Днями у залі засідань педагогічної ради фахового коледжу для викладачів циклової комісії економічних та туристичних дисциплін та студентів спеціальності Облік і оподаткування та Фінанси, банківська справа та страхування було проведено гостьову лекцію на тему «Податкова система в Україні та дотримання правової бази структурами виробничо-економічного блоку».

Запрошені гості: Марта Волощук – доцент кафедри адміністративного, фінансового, інформаційного та європейського публічного права УжНУ, голова ради Територіального відділення Асоціації платників податків, генерал-лейтенант податкової служби України; Юлія Кілару – голова Закарпатського територіального відділення «Спілка аудиторів України», директорка фірми «Аудит» в м. Мукачево; Маріанна Решетар – начальниця управління податкових сервісів ГУ ДПС у Закарпатській області; Алла Дацюк – начальниця відділу інформаційної взаємодії ГУ ДПС України.

Зі вступним словом до учасників зустрічі звернувся Юрій Садварі, директор коледжу, який привітав присутніх, представив гостей та ознайомив з порядком проведення гостьової лекції, відмітив, що проведення подібних заходів є особливо актуальним, оскільки сьогодні потрібно максимально наблизити підготовку фахівців до вимог ринку праці.

 Марта Волощук у своєму виступі розповіла про історію та запровадження податкової системи в Україні, новації бюджетного та податкового законодавства, загальнодержавні та місцеві податки і збори, розміри та порядок їх справляння, податкові знижки та податкові пільги.

Цікаву інформацію донесла до слухачів Кілару Юлія Олександрівна. Вона розповіла про суть та значення аудиту, його виникнення та розвиток, мету і завдання, види аудиту та їх особливості. Також наголосила на обов’язковості проведення аудиторської перевірки для визначених законодавством категорій підприємств

Решетар Маріанна Степанівна ознайомила присутніх з порядком реєстрації фізичних осіб-підприємців; мобільним застосунком «Моя податкова», створеним ДПС України, щодо забезпечення громадян безкоштовним, простим і зручним інструментом для отримання основних електронних сервісів податкової служби; інформаційно-довідковим ресурсом «ЗІР».

Про умови та порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг відповідно до законодавства, про важливість встановлення банківських терміналів у різних місцях ведення бізнесу, які дозволяють клієнтам швидко та легко проводити фінансові операції з використанням банківських карт, розповіла Дацюк Алла Володимирівна.

Високий професіоналізм, педагогічна майстерність, компетентність і активність лекторів викликали позитивні враження, зацікавленість, відповідну розумову й поведінкову реакцію присутніх.

Слухачі мали змогу задати питання, отримати на них відповіді, висловити свої думки та зробити відповідні висновки.

Лекція-дискусія відбулася в творчій та дружній атмосфері, а представлена інформація була не лише пізнавальною і корисною, а й максимально наблизила здобувачів освіти до обраної професії.

По закінченню лекції педагогічні працівники коледжу відзначили прогресивний, інноваційний формат проведення гостьової лекції, її високий теоретико-практичний рівень, який відповідає сучасним вимогам вищої освіти.

Наталія Павлишинець, завідувачка відділення

Президент і перша леді взяли участь у врученні Національної премії імені Тараса Шевченка 2024 року Президент України Володимир Зеленський і перша леді Олена Зеленська взяли участь у церемонії вручення Національної премії імені Тараса Шевченка 2024 року.

«Ми сьогодні відзначаємо достойних лауреатів Шевченківської премії. Дякуємо їм», – сказав Глава держави.

Згідно з указом Президента, Національну премію імені Тараса Шевченка 2024 року в номінації «Музичне мистецтво» присуджено артистці Сусані Джамаладіновій (Джамалі) за альбом QIRIM.

Також у номінації «Музичне мистецтво» премію отримала композиторка Кармелла Цепколенко за кантати «Читаючи історію» за поезією Оксани Забужко, «Звідки ти, чорна валко, пташина зграє?» за поезією Сергія Жадана, Дуель-дует для скрипки та контрабаса, Симфонію № 5.

