Михайло Іванович Головей – відомий український вчений у галузінеорганічної, фізичної хімії, кристалохімії, хімії твердого тіла, є провідним спеціалістом із матеріалознавства функціональної електроніки.

В місті Ужгороді ним створено наукову школу хіміківматеріалознавців із розробок фізикохімічних основ і технології одержанняскладних хімічних сполук як матеріалів функціональної електроніки.

М.І.Головей народився 27 жовтня1925 року в багатодітній селянській сім'ї, в селі Сімер Перечинського району Закарпатської області. Початкову освіту здобув в Сімерській народній школі (1932–1937 рр.) та в Перечинській горожанській школі (1937–1941 рр.).

З перших днів звільнення Закарпаття він бере активну участь у громадському таполітичному житті рідного краю. У 1947– 1948 роках закінчує підготовчі курси при Ужгородському державному університеті і, здавши екстерном екзамен на атестатзрілості при СШ №1 м. Ужгорода, в 1948 році вступає на хімічний факультет Ужгородського університету.

У 1953 році Головей М.І. закінчує з відзнакоюуніверситет і продовжує навчання в аспірантурі при кафедрі фізичної і колоїдної хімії. В ній можна виділити три основні етапи. Перший з них (1952–1959 рр.) стосується навчання в університеті, аспірантурі та перших років після аспірантури і пов'язаний з науковою тематикою кафедри фізичної та колоїдної хімії УжДУ у галузі кінетики та каталізу.

Під керівництвом професора П.М.Стадника.

Він провів серію досліджень по каталітичному окисленню водню, спиртів та вуглеводнів. Написав кандидатську дисертацію на тему: “Каталітичне окислення метанолу із використанням “гартування””, яку захистив у 1958 році в Інституті фізичної хімії АН УРСР.

На розроблену в дисертації методику одержано перше в УжДУ авторське свідоцтво. Після закінчення аспірантури М.І.Головея було залишено на роботі на кафедрі, де він працював на посадах асистента та старшого викладача.

У 1960 році М.І.Головея було обрано доцентом кафедри аналітичної та неорганічної хімії і призначено деканом хімічного факультету (до червня 1968 р.р.).

Цей період можна виділити як другий етап творчої діяльності, коли особливо проявляються його організаторські, педагогічні та наукові здібності. Завдяки його ініціативі за три роки набір на хімічний факультет зростає з 50 студентів в рік (25 на денну і 25 на вечірню форму навчання) до 125 (75 на денну і 50 на вечірню). Для підготовки викладацьких кадрів, необхідних для перспективного хімічного факультету суттєво розширяється аспірантура, а для покращення якості підготовки студентів в 1961 році він організує читання спецкурсу “фізико-хімічні методи дослідження” та лабораторію для виконання спецпрактикуму з цього спецкурсу для всіх спеціалізацій студентів.

     У 1963 році М.І.Головей засновує на факультеті кафедру загальної і неорганічної хімії, якою завідує до 1966 року. Враховуючи появу нової галузі в хімічній науці – “хімію напівпровідників”, – в 1964 році вперше серед хімічних факультетів університетів України він організовує в УжДУ спеціалізацію студентів з хімії напівпровідників, а в 1966 році з такою назвою і кафедру, перейменовуючи її з часом в кафедру “хімії твердого тіла і напівпровідників”, якою завідує до 1976 року.

Ідея організації такої кафедри і нового наукового напрямку у нього виникає ще у 50-і роки, коли він захопився питанням адсорбції і каталізу на напівпровідниках. Творчо опрацювавши ідеї Н.О.Горюнової, М.І.Головей на основі електронної будови атомів та їх розміщення в Періодичній системі, а звідси і передбачуваного характеру хімічної взаємодії розробляє чітку систему одержання складних напівпровідникових речовин у вигляді полі- і монокристалів, тонких плівок та склоподібних матеріалів.

Для проведення експериментальних досліджень в цій галузі ним було створено ряд нових навчальних та наукових лабораторій, зокрема, лабораторій по одержанню особливо чистих речовин та їх аналітичного контролю; синтезу складних сполук та одержанню їх у вигляді моно- та полікристалів, склоподібних та тонкоплівочних матеріалів; дослідженню їх структури (рентгенофазовий та рентгеноструктурний аналізи), термодинамічних, термографічних та електрофізичних параметрів одержуваних речовин. Необхідно підкреслити, що саме в цей період (1960–1976 рр.) зусиллями М.І.Головея в УжДУ був сформований самостійний науковий напрямок у галузі складних напівпровідникових матеріалів.

