Вже майже місяць в Україні триває повномасштабна війна з росією. Із першого дня Ужгородський національний університет долучився до волонтерської роботи, підтримки ЗСУ та переселенців.

В цьому контексті важливою є також міжнародна підтримка Україні, з першого дня війни до УжНУ надходять листи від наших закордонних партнерів, в яких пропонується допомога в гуманітарній сфері, в навчанні та стажуванні студентів та викладачів. В цьому матеріалі ми розповімо, як відділ міжнародних зв’язків УжНУ координує важливу роботу щодо допомоги нашій країні від закордонних партнерів.

Наразі Ужгородський національний університет діє за трьома основними напрямками: поточна робота з міжнародними проєктами, «університетська дипломатія» та гуманітарна допомога.

«Ми продовжуємо роботу над своїми поточними проєктами, але також працюємо над проєктами у сфері академічної мобільності, і як не парадоксально, в часи війни ці можливості збільшилися. Багато європейських країн дають додаткові місця для проживання, навчання, роботи наших викладачів і студентів, вважаючи, що представники академічної спільноти мають бути в безпеці. Без сумніву, ми пропонуємо ці можливості також й студентам та викладачам інших українських університетів, які знаходяться зараз в Ужгороді. Вони є переміщеними особами і, можливо, закордоном їм буде більш безпечно працювати до перемоги. Також вважаю, що після Перемоги ми потребуватимемо кращих світових практик відбудови та модернізації, тому готові направляти студентів, інших колег за кордон, щоб вони активно включилися у відбудову України. Додам, що, без сумніву, мова йде про направлення за кордон лише дівчат та жінок» - розповідає проректор із науково-педагогічної роботи УжНУ Мирослава Лендьел.

Наступною сферою, яка є новою для УжНУ – це отримання гуманітарної допомоги від іноземних установ та партнерських організацій. УжНУ взявся за цю роботу, оскільки має добрі міжнародні контакти, повагу від закордонних партнерів, а також підтримку максимально мотивованих студентів, викладачів університету. На запит волонтерів з інших областей університет передає гуманітарну допомогу і в інші області, зокрема нещодавно відправили допомогу у Васильків на Київщині, Краматорськ та Покровськ на Донеччині та ін.

Начальник відділу міжнародних зав’язків УжНУ Оксана Свєженцева розповідає: «У листах солідарності та підтримки ми знаходимо слова «Чим конкретно ми можемо вам допомогти? Наша задача – налагодити ланцюжок прийому-передачі допомоги. Ми формулюємо списки необхідних речей для вимушено переселених людей, для наших військових, для людей, які перебувають в небезпечних містах України. А далі допомагаємо логістично, правильно заповнити декларації на кордоні, пишемо супровідні листи обґрунтування, як УжНУ прийме цю допомогу, після чого передасть за призначенням. Перш за все варто подякувати нашим партнерам з Польщі, Румунії, Словаччини, Чехії, Швейцарії. Асоціація «Парасолька» із Швейцарії вже 25 лютого відреагувала і надала допомогу, підтримує нас також місто Сату-Маре, там величезну роботу здійснює філія Союзу українців в Румунії, яку очолює Люба Горват, допомогли також Асоціація підтримки та розвитку громад Tara Oasului (Румунія), Словацька асоціація зовнішньої політики (SFPA), Великий Оркестр Святкової Допомоги (Польща) та ін. Приємно здивували іспанські, італійські та португальські університети, які віднеслися до нас, як справжні друзі – відразу запропонували допомогу, надали нові пропозиції мобільності».

Як розповідає Оксана Свєженцева, УжНУ отримує конкретну допомогу: речі першої необхідності, їжу, засоби гігієни для дітей та жінок, теплі речі, ковдри, подушки та багато іншого. Це, в першу чергу дає змогу облаштувати переселенців, яких приймає УжНУ.

