та професійної (професійно-технічної) освіти; долучення державного і приватного секторів Фінляндії до ініціатив відновлення пошкоджених закладів, будівництва укриттів, забезпечення автобусами та альтернативними джерелами енергії.
Окрему увагу надали питанню підтримки українських учнів і студентів, які тимчасово перебувають у Фінляндії, обговорили заходи, що допомагають зберегти їхню національну ідентичність та тримати звʼязок з Україною.
Команда МОН продовжує розвивати українську систему освіти й залучає підтримку від інших країн, щоб пришвидшити прогрес.
Це особливо важливо у воєнний час. І Фінляндія — це приклад стратегічного надійного партнера, який сприяє розвитку закладів професійно-технічної освіти, впровадженню реформи НУШ та ділиться експертизою в розвитку інновацій. Вдячні за системну допомогу та підтримку!
Про це під час виступу в парламенті повідомив міністр освіти і науки Оксен Лісовий, повідомляє Інтерфакс–Україна.
«Що стосується виїзду. Я поділяю вашу тривогу. Ми спостерігаємо за тим, як у 10-11 класах багато дітей, особливо хлопчиків, виїжджають за кордон. Ми спонукаємо їх залишатися в Україні різними способами», – сказав він під час години запитань до уряду у Верховній Раді.
Міністр наголосив, що ключове, що МОН має їм запропонувати – це якісну професійну, передвищу та вищу освіту, яка спонукатиме їх залишатися в країні.
Серед іншого Лісовий зазначив, що західна освіта частково міфологізована, а ті університети, до яких їдуть українська молодь, не кращі за вітчизняні регіональні заклади вищої освіти.
З нагоди Всесвітнього дня ментального здоров’я перша леді Олена Зеленська взяла участь у заході «Моменти стійкості щодень», який відбувся в аеропорту «Бориспіль».
Серед присутніх були представники з усіх регіонів України: психологи центрів життєстійкості, молодіжних центрів, шкільні психологи, медичні працівники. «Ви всі, присутні в цьому залі, – агенти ментального здоров’я, тобто агенти стійкості.
Кожен у своєму регіоні, місті, селі. Принаймні я дуже хочу, щоб саме так ви відчували свою місію», – зазначила дружина Президента під час виступу. Підвищений рівень стресу відчуває майже кожен третій українець, 11% мають високий рівень стресу, 40% – помірний, 13% – низький.
Такі результати дослідження представили на заході. Водночас воно показало, що 73% українців мають чималий ресурс стійкості: 35% є стійкими, ще 38% – переважно стійкими.
Дослідження засвідчило безпосередній зв’язок між рівнем стійкості та стресу. 46% опитаних адаптовані до стресу – це ті, хто має високу стійкість і, відповідно, низький рівень стресу. 35% є частково адаптованими – з помірними рівнями стійкості та стресу.
«Тож нині формула української стійкості складається з фахової підтримки якнайближче до людини – підтримки, по яку не треба їхати, яка приходить в особі місцевого лікаря чи соцпрацівника. А також із власної обізнаності кожної людини, із навичок самодопомоги, яку пропагує, зокрема, комунікаційна програма «Ти як?», – наголосила перша леді.
Під час заходу також був презентований інноваційний продукт – Моментал. Він пропонує 365 ідей для щоденної підтримки ментального здоров'я українців.
Це спільна розробка Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), сімейної та дитячої психологині Світлани Ройз і Координаційного центру з психічного здоров’я Кабінету Міністрів України в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?».
«Кожна дитина, загалом кожна людина в Україні потребує доступу до правильних інструментів, послуг та інформації для підтримки свого психічного добробуту, особливо зараз, коли стрес надмірний», – зазначив голова Представництва ЮНІСЕФ в Україні Мунір Мамедзаде.
Також у межах кампанії «Ти як?» презентували відеоролик-маніфест за участю першої леді Олени Зеленської, військовослужбовців та ветеранів Олександра Терена, Віталія Литвина, Дениса Кривенка, Владислава Єщенка та його дружини, Захара Бірюкова та його родини, Христини «Кудрявої», авторів пісень, виконавців Роксолани Сироти (ROXOLANA), В’ячеслава Дрофи (OTOY), Яни Шемаєвої (Jerry Heil), телеведучої Катерини Осадчої. Маніфест створено в партнерстві з артистом, волонтером та амбасадором Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» Дмитром Монатиком (Monatik).
Крім того, з нагоди Всесвітнього дня ментального здоров’я у різних областях відбулися Дні спільнодії, організовані регіональними командами, які впроваджують Всеукраїнську програму ментального здоров’я.