     Для більш швидкого розвитку започаткованого наукового напрямку та обміну досвідом М.І.Головей встановлює тісні контакти з провідними спеціалістами в цій галузі ряду наукових установ, . куди часто направляє на стажування студентів, аспірантів та співробітників.

Добре розуміючи, що без глибоких фізичних досліджень одержані матеріали не знайдуть практичного застосування, він встановлює тісні контакти з кафедрою фізики напівпровідників, якою завідував проф.Д.В.Чепур. Так під керівництвом М.І.Головея було підготовлено ряд спеціалістів-матеріалознавців, разом з якими одержано десятки складних речовин, що представляють інтерес як матеріали функціональної електроніки.

     За результатами розроблених методик кафедра заключає госпдоговори з багатьма організаціями на значні суми, чим поповнює бюджет університету, а кількість співробітників кафедри в 1975 році зростає до 135 чоловік. У 1972 році при кафедрах фізики напівпровідників та хімії твердого тіла і напівпровідників створюється проблемна лабораторія по одержанню і дослідженню складних напівпровідників, в якій М.І.Головей обіймає посаду наукового керівника хіміко-технологічного відділу. Ця лабораторія і стала базою для відкриття в 1992 році при УжДУ Науково-дослідного інституту фізики і хімії твердого тіла. Узагальнюючи проведені дослідження, М.І.Головей в 1974 році в Інституті проблем матеріалознавства ім.І.М.Францевича АН УРСР блискуче захищає докторську дисертацію на тему: “Дослідження в галузі потрійних халькогенідів систем А І (А ІІ)–В У –С УІ”, а в 1976 році йому присуджено наукову ступінь професора. Одержанням матеріалів, перспективних для проблем функціональної електроніки, технологія яких розробляється на кафедрі хімії твердого тіла і напівпровідників Ужгородського університету, зацікавилося Міністерство хімічної промисловості та керівники Всесоюзного науково-дослідного інституту монокристалів з м. Харкова, що сприяло створенню в липні 1976 року в м. Ужгороді науково-дослідної спецлабораторії нелінійних і електрооптичних кристалів ВНДІ монокристалів. Начальником цієї лабораторії призначається М.І.Головей, при цьому він одночасно залишається професором створеної ним в університеті кафедри. За розробленим М.І.Головеєм чітким планом структури лабораторії, при безпосередній участі у його виконанні, опираючись на молодь – своїх учнів, за короткий час було створено всі необхідні умови для успішного виконання наукових досліджень. Саме з цією лабораторією, а в подальшому – і з відділом оптичних матеріалів квантової електроніки Інституту електронної фізики НАН України пов'язаний третій етап наукової діяльності М.І.Головея – етап продовження наукових досліджень в галузі складних халькогенідних матеріалів, розробка фізико-хімічних основ і технологій одержання монокристалів та тонких плівок халькогенідних та кисневих сполук як функціональних матеріалів акустооптики і нелінійної оптики, оптоелектроніки, напівпровідникової і лазерної техніки та дозиметрії. Протягом десяти років існування спецлабораторії нелінійних і електрооптичних кристалів вдалося виконати низку урядових постанов по розробці і впровадженню в практику технології одержання нових монокристалів для потреб нелінійної оптики, акустооптики й електрооптики, захисних і просвітлюючих та інтерференційних покрить оптичних елементів лазерної техніки (зокрема для потужних технологічних лазерів). В 1986 році лабораторія переведена в Ужгородське відділення Інституту ядерних досліджень АН України. За пропозицією М.І.Головея лабораторія була реорганізована у відділ оптичних матеріалів квантової електроніки, яким він завідував до виходу в 1990 році на пенсію.

В листопаді 2003 року по запрошенню Київського славістичного університету організує кафедру економіки і природничих дисциплін в Закарпатській філії КСУ, якою завідує і сьогодні.

Своїми науковими дослідженнями, створенням наукових та навчальних лабораторій, організацією випуску спеціалістів в цій сучасній галузі хімічної науки М.І.Головеєм створено потужну наукову школу в галузі хімії і технології складних напівпровідникових сполук як матеріалів функціональної електроніки. В роки роботи в університеті М.І.Головей проводить надзвичайно важливу роботу не тільки безпосередньо в університеті.