Людмила Рішко, провідний фахівець відділу зазначає, що для студентів, аспірантів та викладачів є чимало нових можливостей. «Наразі ми отримуємо дуже багато листів підтримки, це проявляється в стипендіальних можливостях для наших студентів і викладачів. Це пропозиції для навчання та стажування. Ми моніторимо їх, робимо анонси, публікуємо цю інформацію, щоб зацікавлені знали про реальну можливість для навчання. За програмою Еразмус+ ми отримали додаткові стипендії з Хорватії від нашого партнера у місті Пожега, днями на навчання поїхали 14 студенток з різних факультетів, в Чехію зараз їдуть студенти в Пардубіце. Дуже багато цікавих пропозицій ми отримуємо з Польщі, Чехії, Словаччини, Румунії, зокрема для аспірантів та викладачів на короткотривале стажування».

Провідний фахівець відділу Дениса Гарбовська зараз працює з листами закордонних партнерів, з пропозиціями допомоги та підтримки. «Крім цього, до воєнного стану в мене був цікавий спектр роботи, пов'язаний із участю УжНУ в міжнародних рейтингах. Наразі ми вже комунікуємо із основними поважними міжнародними рейтингами і добилися того, що деякі з них вилучили російські університети з рейтингової системи, інші розглядають введення обмежень на їхніх профілях. Звертаємося до європейських грантових фондів із закликом припинення будь-якої співпраці з російськими вишами та закриття їм доступу до участі у грантових програмах».

Робота з міжнародними партнерами триває, ми дякуємо всім партнерам, які висловлюють свою чітку позицію, солідарність, допомагають УжНУ та усім людям України в цей важкий час. «І що важливо, за добрим словом слідує реальна допомога» - кажуть у відділі міжнародних зав’язків.

Олексій Шафраньош Інформаційно-видавничий центр УжНУ

Центр інформаційних технологій у вирі ІІ етапу Всеукраїнського конкурсу науково-дослідних проєктів МАН

Талановитому юнацтву військово-карантинний стан – не перешкода для того, щоб досліджувати, реалізовувати та творити.

Мала академія наук – це простір для нових наукових звершень юних експериментаторів, самовдосконалення, реалізації прагнення до творчості та знань.

Цьогоріч ІІ етап Всеукраїнського конкурсу науково-дослідних проєктів МАН відбувся у незвичному форматі, а саме заочне оцінювання дослідницьких робіт, постерний захист та наукова конференція. Центр інформаційних технологій УжНУ також долучився до організації заходів. Олексій Куруца, начальник ЦІТ, надавав технічну підтримку проведення конкурсу в онлайн режимі, що проходив в окремі дні для встановлених секцій згідно графіку, починаючи ще з 4 лютого та мав завершитись 25 лютого.

Останні день проведення конкурсу довелось перенести на 22 березня та через повітряні тривоги роботу частини секції довелось продовжити на наступний день. Всього до конкурсу було залучено понад 200 учасників та майже 150 членів журі, а секцій налічувалося близько 50. До сьогоднішнього заходу долучився і Федір Шандор, професор УжНУ, який зараз захищає Україну.

Він побажав МАНівцям нових наукових звершень та підтримав бойових дух. У кожній зустрічі учні продемонстрували винахідливість, наполегливість та інтелект, а також майстерність у володінні цифровими технологіями. До оцінювання було представлено юними винахідниками обширну та актуальну тематику робіт. Оприлюднення результатів на сайті Закарпатського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді за посиланням: https://zocntt.org.ua/ Такі заходи дають учням можливість розкрити таланти, самореалізуватися у різних галузях науки, а інколи і втілити в реальність свою мрію.

А найціннішим для учасників є досвід, з яким вони впевнено йтимуть до нових цілей. Per aspera ad astra – з таким гаслом підбито підсумки МАН. Слава Україні!

Як УжНУ приймає вимушених переселенців: гуртожиток №3

Ми продовжуємо розповідати про те, як живеться вимушеним переселенцям з районів активних бойових дій в Ужгороді, в гуртожитках УжНУ. У цьому матеріалі – про життя в 3 гуртожитку УжНУ. Наразі в гуртожитку проживає близько 400 осіб, з них 125 дітей від 7 місяців і старше. У гуртожитку №3 поселяють також поселенців із спеціальними потребами.