У номінації «Література» премію присуджено поетесі, військовослужбовиці Ярині Чорногуз за книгу поезій «[dasein: оборона присутності]» та поету й військовослужбовцю ЗСУ Дмитру Лазуткіну за книгу поезій «Закладка».

Художник Андрій Єрмоленко отримав премію в номінації «Візуальні мистецтва» за серію художніх робіт «Ukrainian resistance // Український опір».

Лауреатами премії в номінації «Театральне мистецтво» стали режисер-постановник Іван Уривський, художниця-постановниця Тетяна Овсійчук та хормейстерка Сусанна Карпенко за виставу «Конотопська відьма» за повістю Григорія Квітки-Основ’яненка Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.

У номінації «Публіцистика / Журналістика» лауреатами премії стали Євген Малолєтка, Мстислав Чернов та Василиса Степаненко за серію журналістських матеріалів про облогу Маріуполя (репортажі, фото- та відеорепортажі, розслідування та фільм «20 днів у Маріуполі»).

Знімальна група фільму перебуває в Лос-Анджелесі, де представляє українське кіно на церемонії вручення премії «Оскар».

Президент закликав присутніх ушанувати пам'ять українських митців, чиї життя забрала російська війна.

«Вікторія Амеліна. Володимир Вакуленко. Антон Романченко. Віктор Онисько. Іван Кузьмінський. Та багато-багато інших… Хто творив і додавав разом з усіма глибокого сенсу простому звертанню «українці, українки».

Я прошу зараз ушанувати пам’ять усіх, чиє життя стало життям України», – сказав Володимир Зеленський.

Він зазначив, що війна може забрати від нас талановиту людину, але ніколи не забере памʼять про те, скільки цей талант подарував Україні й нашим людям, і не забере поваги до нього.

«Я хочу, щоб ніколи не згасала памʼять про українські таланти. Щоб ніколи не згасала сила українських талантів. І щоб завжди в Україні звучали оплески українським талантам», – додав Президент.

На урочистому заході були присутні: Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук, керівник Офісу Президента Андрій Єрмак та його заступники, голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка Євген Нищук, т. в. о. міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв та інші офіційні особи.

Також на вручення премії були запрошені військовослужбовці Збройних Сил України, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, працівники Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Національна премія України імені Тараса Шевченка – державна нагорода за найвидатніші твори літератури й мистецтва, публіцистики та журналістики, які є вершинним духовним надбанням українського народу, утверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам'ять народу, його національну свідомість і самобутність, спрямовані на державотворення й демократизацію українського суспільства.

Цього року розмір премії становить 429 тис. грн кожна.

Протягом шести тижнів виробничої переддипломної практики я була в ролі студентки-практикантки.

Протягом цього періоду проходження практики в Мукачівському міськрайонному суді я мала можливість глибше ознайомитися з правовою системою та процесами прийняття рішень.

Робота поруч із суддею Мукачівського міськрайонного суду Оксаною Маргитич та її секретарем дозволило мені не лише використовувати теоретичні знання у практичних ситуаціях, але й розвивати аналітичне мислення та розуміння правових аспектів розгляду справ.

На додаток до цього, я активно ознайомлювалась з програмою Д-3, через яку здійснюється вхідна та вихідна кореспонденція, а також, разом з секретарем судового засідання, ми повідомляли сторін про дату та час судового засідання по кримінальному провадженні та адміністративному правопорушенні.

Була ознайомлена з програмою «ВКЗ», за допомогою якої здійснюється відеофіксація та відеозапис судового засідання. Я неодноразово брала участь у підготовці судових матеріалів, вивчала процедуру судових засідань та взаємодіяла з іншими учасниками судового засідання.

Важливою частиною практики була можливість спостерігати за професійною етикою та навичками судді, а також засвоїти принципи справедливості та об'єктивності в прийнятті рішень.

Ця практика виявилася важливим етапом у моєму професійному розвитку та підготовці до майбутньої роботи в сфері юридичних наук.