Вони підбили проміжні підсумки реалізації програми «Ти як?» і презентували обласні плани заходів на 2024–2026 роки щодо втілення Концепції розвитку охорони психічного здоров’я в Україні.
Іван Різак: змін немає, але я продовжую шукати можливості і сподіватись на допомогу для організації системної наукової роботи моєї дружини Галини Вікторівни - найдорожчої для мене людини, авторитетної вченої, блискучого фахівця у галузі органічної хімії та органічного синтезу. Вірю, що її трудоіві права в УжНУ будуть відновлені уже скоро.
Закарпаття 2007. Осінь. Яблучний сезон. Чи вдасться нам підкорити "Голландські висоти"?
Сотні вантажівок з яблуками щодня відправляються в далекі й ближні краї — центральні і східні регіони України, Росію, країни Балтії — осідаючи в численних супермаркетах або в приймальниках переробних заводів. А назавтра чекатиме на завантаження новий транспорт.
Адже Закарпаття — відомий у Європі край садів і виноградників!
Ще п'ять років тому це звучало б як фантастична мрія. Сьогодні це навіть не якийсь обережний прогноз. Це — факт.
І що цікаво — цей принциповий поворот у садівництві Закарпаття зробив не уряд України, і не парламент, а звичайний фермер. Отже, п'ять років тому яблучна ситуація на Закарпатті була справді песимістична.
Старі сади, переважно розпайовані, приречено доживали свого віку, і натомість жодної плантації молодих яблунь. А тим більше закладених за сучасною технологією.
Та й чи варто це робити, якщо в урожайний сезон яблуко неможливо було здати на завод навіть по 10 копійок. Тож коли Василь Мелеш, керівник фермерського господарства "Коник", наважився закласти перші три гектари карликового саду, можливо, мало хто всерйоз вірив у перспективність такого задуму.
Крім, .звичайно, самого Василя Васильовича. — Кілька років тому, — розповідає Василь Мелеш, — побував в Італії на виставці яблук. Учасником виставки була й відома італійська фірма "Ма-зоні", яка експортує яблука у 28 країн світу. Так от, при солідних масштабах реалізації яблуневий сад фірми вмістився на 150 гектарах. Звичайно, середня урожайність цього саду значно вища, ніж в Україні — 70 тонн з гектара. Або інший приклад — південний Тироль в Австрії. Років 15 тому цей регіон був такий же "без'яблучний", як і недавно Закарпаття. Причому місцеві спеціалісти рішуче заперечували можливість створення яблуневої території - мовляв, справа безперспективна. Однак за справу взялися голландські фахівці, вважаю, кращі спеціалісти в світі.
Вони переконували, що клімат південного Тироля особливо придатний саме для яблуневих садів. За їх участю місцеві фермери все-таки взялися за вирощування яблук і сьогодні цей край загальновизнаний як один з найбільших постачальників яблук на світові ринки.
ТАКИХ ЯБЛУК В УКРАЇНІ... НЕ БУВАЄ. ЦЕ КОНТРАБАНДА!
Так говорили правоохоронці, спиняючи машини від "Коника". Приклади, наведені Василем Мелешем, промовисті. Але ж то Італія! Австрія!
А ми живемо- на Закарпатті — з українськими реаліями,, українськими законами. — Так, ми живемо на Закарпатті, — продовжує Василь Васильович, — на землі з унікальним кліматом, який за комплексом сприятливих температур, розою вітрів та іншими факторами має величезні переваги у вирощуванні яблук. У наших умовах їх смакові властивості відповідають оптимальним вимогам. Цим не можуть похвалитися ні лідер садівництва Польща, ні багато інших країн Європи. Т
аких сприятливих точок у Європі дуже мало. — Це вчорашній день садівництва, — показує фермер на сад з трирічних се-редньорослих яблуневих дерев. — На одному гектарі висаджується понад 600 дерев. На відміну від дідівських садів з величезними крислатими яблунями, цей, по-перше, має значно вищу врожайність, а, по-друге, плоди більш відкриті для сонця, а отже, мають порівняно мізерний відсоток некондиційних яблук. Тим не менше це вчорашній день. — А ось це вже сучасний європейський сад, — звертає увагу Василь Мелеш на інший сад, повз який ми проїжджаємо через деякий час...