Любов Павлівна – інвалід 1-ї групи, приїхала разом з донькою та внучками з міста Кременчук, що знаходиться на Полтавщині. «Ми приїхали сюди 3 березня. Умови тут прекрасні, є їжа, інші речі, так що нам тут добре. В Кременчуці часто повітряні тривоги, і важко було мені та й рідним. Тут їх, Слава Богу, менше» - каже Любов Павлівна. Дві її внучки вже встигли познайомитися із іншими дітками, а зараз в гуртожитку для них готують спеціальну дитячу кімнату.

«Вона буде в нашій читальній залі, вже є іграшки для дітей, тому ми якнайшвидше її відкриватимемо» - розповідає заступник коменданта гуртожитку, провідний спеціаліст Тетяна Ворон.

«Спочатку до нас почали приїжджати люди з Києва, Харкова, потім з Житомирської, Запорізької області, інших місць де ведуться бойові дії. Ми вже унормували нашу роботу, налагоджена конструктивна співпраця зі міською владою, координаційним центром у «Совиному гнізді» - каже Тетяна Ворон.

«Я приїхала з дитиною, мені тут подобається, умови гарні, в кімнаті тепло, є гаряча вода, що дуже важливо. Є де приготувати їжу, постелі чисті. Дитина трохи захворіла – то прийшов лікар. Ті люди, які тут працюють – привітні, добрі люди» - розповідає жінка з Києва.

«Щодня люди заселяються, частина від’їжджає закордон. Тому є певна така «текучка». Але вже все більш стабільно, ніж в перші дні війни» - каже пані Тетяна Ворон.

Олексій Шафраньош

Інформаційно-видавничий центр

Як приймає вимушених переселенців спортивно-оздоровчий комплекс УжНУ

Ми продовжуємо нашу серію репортажів про те, як в УжНУ приймають вимушених переселенців із багатьох районів нашої країни.

В цьому матеріалі ми розповімо про те, як приймає людей спортивно-оздоровчий комплекс УжНУ. Він одним з перших почав прийом вимушених переселенців. В

же 27 лютого спортивний зал університету розпочав прийом студентів-іноземців, які тимчасово залишали свої університети і поверталися додому. Ці іноземці приїжджали максимум на добу чи максимум дві, адже їхній маршрут пролягав далі, закордон.

Значну допомогу в той час надавали волонтери, зокрема приносили чимало речей, білизну, каремати. «На початку березня всі іноземці вже покинули спорткомплекс, і оскільки зал був вільний, ми зголосилися, що одночасно можемо прийняти до 250 людей. І на ту кількість ми отримали від волонтерів відповідних матеріалів – речей, білизни.

Перші переселенці заселилися до нас вже 6 березня, станом на вечір того дня ми мали 150 людей. З того часу в нас практично щодня змінюється кількість, оскільки деякі люди знаходять собі інше житло, їдуть закордон чи в інші райони Закарпаття. Середня кількість наших переселенців – біля 170 осіб. У нас від ужгородської міськради є уповноважені люди, які ведуть реєстр людей, які прибувають, та вибувають» - розповідає директор спортивно-оздоровчого комплексу УжНУ Андрій Курта.

До послуг людей заготовано чимало продуктів швидкого приготування, фрукти, печиво, чай, кава, є чайники, столи для швидкого перекусу. Переселенці отримують від ужгородської мерії талони на безкоштовний обід в декількох локаціях міста. Також у спортзалі є комфортна температура, працює вентиляція, цілодобово працюють душові кімнати.

Пані Олена із Северодонецька, до Ужгорода добиралася разом із сім’єю 2 доби. Виїхали із міста 13 березня. Шлях був довгим, адже з Северодонецьком перебите залізничне сполучення, до найближчого поїзда потрібно було добратися з декількома пересадками на автобусах.

«В нас тут все чудово, є добре харчування. Нас зустріли прямо на вокзалі, накормили – ми дуже задоволені. Щоб ви розуміли, за добу до нашого виїзду у Северодонецьку зникло останнє благо цивілізації – газ. Вікна вже були розбиті, надворі -15 градусів холоду. В квартирі вже неможливо було перебувати. Біля будинку в нас 7 снарядів упали. В день від’їзду снаряд вибухнув у на прямо перед під’їздом. Ми із зібраними речами вже стояли, чекали на вихід і тоді накрило наш двір «градами». Я спиною фізично відчувала, як від вибуху вібрує стіна. Ми йшли без ніякого «зеленого коридору», по дорозі ховалися по під’їздам, лягали на землю» - розповідає жінка.