Він надає допомогу ряду підприємств і шкіл області (Виноградівський завод сантехнічних виробів, Вертолітний завод в с. Дубове, Мукачівський завод комплектних лабораторій, перечинські заводи “Стеатит” та лісохімкомбінат та інші).

Він депутат Ужгородської міської Ради, засідатель облсуду, голова товариства ім.Д.І.Менделєєва, член обласного правління товариства “Знання” і т.д. Вперше серед університетів України організовує хімічні олімпіади юних хіміків.

Всіма засобами сприяє розвитку серед студентської молоді спорту, художньої самодіяльності, покращуючи цим їх активність і фахову підготовку. М.І.Головей – організатор ряду Всесоюзних наукових конференцій, виступає з доповідями та лекціями, приймає участь в обміні досвідом не тільки в ряді наукових і навчальних закладів СРСР, але також в Чехословаччині, Угорщині та Югославії.

Створена М.І.Головеєм наукова школа, не дивлячись на деякі фінансові труднощі, успішно розвивається і сьогодні. Започатковані ним дослідження продовжуються в Ужгородському національному університеті під керівництвом професорів Є.Ю.Переша та Ю.М.Височанського, у Волинському університеті завідувача кафедри проф.І.Д.Олексеюка, у Мінському інституті електроніки проф.І.В.Боднара, в Ужгородському відділенні запису інформації АН України с.н.с.О.В.Богданової, в Інституті електронної фізики НАН України під керівництвом проф.П.П.Пуги та інших. М.І.Головей є спеціалістом в галузі неорганічного синтезу, росту кристалів, фізичної хімії та матеріалознавства функціональної електроніки.

В цих галузях ним опубліковано біля 350 наукових праць, одержано 20 авторських свідоцтв, під його керівництвом виконано 39 наукових держбюджетних та госпдоговірних тем. М.І.Головей неодноразово обирався членом спеціалізованих Наукових Рад АН СРСР, АН УРСР, Державного комітету науки і техніки СРСР, членом Наукових спеціалізованих Рад по захисту кандидатських і докторських дисертацій при Ужгородському і Львівському державних університетах.

Він є почесним хіміком СРСР.

Нагороджений орденом Трудового Червоного прапора, медалями АН СРСР, АН УРСР, ВДНГ СРСР, грамотами Міністерства освіти УРСР, Міністерства вищої і спеціальної середньої освіти УРСР, рядом інших медалей, грамот, премій, подяк.

Під його керівництвом виконали кандидатські дисертації 15 чоловік, 6 учнів і працівників, продовжуючи і розвиваючи започатковані М.І.Головеєм наукові дослідження, захистили докторські дисертації.

За цикл робіт “Хімія, технологія і властивості складних халькогенгалогенних матеріалів” М.І.Головей разом з його учнями став лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки за 2000 рік. Нині в руслі сформованого ним наукового напрямку працює 10 докторів та понад 50 кандидатів наук.

 Значний внесок у розвиток започаткованого ним наукового напрямку вносять доктора хімічних наук Є.Ю.Переш, Ю.В.Ворошилов, І.Д.Олексеюк, М.В.Поторій, Й.С.Балог, І.В.Боднар та ряд кандидатів наук, якими вивчено характер хімічної взаємодії в багатьох потрійних та більш складних системах, розроблено технологію одержання понад 200 складних сполук у вигляді моно- і полікристалів, стекол і тонких плівок, вивчено їх склад, структуру, фізикохімічні властивості, встановлено шляхи їх практичного використання.

Професор Чепур – видатний заслужений учений, визначний організатор науки і освіти на Закарпатті, він є також засновником ґрунтовної та знаної в науковому світі школи з розвитку фізики й технології складних напівпровідникових матеріалів.

Цей новітній науковий напрям формувався і зріс в Ужгородському національному університеті безпосередньо під умілим його керівництвом.

У той період функціонування нашого найбільшого за кількістю і якістю вищого навчального закладу в повну силу проявилися видатні таланти Чепура-фізика як організатора наукової і педагогічної роботи.

Чудово, коли в одній цій особі заразом поєднуються всеохопний інтелект, висока життєва мудрість і проникливе розуміння світу людей, коли керівнику притаманним є уміння наперед провидіти найліпші перспективи для майбутнього, тим належно організовувати спільну справу і разом досягати найкращого результату та повного успіху в усіх важливих начиняннях – усе сказане має прямий стосунок до життя і долі Дмитра Чепура.