Загалом, виробнича переддипломна практика в суді вчить студентів-практикантів важливим морально-етичним нормам, необхідним майбутнім працівникам апарату суду. Серед них найважливішими є: стриманість, пунктуальність, завзятість, рішучість та старанність.

Я маю впевненість, що цей чудовий досвід проходження практики саме в Мукачівському міськрайонному суді допоможе мені з більшою енергією бажанням та захопленням розвивати свої знання, і у майбутньому приєднатися до рядів висококваліфікованих фахівців у сфері права, де бажаю здійснити свій вагомий внесок у побудову справедливого правового середовища, та обов’язково нести високопрофесійний підхід та справедливість в усіх аспектах своєї професійної діяльності.

Аліна СТАНКОВИЧ, студентка четвертого курсу відділення правознавства

13 лютого 2024 року виповнюється 150 років від дня народження одного з видатних учених кінця ХІХ − початку ХХ століття, засновника низки фундаментальних розділів сучасної хімії, талановитого організатора науки і педагога, відомого громадського діяча академіка Лева Володимировича Писаржевського.

20 лютого 2024 року з нагоди цього ювілею відбулося розширене урочисте засідання вченої ради Інституту фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського НАН України, на якому заслухано доповідь про життя й діяльність академіка Лева Писаржевського, а також наукові повідомлення стипендіатів стипендії ім. Л.В. Писаржевського для молодих вчених і спеціалістів Інституту фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського НАН України.

Лев Писаржевський народився 13 лютого 1874 року в Кишиневі.

1896 року закінчив Новоросійський університет, де і розпочав свою наукову діяльність під керівництвом професора Петра Григоровича Мелікішвілі. Протягом двох років (у 1900–1902 роках) був у відрядженні в Німеччині – працював у Фізико-хімічному інституті Оствальда (Ляйпціґ).

1902 року в Одесі захистив магістерську дисертацію «Перекиси та надкислоти», 1913 року в Петербурзі – докторську дисертацію «Вільна енергія хімічної реакції та розчинник». 1925 року був обраний дійсним членом Всеукраїнської академії наук, 1930 року – Академії наук СРСР. Лауреат премії ім. В.І. Леніна (1930), нагороджений орденом Леніна (1935), Заслужений діяч науки УРСР (1935).

Характеризуючи наукову спадщину Лева Писаржевського, слід відзначити, по-перше, роботи з вивчення будови та властивостей пероксидних сполук. 1899 року за цикл праць «Дослідження над пероксидами» Л.В. Писаржевському та П.Г. Мелікішвілі присудили найвищу нагороду Петербурзької академії наук − премію імені М.В. Ломоносова. Згідно з теорією, яку розробив Лев Писаржевський, перекиси є сольовими сполуками кислоти – перекису водню з основами.

Систематичне дослідження властивостей численних перекисних сполук дало змогу Левові Писаржевському вперше з’ясувати засадничі закономірності їхньої стійкості залежно від місця відповідного елемента у періодичній системі, допомогло відкрити нові надкислоти, синтезувати чимало нових перекисних сполук, зокрема перборатів, які, поряд із перкарбонатами, дістали широке технічне застосування у промисловості як дезінфектанти й відбілювачі.

Праці Лева Писаржевського про пероксиди суттєво вплинули на розвиток цієї важливої галузі хімії.

До першорядних досягнень Лева Писаржевського належить великий цикл праць, що стосується широкої галузі хімії – впливу розчинника на хімічні реакції, які були предметом його докторської дисертації.

Фундаментальним висновком цього циклу робіт стало визнання не менш важливого, ніж у фізичної теорії розчинів Вант-Гоффа–Арреніуса, значення хімічної взаємодії розчинника з розчиненою речовиною.

Ці праці спрямували подальший розвиток теорії розчинів у бік об’єднання фізичних і хімічних уявлень, а також ліквідували протистояння фізичної та сольватної теорій, і сьогодні фізична хімія розчинів розвивається саме таким шляхом.