Довжелезні ряди шпалер з триметровими дерев'яними стояками, до яких закріплені карликові яблуньки. Вздовж кожного ряду тягнуться трубки крапельного зрошення, без якого сад ефективно плодоносити не може. На одному гектарі такого саду висаджується до 3 тисяч дерев. Правда, цієї осені тут плодів немає - весняні морози спалили урожай повністю. Але минулого й позаминулого року фермерське господарство "Коник" збирало по 40 тонн яблук з гектара, при цьому ледь встигало відправляти урожай замовникам. На перших порах навіть були проблеми з міліцією. Люди в погонах просто не могли повірити, що такі яблука вирощуються у віт-чизняному фермерському господарстві. Вони ретельно перевіряли вантаж, підозрюючи, що це контрабанда з Польщі або Угорщини. Дещо інші сумніви не залишають і мене - навіть після демонстрації садівничих результатів. Сад і справді вишуканий, акуратний, але ж це "Коник"! А "Коників" на Закарпатті більше нема. Дрібніші господарства такий проект "не потягнуть".
ДОХІД З ГЕКТАРА САДУ — ЯК ІЗ 120 ГЕКТАРІВ ПШЕНИЦІ —
Все далеко не так, — заперечив Василь Мелеш. - Насправді "Коник" давно вже не один.
За три роки багато чого змінилося. Поряд з нашим господарством уже появилися нові сади. Го- сподарство "Ранет" заклало молодий сад на 35 гектарах. Недалеко свій сад має "Ластівка" - 25 гектарів, займається садами на Мука-чівщині ТОВ "Завидівсь-ке" - 36 гектарів нового саду, у Берегівському районі фірма "Артос" висадила 28 гектарів.
Крім того, фірма "Голланд Плант Україна" на Ужгородщині успішно займається вирощуванням і продажем саджанців. Причому обов'язково навчають покупців технології вирощування й догляду. Крім згадуваних відомих фірм, до нас за консультаціями і саджанцями приїжджають садоводи-початківці з усіх районів Закарпаття.
Тобто в сумі область має майже 200 гектарів молодого саду.
Оптимальна площа під яблунями мала б становити десь 2—3 тисячі гектарів, але навіть коли у нас буде засаджено 500 гектарів, Закарпаття зможе завоювати імідж яблуневого краю (нагадаю про італійську фірму з її 150 гектарами). На Закарпатті зараз унікальна ситуація, якою мали б скористатися всі, хто займається садівництвом, навіть маючи 10—20 соток.
Адже гектар сучасного саду дає дохід у 16 ра-зів більше, ніж гектар картоплі, й у 120 разів, ніж гектар зернових! Потрібна тільки зацікавленість і точне виконання технологічних умов, потрібно прислухатися до фахівців.
Треба сказати, що для Василя Мелеша це не загальні слова. Господарство "Коник", наприклад, замовило угорських спеціалістів, які щопонеділка надають консультації, вчать, як доглядати за новими сортами, як поводитися з яблунями за тих чи інших погодних умов.
Зараз ідуть переговори з голландським спеціалістом Петером ван Аркелем, який би консультував основних виробників щодо садівництва.
Коштує він недешево - 50О евро за день роботи -але ці затрати того варті. Адже додаткові знання означають додаткові можливості у підвищенні ефективності саду. Зрештою є прекрасні фахівці й в Україні.
ЗАКАРПАТСЬКИЙ САД — ПОЗА ЗАКОНОМ!
І все-таки нове закарпатське яблучко росте далеко не в сприятливих суспільних умовах. Виявляється, усі ці яблуневі сади, якими захоплюються, на базі яких проводяться обласні й республіканські семінари, досі залишаються поза законом! Справа в тому, що колись аграрні наукові мужі віднесли Закарпаття з його унікальним кліматом до зони Полісся.
І за будь-якої спроби посадити нові сорти нинішні чиновники мусять звірятися із параметрами цієї зони.
Отож, виявляється, що яблуні на карликових підщепах чудових сортів Голден Делішес, Айдаред, Гала, згідно з документами, не можна висаджува-. ти в "зоні Полісся", тобто на Закарпатті.
А якщо сад нелегітимний, то й будь-яка державна допомога чи система пільг на нього не поширюється. Тож при кожній закладці саду доводиться просити дозволу в столиці — мовляв, "у порядку експерименту, як виняток" дозвольте посадити дерево.
Столиця не заперечує, іде закарпатським прохачам назустріч, а от вивести Закарпаття із "зони Полісся" досі нікому. І це далеко не єдині проблеми, які гальмують садівництво й фермерство взагалі. Тут і затримка з сертифікацією препаратів, необхідних у технології садівництва, і тенденція до зниження державної допомоги на погашення фермерських кредитів, і бюрократичні рамки фінансового року, через які часом фермер не одержує належну йому допомогу, і...
Та всього й не перерахуєш. Тим не менше яблуневі сади, зародившись у Сторожниці, неухильно завойовують територію Закарпаття.
Василь Горват, с. Сторожниця Ужгородського району
19 жовтня 2007р.
Сторінка 87 із 272