Пані Катерина та пані Ніна приїхали із Ізюма, там зараз точаться інтенсивні бої.

«Ми хочемо подякувати всім хто нас зустрічав, приймають нас тут, створюють тут умови для нас. Величезна вдячність вашому місту і всім людям! Стільки терпіння у них! Ми йдем у столову «Дельфін» там молодь обслуговує тисячі людей, жодного упередженого відношення немає до переселенців. Тому дуже дякуємо всьому вашому місту і людям».

За даними ООН, більше 6 мільйонів українців покинули власні домівки, рятуючись від війни.

Люди шукають притулку у більш спокійних областях на заході України та європейських країнах.

Ужгородський національний університет вже прийняв більше 1300 вимушених переселенців з багатьох регіонів України.

Олексій Шафраньош

Інформаційно-видавничий центр

Адреси гуртожитків: вул. Митна, 27 (№1), набережна Незалежності, 22, 24 (№ 2, 3), вул. Університетська, 12 (№4), вул. Університетська, 10А (№5)

Жителі різних українських міст, сіл і селищ у ці хвилини приїжджають на Закарпаття. Ужгородський університет, як і багато інших закладів, установ організацій, допомагає з найпотрібнішим – житлом, необхідними речами, їжею.

26 лютого до обіду в гуртожитках уже поселили 157 осіб із Харкова, Києва, Миколаєва, Херсона й областей. Людей поселяють у всі 5 гуртожитків УжНУ, тут же збирають допомогу від небайдужих.

«Ми подали дані про 500 місць для переселенців. Але цифра не остаточна, бо паралельно працюємо зі студентами, які живуть у гуртожитках. Вони виїжджають додому, тож кімнати звільняються. Молодь не виганяємо, а компактно зселяємо. Наприклад, якщо студент мешкає сам, а в кімнаті має проживати 3–4 осіб, тоді цього одного переселяють у сусідню кімнату. Частина тих, хто приїжджає, має речі першої потреби, інші – ні. Тому звернулися до всіх небайдужих закарпатців через фейсбук, щоб приносили речі до будь-якого гуртожитку. А волонтери й працівники гуртожитків допоможуть розподілити ці речі між тими, хто потребує», – пояснює директор студмістечка Василь Кепич.

Адреси гуртожитків: вул. Митна, 27 (№1), набережна Незалежності, 22, 24 (№ 2, 3), вул. Університетська, 12 (№4), вул. Університетська, 10А (№5).

Сюди ж просять приносити речі для людей, які рятуються від війни. Наразі критично не вистачає ліжок, подушок, ковдр, матраців. Наприклад, у першому гуртожитку поселили мам із дітками. Тут дуже потребували пральних машинок. Завдяки небайдужим ужгородцям всього за кілька годин знайшли потрібне, – розповідає помічниця ректора, голова правління волонтеріату Крістіна Товт.

Щоб посилитися у гуртожиток, треба звернутися до кол-центру міськради. За адресою вулиця Ракоці, 2 («Совине гніздо») організовано пункт розподілу населення.

Контактна інформація за номерами: 031-242-80-29; 031-242-80-30. З цього кол-центру людей спрямовують до різних гуртожитків на території міста.

Наталія Толочко,

фото Крістіни Товт

Медіацентр УжНУ

Військова кафедра продовжує курси з навчально-військової підготовки

…Переважно молодь. Хлопці і дівчата. Але є й чимало інших представників вишу та мешканців міста загалом.

Відповідно до Закону України «Про основи національного спротиву», із 1 березня викладацький склад кафедри військової підготовки Ужгородського національного університету розпочав заняття з навчально-військової підготовки. Вони охоплюють курси «Вогнева підготовка» та «Стрілецька зброя».