До скарбниці світової науки увійшли розроблені Левом Писаржевським на початку ХХ століття основи електронної теорії в хімії, які революційно змінили усталені на той час наукові засади, заклали підвалини сучасної теорії хімічної будови і багатьох уявлень про електронну природу хімічних явищ. Згідно з головними положеннями цієї теорії саме електрон відіграє у хімії виключну роль – як частка, що відповідає за утворення молекул, їхню активацію та хімічні перетворення.

На основі електронних уявлень Лев Писаржевський уперше запропонував класичне визначення дуже поширених окисно-відновних процесів як реакцій, що відбуваються з перенесенням електрона: «Окиснення – це втрата електронів, відновлення – приєднання останніх». Застосування електронної теорії до електрохімічних систем заклало сучасні засади електрохімії як науки.

Зокрема, з позицій електронної хімії було пояснено виникнення стрибка потенціалу між металом і розчином, природу електродних процесів, виникнення електричного струму в гальванічних елементах, по-новому витлумачено осмотичну теорію Нернста (одну із засадничих в електрохімії). Лев Писаржевський зі своїми учнями Володимиром Ройтером (1961 року обраний членом-кореспондентом АН УРСР), Симоном Рогинським (1939 року обраний членом-кореспондентом АН СРСР) і Михайлом Поляковим (згодом доктор хімічних наук, професор) заклав засади електронної теорії каталізу, яка розкривала природу дії каталізатора як первинної адсорбції молекул, що реагують, і подальшої їхньої активації за участю електронів та йонів каталізатора.

Положення електронної теорії хімічних перетворень заклали сучасні фізико-хімічні засади багатьох розділів хімії, розкрили вплив електронної будови речовин на їхні хімічні та фізичні властивості, на швидкість і напрям їхніх хімічних перетворень, склали базу сучасних фізико-хімічні принципів керування хімічними процесами, а також визначили шляхи одержання нових речовин і матеріалів із заданими властивостями.

Під час Першої світової війни Лев Писаржевський із колегами у стислі терміни розробили виробництво перекису водню, уротропіну, саліцілових препаратів тощо; запропонували метод одержання йоду із золи водоростей (було побудовано дослідний завод, який продукував чимало йоду); організували виробництво спрощених протигазів, які врятували життя тисячам солдатів.

Лев Писаржевський був не лише видатним ученим, а й чудовим організатором, педагогом, визначним громадським діячем.

Він ініціював і організував створення низки закладів вищої освіти і науково-дослідних установ – Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (1916), Українського державного хіміко-технологічного університету (1930), першого в Грузії Науково-дослідного хімічного інституту ім. П.Г.

Мелікішвілі (1929), першого в СРСР інституту фізичної хімії (1927), який очолював у 1927–1938 роках (нині це Інститут фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського НАН України). Його курси лекцій та підручники містили найновітніші уявлення в науці й були дуже популярними, на них виховали не одне покоління студентів і викладачів.

Серце Лева Володимировича перестало битися 23 березня 1938 року. Вченого поховали в місті Дніпро.

Парк, у якому він спочиває, названо на його честь.

Ідеї Лева Писаржевського успішно розвиваються в Інституті фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського НАН України й багатьох установах Відділення хімії НАН України, інших українських, а також іноземних хімічних центрах.

Адже сучасну хімію – теорію хімічної будови, реакційної здатності, механізмів неорганічних і органічних реакцій, фізичну хімію розчинів, електрохімію, каталіз, фотохімію, адсорбцію тощо – неможливо уявити без електронних підвалин, що їх заклав Лев Писаржевський.

Пам’ять про академіка Лева Володимировича Писаржевського увічнено меморіальною дошкою на фасаді головного корпусу Інституту фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського НАН України.

У Меморіальній кімнаті Інституту розгорнуто постійну експозицію, що розповідає про Лева Володимировича, світла постать якого назавжди збережеться в українській науці та вдячній пам’яті багатьох поколінь учених.