Кожен, хто свого часу виявився до нього так чи так дотичним або ж мав якісь справи з цією широко обізнаною і мудрою людиною, дотепер згадують цього вченого як вродженого лідера, людини обов’язку і високої свідомості, винятково відповідального й мужнього у своїх вчинках, правдиво вимогливого керівника – як до себе, так і до своїх підлеглих, а втім, також у всьому інтелігентного і тактовного, підданого високим принципам моралі та справедливості.

Цілком слушно сказано в книзі «Педагоги-науковці» (Ужгород, 1997 р.), що Д.В. Чепур таки був і залишається надалі “чи не найвизначнішою постаттю в Ужгородському національному університеті”.

І оця знакова констатація задалася всім його відносно недовгим, та все ж сповненим важливими подіями і різноманітними здобутками життям, всіма результатами повсякчасної інтенсивної діяльності цього видатного вітчизняного вченого, знаного педагога й організатора науки та освіти.

Дмитро Чепур народився 2 листопада 1923 року на Полтавщині в сім’ї простих і працьовитих сільських мешканців. Там же вдома закінчив середню школу – аж тут одразу війна. Хлопець партизанив, перебув страшні фронтові небезпеки, був тяжко поранений, тож за бойові заслуги нагороджений високими орденами. Колишній фронтовик у мирний час успішно закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка і там же невдовзі став активно займатися наукою та викладацькою діяльністю – на кафедрі експериментальної фізики.

Його головним науковим учителем одразу став видатний український фізик – професор, а потім і академік НАН України В. Є. Лашкарьов.

Найпершим науковим зацікавленням зробилася фізика твердого тіла, а точніше – предметом для своїх досліджень він обрав вивчення електрофізичних та оптичних властивостей монокристалів йодистої ртуті та кадмію. Ці перші роботи Д. В.Чепура були піонерськими і вже такими, що їх можна віднести до числа фундаментальних. Здобуті в КДУ цікаві наукові результати мали своїм завершенням швидку появу цілої низки вагомих публікацій його авторства одразу в солідних наукових журналах.

Їх ураз було помічено як у науковому товаристві тодішнього СРСР, так і в США. У 1956 р. талановитого й здібного науковця направили працювати в Ужгородський держуніверситет. Так одразу, та без жодного зволікання, Д. В. Чепур розпочав активну й плідну науково-педагогічну й адміністративну діяльність в цьому навчальному закладі. Тільки рік пропрацював старшим викладачем і був призначений на посаду завідувача кафедри загальної фізики.

Одразу помітною зробилася його надзвичайна працездатність і природний розум, проявився належно вроджений талант керівника й тверда розсудливість дій організатора науки.

Це сприяло його успішній науковій і педагогічній кар’єрі – від посади декана фізико-математичного факультету, обов’язки якого виконував з 1956 до 1958 років, незабаром на нього поклалися обов’язки першого проректора (1961–1962 рр.), а затим і ректора (1962–1977 рр.) університету.

Восени 1963 року зусиллями Д. Чепура створена була кафедра фізики напівпровідників, яку він незмінно очолював аж до дня несподіваної смерті – науковець трохи не дожив до 60-ліття.

Відкриття цієї кафедри виявилось своєчасним і сприятливим – як винятково вигідна стартова позиція для розвитку доволі перспективного і для нашого краю наукового напрямку фізичної науки та підготовки кваліфікованих кадрів з фізики напівпровідникових матеріалів. У той час ним був підібраний колектив молодих дослідників-ентузіастів, з якого сформувалася окрема науково-дослідна група, що за кілька літ перетворилася в Проблемну науково-дослідну лабораторію синтезу і комплексних досліджень нових складних напівпровідників.

Професор Д. Чепур забезпечив їй найкраще наукове керівництво, а відтак її очолив талановитий його учень – В. Ю. Сливка, що незабаром утвердився як прекрасний науковець і визначний організатор науки. За час перебування Чепура на посаді ректора відбулися значні зрушення в розвитку університету. Були відкриті нові факультети, спеціальності та кафедри, розроблено генеральний план розбудови університету, включаючи бібліотеку, розпочато й завершено перший етап будівництва головного корпусу тощо.