Як зазначив Василь Олійник, завідувач кафедри військової підготовки УжНУ, заняття відбуваються на трьох локаціях. Працівників альма-матер та загалом мешканців міста фахівці знайомлять зі стрілецькою зброєю, її механізмами, як вони працюють; навчають, як правильно тримати автомат і стріляти з нього, щоб насамперед захистити себе та Батьківщину від ворога. Охочих займатися є чимало.Розпочинали з 25–30 осіб. Відтак уже на третій день кількість збільшилася до 140–150 слухачів. Олексій, студент кафедри військової підготовки, який допомагає відвідувачам, зазначив: «Якщо людина вперше тримає зброю, то для неї це нове. І потрібно дати розуміння, як працювати зі зброєю, які її принципи роботи, як розбирати та збирати той же автомат. Первинні навички дадуть можливість упевненіше почуватися, якщо доведеться застосовувати цей засіб знищення ворога».

Контингент слухачів різний. Зокрема, дехто проходив початкову військову підготовку ще в школі в радянський період і хоче згадати навички.

Так. Галина, мешканка Ужгорода, розповіла: «Я прийшла для того, щоб згадати. І в разі чого… На цей момент за внутрішнім світом не збираюся нікуди йти. Тому що Ужгород – це край України. Тобто якщо не дай Боже обласного центру Закарпаття торкнеться, ну хоч би, як казали в радянські часи, по-партизанськи, то важливо згадати, як користуватися».

Є на заняттях і ті, хто вперше взяв до рук зброю. Скажімо, Марія, гід в Ужгороді, говорить: «Я взагалі планувала йти на військову кафедру, навіть незважаючи на всі ці події, що сталися. Адже йдеться про мою власну безпеку та безпеку людей, які мене оточують. Ці курси надали якоїсь упевненості. І навіть коли закінчиться війна, у країні лишиться багато зброї. Потрібно розуміти, що з цим робити. Вона може будь-де валятися. Її можуть брати до рук діти, загалом люди, які не розуміються на зброї. Отож такі навички можуть знадобитися не лише пі час воєнних дій.

Заняття на військовій кафедрі можуть відвідувати всі громадяни України з 9.00 до 11.00.

При собі потрібно мати посвідчення особи.

Володимир ТАРАСЮК, «

Погляд»

Місця для укриття на території Ужгородського університету

Війна в країні спонукає подумати завчасно про різні варіанти розвитку подій. Сподіваємося, інформація в цій замітці вам реально не знадобиться. Утім варто знати, де можна сховатися, якщо в Ужгороді пролунає сирена. Напевно, ви вже бачили карту укриттів на території Ужгорода. На ній позначені й корпуси УжНУ. Розповідаємо, що це за об’єкти і в якому вони стані.

Головне спеціальне укриття – справжнє сховище – під будівлею головного навчально-лабораторного корпусу УжНУ за адресою Університетська, 14. Увійшовши в корпус, прямуйте до дверей за конструкцією, де сидять охоронці. Місця для укриття на території Ужгородського університетуВ укритті є дві великі кімнати зі столами, лавками, стільцями, а також два туалети з умивальниками, запасні виходи. Крім цього, протигази, дозиметри, каски, технічний одяг. Сюди проведена електрика і є вода. Наразі приміщення доукомплектовують – завозять питну воду, їжу, – зазначає заступниця ректора, голова правління волонтаріату Крістіна Товт. Це спеціалізоване укриття може вмістити до 200 осіб, – пояснює проректор з адміністративно-господарської роботи Дмитро Сойма.

У різних корпусах УжНУ в місті є підвальні приміщення, які також готують про всяк випадок. Утім варто знати, що вони не є спеціальними укриттями, як у головному корпусі, тому умовно пристосовані до перебування людей. У корпусі факультету післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки, що на вулиці Собранецькій, 148 є саме такий підвал. Сюди завезли воду, їжу, кавоварку. Встановили лавиці, столи, стільці. Тут може сховатися близько 20 осіб. Чималий підвал є в корпусі ректорату під будівлею на площі Народній, 3.

Крім того, сховатися можна в підвальних приміщеннях корпусів фізичного (вул. Волошина, 54), біологічного (вул. Волошина, 32), хімічного (вул. Підгірна, 46), медичного (пл. Народна, 1) факультетів. Кожне таке укриття уміщує 20-50 осіб.

Медіацентр УжНУ

Інформаційно-видавничий центр