1964 року Національна академія наук України заснувала премію ім. Л.В. Писаржевського, яку присуджує за видатні наукові роботи в галузі хімії та хімічної технології.

За інформацією Інституту фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського НАН України

Мар'яна Шевелєва

Микола Зелінський – видатний український вчений, людина-епоха.

Його дослідження в області органічної хімії називають епохою Зелінського.

Він зробив низку відкриттів в області синтезу вуглеводнів, органічного каталізу, каталітичного крекінгу нафти, гідролізу білків і протихімічного захисту. Микола Дмитрович створив школу хіміків-органіків, яка зажила всесвітньої слави.

До неї належали такі вчені як Баландій, Лавровський, Верещагін, Кочетков, Несміянов, Казанський. Сам Зелінський був удостоєний багатьох державних нагород, а його іменем названо Інститут органічної хімії.

Микола Дмитрович народився 6 лютого 1861 року в Тирасполі Херсонської губернії (нині місто в республіці Молдова). Хлопчина рано осиротів, тож вихованням займалася бабуся. Вона приділяла чимало уваги як фізичному, так і духовному розвитку онука, сама ж і заклала основи освіти Зелінського. Пізніше він вступив до Тираспольського училища, закінчивши його вступив до Одеської гімназії.

Саме тут Микола захопився природничими науками. Чималу роль у подальшому становленні життєвого шляху відіграло вчення фізіолога Івана Сєчєнова. У майбутньому, коли Микола працюватиме в Московському університеті, два вчених стануть найкращими друзями. По закінченню Рішельєвської гімназії Зелінський вступив до Новоросійського університету в Одесі на фізико-математичний факультет.

У той час цей виш міг похизуватися перед іншими навчальними закладами своєю демократичною політикою щодо студентів. Окрім того, в університеті працював потужний склад учених викладачів, зокрема, вище згаданий Іван Сєчєнов, Ілля Мечников, Петре Меликішвілі та багато інших.

У 1884 році Микола закінчив виш і залишився асистентом на катедрі хімії. До речі, саме ця дисципліна найбільше цікавила студента. Невдовзі Зелінського відправили на стажування до Німеччини, де він провів кілька років. По поверненню до Одеси став приват-доцентом в університеті, за три роки отримав докторське звання, захистивши дисертацію зі стереохімії. На теренах Російської імперії це було перше ґрунтовне дослідження цієї області науки.

Вона вивчає просторову будову молекул і вплив цієї будови на фізичні й хімічні властивості речовин, на напрямок і швидкість їхніх реакцій. У 1893 році Микола Дмитрович отримав запрошення до Московського університету, де обійняв посаду професора на катедрі органічної й аналітичної хімії.

На основі наявних праць та своїх досліджень створив курс органічної хімії. Окрім того, вчений написав понад 200 наукових опусів та вперше відкрив доступний метод виділення альфа-амінокислот, роз’яснив схему реакції, отримав різні амінокислоти.

Зелінський також є автором термічного крекінгу нафти.

Досить швидко Зелінський став улюбленим викладачем студентів. Він володів даром захоплювати інших своєю наукою, натхненний найновітнішими, найяскравішими науковими ідеями, вчений своєю чарівністю підкорював усіх, кому доводилося з ним стикатися.

Микола Дмитрович Зелінський – вчений-епоха в царині органічної хімії Діяльність Миколи Дмитровича не обмежувалася університетськими стінами. Він створив та очолив катедру органічної хімії на Вищих жіночих курсах у Москві.

Окрім того, обладнав лабораторію, яка невдовзі стала Інститутом хімічних реактивів і особливо чистих хімічних речовин.

У 1908-му був одним із активних організаторів заснування народного університету імені А. Л. Шанявського та постійним членом фізико-хімічного товариства, де виступав із доповідями, загальна кількість яких – понад 150.

Водночас, поєднував експериментальну та теоретичну роботу в царині оргхімії, відкривав нові способи синтезу тощо. 1911 року, коли імперська влада спробувала встановити свої порядки в університеті, Зелінський та кілька інших вчених переїхали до Петербурга.