Вже в 1965 р. за його сприяння відкрилася проблемна науково-дослідна лабораторія фізики електронних зіткнень. А в 1967 р. на кафедрі ядерної фізики поруч з бетатроном Б-25 запрацював мікротрон М-10 – перший прискорювач електронів такого типу в Україні. За два роки потому на базі пункту спостереження за штучними супутниками Землі відкрилася лабораторія космічних досліджень – на майбутнє одна з кращих у СРСР.

Швидке зростання матеріальної бази університету і, відповідно, розширення обсягу й тематики наукових досліджень і творення нових наукових напрямків дуже скоро дало свої вагомі результати.

Так була створена наукова школа Д.В. Чепура. На цей же період припадає початок перших в університеті госпдоговірних науково-дослідних робіт, обсяг яких швидко зростав від року до року.

Так, на фізичному факультеті уже в 1975 р. він склав 75 % від загального обсягу подібних досліджень в університеті, що майже вдвічі перевершило держбюджетне фінансування.

Невдовзі потому це дало можливість створити на базі фізичного й хімічного факультетів Науково-дослідний інститут фізики і хімії твердого тіла. Працюючи на керівних посадах, при всій своїй високій заклопотаності Д.В. Чепур став автором понад 400 наукових праць, в тому числі ряду підручників для студентів вузів. Підготував близько 30 кандидатів наук, сприяв підготовці кількох десятків докторів наук, які стали відомими вченими. Поміж них є лауреати державних премій з науки і техніки, заслужені діячі науки і техніки України, члени-кореспонденти НАН України.

Найбільше в час перебування на посаді ректора формувалися всебічні зв’язки університету з вузами нашої країни та ряду зарубіжних держав, установами Академії наук.

Саме під його керівництвом університет зробився провідним науковим і освітнім закладом України, відомим своїми досягненнями в цілому світі. Професор Д.В. Чепур зробив для Ужгородського університету дуже багато. УжНУ досяг при ньому найбільших темпів і найвищої динаміки розвитку. Він започаткував славу вишу як визначного науково-педагогічного центру.

 

19 травня 2023 року проходитиме онлайн-трансляція заходу з нагоди Дня науки в Україні.

В рамках заходу відбудеться панельна дискусія «Шляхи підтримки науки та досліджень в Україні під час війни», у якій візьмуть участь особливі гості, а саме:

Євген Кудрявець – Заступник Міністра освіти і науки України з питань європейської інтеграції;

Ольга Будник – Радник-уповноважена Президента України з питань Фонду Президента України з підтримки освіти, науки та спорту;

Юлія Безвершенко – Співзасновниця ініціатив UAScience.reload та Science at Risk;

Роман Грищук – Народний депутат України, член Комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій.

Модератор дискусії – Юрій Халавка, доцент Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, співзасновник ініціатив UAScience.reload та Science at Risk.

Поговоримо про українську науку під час війни, інституційні виклики та можливості розвитку, необхідні кроки на шляху до європейського дослідницького простору.

Початок о 16:00.

Не пропустіть!

Автор фото – пресслужба Міністерства освіти і науки України

,

15 травня 2023 року, міністр освіти і науки України Оксен Лісовий провів зустріч з Надзвичайним і Повноважним Послом Фінляндії в Україні Яакко Лехтовіртою.

Під час зустрічі сторони обговорили актуальні питання співробітництва в галузі освіти та можливість розширення подальшої співпраці.

«Висловлюю вдячність фінським колегам за солідарність з Україною, непохитну підтримку української освітньо-наукової системи та всі заходи, здійснені фінським урядом для допомоги українським учням, студентам, викладачам, науковцям, які нині перебувають у Фінляндії, а також за системну підтримку реформ в освіті України, а саме Нової української школи в межах реалізації проєкту «Навчаємось разом» та реформи професійно-технічної освіти у межах Програми «EU4Skills: Кращі навички для сучасної̈ України», – зазначив Оксен Лісовий.

Також міністр додав, що серед головних пріоритетів нової команди міністерства є створення сталої взаємодії з міжнародною коаліцією донорів і партнерів, пріоритетом якої стане безпека освітнього процесу, відповідь на виклики війні, відновлення пошкоджених і зруйнованих закладів освіти та аналіз і продовження реформ загальної середньої освіти, професійної та вищої освіти.