Лише наступного року йому вдалося обійняти посаду – очільника Центральної лабораторії Міністерства фінансів імперії.

При цьому він займався викладацькою діяльністю в Санкт-Петербурзькому політехнічному інституті. У 1917-му Зелінський повернувся до Московського університету й за рік вирішив низку нагальних проблем, що виникли в той період. Зокрема, розробляв методи очищення бензину від мазуту.

У 1920-х Микола Дмитрович написав чимало досліджень про каталіз, синтез нових з’єднань, походження нафти, холестерин, білкові речовини, синтез каучуку тощо. У 1924-му Зелінський став членом-кореспондентом Академії наук, а за п’ять років – професором.

Окрім того, організував і очолив хімічний сектор Всесоюзного інституту експериментальної медицини. У 1941 році став почесним членом Всесоюзного хімічного товариства імені Дмитра Менделєєва. Наприкінці 1952 року стан видатного вченого раптово погіршився, і вже 31 липня 1953-го Микола Дмитрович пішов із життя.

Похований у Москві на Новодівичому цвинтарі.

"Далеко не кожен стане вченим, письменником, артистом, далеко не кожному судилося винайти порох або велосипед, але майстром своєї справи має стати кожен".

В.Сухомлинський

Згідно графіку засідання школи педагогічної майстерності молодого викладача в коледжі було проведено засідання практичного характеру, на якому розглядались питання самоосвіти і вдосконалення свого педагогічного досвіду.

Самоосвіта – це особисті наші зусилля, спрямовані на підвищення власної культури праці, культури мислення. Про упровадження результатів самоосвіти у свою педагогічну практику розповіла Тетяна Дурдинець.

Серед форм її самоосвіти найбільшого поширення набули: відкриті заняття, позааудиторні заходи, взаємовідвідування занять, участь у науково-практичних конференціях, семінарах, тренінгах.

Ці форми нею були представлені у вигляді виставки її творчих робіт, які неодноразово представлялися на конкурсі.

Любов Микуланинець провела майстер-клас «Я це роблю так» на якому розповіла про нетрадиційні форми спілкування зі студентами, що сприяють підвищенню інтересу до занять, робить їх співавторами навчального процесу, збуджують уяву, відкривають можливості до імпровізації, стимулюють творчий підхід до розв’язання навчально-виховних завдань.

Застосування нетрадиційних форм навчання слугують засобом формування активності, стійких пізнавальних потреб та інтересів студентів.

Серед ефективних методів перевірки та контролю успішності студентів є методом практичних занять. Широко використовуються для контролю знань професійні задачі, ділові ігри підібрані у відповідності до вимог кваліфікаційної характеристики фахівця.

Доповідачка наголосила, що використовуючи ці та інші методи навчання зроблять заняття цікавими та захоплюючими.

Підсумовуючи, Наталія Кепенач порадила молодим педагогам постійно працювати над своїм професійним розвитком. Суспільство завжди ставило і буде ставити перед педагогами високі вимоги. Для того, щоб вчити інших, потрібно знати більше, ніж інші.

Тому самоосвіта є головним завданням кожного викладача.

Завідувачі навчально-методичним кабінетом

Тетяна ДЗЯМКО

Наталія КЕПЕНАЧ

Перша леді України Олена Зеленська повідомила про виділення коштів для будівництва вже другої фабрики-кухні в країні. У межах реформи шкільного харчування, яку ініціювала дружина Президента, фонд американського філантропа Говарда Баффета The Howard G. Buffett Foundation погодив фінансування для спорудження другої фабрики-кухні в Україні.

The Howard G. Buffett Foundation пожертвував $10 млн для фабрики-кухні в Бучі та виділив понад $12 млн на підтримку другого такого об’єкта. З початку повномасштабного вторгнення в Україну фонд виділив понад $500 млн, зокрема $255 млн на підтримку української продовольчої безпеки та посилення спроможності країни збирати врожай та експортувати продовольство.