Зі свого боку Яакко Лехтовірта, Надзвичайний і Повноважний Посол Фінляндії в Україні поінформував про зацікавленість фінської сторони продовжувати та розвивати двостороннє співробітництво в межах спільного проєкту «Навчаємось разом» та Програми «EU4Skills: Кращі навички для сучасної̈ України».

Також Надзвичайний і Повноважний Посол підтвердив готовність фінської сторони надавати подальшу допомогу для підтримки української системи освіти відповідно до потреб сьогодення.

На завершення зустрічі сторони висловили вдячність за конструктивний діалог та сподівання на подальшу ефективну та результативну співпрацю, реалізацію нових освітніх і наукових проєктів та ініціатив.

 Автор фото -Укрінформ 

Учора, 15 травня 2023 року, в Україні стартував 7-й Глобальний тиждень безпеки дорожнього руху, який присвячується переосмисленню мобільності та створенню зручних та безпечних умов для усіх учасників дорожнього руху, зокрема пішоходів та користувачів вело- та електротранспортом.

Тиждень безпеки дорожнього руху розпочав роботу із проведення круглого столу на тему «Питання безпеки на транспорті та дорогах» за участю Міністерства освіти і науки України, Київської міжрегіональної філії ДП «УкрНДІ медицини транспорту» МОЗ України та Міністерства охорони здоров’я, представників профільних державних відомств та структур, фахівців транспортної галузі та громадськості.

Під час заходу обговорювали ситуацію з безпекою дорожнього руху в Україні, законодавчі ініціативи та зміни, що стосуються правил дорожнього руху.

«Аби знизити смертність та травматизм на дорогах, необхідно сформувати культуру безпечного руху.

Формування будь-яких навичок найефективніше розпочати із закладів освіти.

Саме тому Міністерство освіти підтримує заходи, які відбуваються в межах тижнів безпеки дорожнього руху», – зазначив Олег Єресько, генеральний директор Директорату дошкільної, шкільної, позашкільної та інклюзивної освіти.

Міністр освіти і науки України Оксен Лісовий назавав три основні виклики вступної кампанії у 2023 році.

Серед них – створення безпечних умов для тестування. Також дуже важливо надати можливість якомога більшій кількості вступників за кордоном взяти участь у цій кампанії. І третій виклик – безпосередній вступ і подальше навчання. Лісовий наголосив, що цьогоріч, як і торік, найважливіша безпека усіх учасників вступної кампанії.

При цьому додав, що Український центр оцінювання якості намагається розширити географію тимчасових екзаменаційних центрів. Мовиться про 53 міста в 32 країнах. Не меншим викликом є і безпосередній вступ і подальше навчання.

У час війни треба насамперед враховувати питання міграції, реінтеграції окупованих територій та відновлення.

Головне для нас – людина. Ми маємо зробити все, аби не втратити зв'язок з нашими громадянами, які перебувають за кордоном і на тимчасово окупованих територіях, та допомогти їм залишитися в українській системі цінностей, – вважає міністр.

Перш за все в Україні дбатимуть про безпеку учнів та вчителів під час освітнього процесу. Не менш важливим завданням на сьогодні є і повернення до очного навчання.

Ще одне важливе завдання, яке ставить для реалізації МОН, – організація якісного онлайн-навчання. Це для школярів за кордоном та тих, хто через безпекову ситуацію в Україні змушений вчитися дистанційно.

Серед інших важливих завдань для втілення – тотальна цифровізація та оптимізація доступу до освіти через створення індивідуальних кабінетів.

Ще одним пріоритетом МОН є модернізація та трансформація системи професійної освіти. 

 Автор фото – пресслужба Міністерства освіти і науки України

На сьогодні суттєво страждає мережа закладів дошкільної освіти.

Станом на 11 травня 2023 року зруйновано 70 та пошкоджено 1031 дошкільний заклад із майже 15 тис., які функціонували перед війною.

Також варто врахувати, що 846 закладів розташовані на окупованих територіях, а 131 залишається прихистком для внутрішньо-переміщених осіб; 677 пунктів незламності функціонує в закладах дошкільної освіти.

Міністерство освіти і науки України й місцеві органи управління освітою докладають максимум зусиль, аби забезпечити функціонування мережі дошкільних закладів та доступу дітей до якісної дошкільної освіти.