Проєкт буде реалізований у Лозовій Харківської області. Очікується, що фабрика-кухня забезпечить готовими обідами заклади освіти Лозівської та Близнюківської громад, де навчається майже 14 тис. учнів. «Ще один потужний крок реформи шкільного харчування, щоб дати дітям якісну та корисну їжу, яка особливо потрібна в умовах стресів воєнного часу.

Це також важливий поштовх для громад, бо це робочі місця й економічне пожвавлення там, де воно потрібне. Допомога родинам – діти не тільки отримають якісні обіди, а й навчаться здорового підходу до харчування. І обнадійлива перспектива для всього нашого суспільства: якщо з дитячих років засвоювати здорові харчові звички, вони обов’язково продовжаться і в дорослому житті, мільйонах життів.

Отже, виходить, кухня вироблятиме не лише обіди, а й зміни на краще», – наголосила перша леді. «Завдяки підтримці Олени Зеленської та нашого американського друга Говарда Баффета ми здійснили колосальну «домашню роботу», яка системно тривала протягом року.

Разом з обласною радою створили комунальне підприємство, яке централізує організаційні процеси, працюємо над облаштуванням укриттів, ремонтом харчоблоків та навчанням кадрів, а також над забезпеченням транспорту для підвезення учнів. Але найважливіше – попереду.

Переконані, що вже через рік наші діти навчатимуться в безпечному освітньому середовищі та будуть охоплені якісним здоровим харчуванням», – зазначив начальник Харківської ОВА Олег Синєгубов.

Першу фабрику-кухню відкрили в м. Бучі Київської області у грудні 2023 року. Вона забезпечує готовими обідами учнів і дошкільнят 30 освітніх закладів трьох навколишніх громад – Бучанської, Немішаївської та Бородянської. Модель фабрики-кухні є однією з трьох розроблених та затверджених у межах упровадження реформи шкільного харчування у 2020–2022 рр. новітніх технологічних моделей організації харчування дітей. Її особливість не лише в масштабах, а й у забезпеченні дотримання високих стандартів якості та вимог НАССР, що гарантує надійність і безпеку.

Фабрика-кухня – це окреме підприємство, де здійснюється приготування, шокове охолодження (за температури +3° С) готових страв та доставка в охолодженому вигляді до навчальних закладів і закладів оздоровлення та відпочинку. Виробничі потужності дають змогу виготовляти до 10 тис. порцій їжі на день та забезпечувати якісним харчуванням 30–40 навчальних закладів.

Водночас діти як у великому місті, так і в маленькому селі отримуватимуть однаково здорові та поживні страви.

Китай трансформує економіку, виділяючи дедалі більше грошей на науку. Однак наукові дослідження в КНР все ще отримують менше фінансування, ніж у США.

Цього року витрати Китаю на науку та технології збільшаться, незважаючи на слабке економічне зростання країни, пише Nature.

Згідно з проєктом бюджетного звіту Міністерства фінансів Китаю, у 2024 році уряд витратить на науку та технології 371 мільярд юанів (52 мільярди доларів США), що на 10% більше, ніж у попередньому році.

Доповідь представили на щорічному засіданні законодавчого органу країни, Всекитайських зборів народних представників, що відбулися цього тижня. Згідно зі звітом, із загального обсягу державних видатків 98 мільярдів юанів підуть на фундаментальні дослідження.

Це найбільше за останні п'ять років збільшення державних витрат на науку та технології, каже Цзін Цянь, який очолює Центр аналізу Китаю при Інституті політики Азіатського суспільства у Нью-Йорку.

Після падіння на 9% у 2020 році, за яким пішли два роки застою, минулого року уряд збільшив свої витрати на 2%.

Економіка Китаю зараз переживає структурні зміни, говорить Альберт Ху, економіст із Міжнародної школи бізнесу China Europe у Шанхаї.

Відбувається перехід від економіки, що ґрунтується на традиційних секторах, таких як нерухомість, до більшого акценту на розвиток високих технологій. Крім того, роль відіграє суперництво зі США.