За оперативною інформацією департаментів освіти обласних військових адміністрацій, станом на 01.05.2023 року освітній процес здійснюють 10 367 закладів дошкільної освіти (понад 750 тис. дітей охоплено дошкільною освітою), з них: за очною формою надають освітні послуги 6 003 ЗДО (437 901 вихованець); за дистанційною формою – 2 851 заклад (182 263 вихованці); за змішаною – 1 513 закладів (131 130 вихованців).

Серед них 6 602 ЗДО надають освітні послуги внутрішньо переміщеним здобувачам освіти (28 664 вихованцям). У закладах дошкільної освіти функціонує 4 771 інклюзивна група, у якій здобувають освіту та отримують корекційні послуги 8 415 дітей з ООП. 102 992 педагоги працюють із дітьми в закладах дошкільної освіти. 65,4 % дітей дошкільного віку охоплено навчанням у закладах освіти.

Активно підтримує дітей дошкільного віку Дитячий фонд Організації об’єднаних націй ЮНІСЕФ. Лише у квітні у межах реалізації проєкту «Забезпечення безперервності навчання та розвитку дітей дошкільного віку в умовах кризи в Україні», який реалізує Асоціація працівників дошкільної освіти за підтримки Міністерства та Українського інституту розвитку освіти, було залучено майже 3 тис. дітей, які з різних причин не відвідували заклади дошкільної освіти.

Локації для роботи з дітьми різні: на базі дитячих садків, шкіл, інших установ, у пунктах «Спільно» від ЮНІСЕФ.

Аби охопити дошкільною освітою більше дітей, які нині перебувають у складних умовах війниможуть допомогти розроблені методичні рекомендації, які викладено для обговорення.

Нині тривають активні роботи з відновлення пошкоджених дитячих садків та облаштування і будівництва укриттів у цих закладах.

Автор фото -Офіс першої леді

11 травня 2023 року, відбулася презентація Національної стратегії подолання гендерного розриву в оплаті праці в Україні на період до 2030 року.

У заході взяли участь перша леді Олена Зеленська, віцепрем’єр-міністерка економіки України Юлія Свириденко та представники профільних міністерств.

Олена Зеленська наголосила, що українські жінки під час російського вторгнення працюють в усіх сферах економіки, але розрив в оплаті праці між ними й чоловіками залишається досі.

Оксен Лісовий повідомив, що зменшення розривів в оплаті праці тісно повʼязане із подоланням професійної сегрегації за ознакою статі на ринку праці.

Воно досягається через створення умов для рівного доступу дівчат, наприклад, до STEM-освіти, професійно-технічних спеціальностей за професіями загальнодержавного значення, інших спеціальностей, де дівчата та жінки є недостатньо представленими.

Команда Міністерства освіти і науки запроваджує такі кроки для досягнення гендерної рівності:

збір та аналіз статистичних даних, розподілених за статтю;

забезпечення антидискримінаційних стандартів та експертизи освітнього контенту, підтримка модельних освітніх програм із гендерно чутливим компонентом, розроблення пілотних алгоритмів запобігання гендерно обумовленому, зокрема сексуальному насильству, реагування на нього;

створення у закладах освіти більш безпечного середовища для жінок та дівчат; проведення у закладах освіти тренінгів, семінарів та курсів, підтримка галузевих наукових досліджень, залучення фахівців із гендерної проблематики до обміну досвідом і створення мереж взаємодії та співпраці для формування середовища, вільного від стереотипів та упереджень у сфері гендерної професійної сегрегації;

запровадження інформаційних кампаній щодо підвищення обізнаності про проблеми сегрегації в освіті і професії та шляхи їхнього подолання, створення майданчиків для широкого експертного та суспільного обговорення проблем і їхнього вирішення;

допомога закладам освіти залучати фахівців та додаткове фінансування для реалізації проєктів з антидискримінаційним підтримувальним компонентом; налагодження партнерства з іншими органами державної влади, що реалізують зазначену політику для комплексного вирішення проблеми;

здійснення моніторингу.

На початку передвоєнного навчального року 2020/2021 найбільший гендерний паритет був за такими напрямами підготовки: журналістика, гуманітарні науки, біологія, культура і мистецтво, соціальна робота, охорона здоровʼя, сфера обслуговування, освіта і педагогіка.

Проте у таких напрямах підготовки, як електрична та механічна інженерія, електроніка та телекомунікації, автоматизація та приладобудування, а також транспорт, жінки не були достатньо представлені.