Автор фото – пресслужба Міністерства освіти і науки України ЮНЕСКО

25 квітня 2023 року, відбулася зустріч міністра освіти і науки Оксена Лісового із делегацією Групи друзів України в ЮНЕСКО. Учасники обговорили налагодження сталої взаємодії з міжнародною коаліцією донорів та партнерів задля створення безпечного освітнього процесу, відновлення пошкоджених і зруйнованих закладів освіти та продовження реформування загальної середньої, професійної та вищої освіти.

«Безпека є нашим пріоритетом, тож нині ми докладаємо максимум зусиль, щоб створити необхідні умови для організації навчання в офлайн-форматі. Однак у тих випадках, коли це неможливо з безпекових причин, наше завдання – запровадити якісне онлайн-навчання. І ми дуже вдячні партнерам, які з цим активно допомагають», – зазначив Оксен Лісовий.

У 2022 році організація ЮНЕСКО продемонструвала потужну мобілізацію 25 членів Глобальної освітньої коаліції (GEC) для підтримки системи освіти України та усіх учасників освітнього процесу в Україні.

Завдяки допомозі ЮНЕСКО:

українські заклади освіти отримали 50 тис. хромбуків від Google; українські заклади вищої освіти мають безкоштовний доступ до преміум-ліцензій Google з метою оптимізації навчального процесу у дистанційному форматі; майже 60 тис. студентів отримали безкоштовні сертифікати для навчання на платформі «Coursera»; створено онлайн-платформу для проведення Національного мультипредметного тесту та прозорого вступу до закладів вищої освіти України.

У найближчій перспективі заплановано перемовини про проведення НМТ для українських дітей за кордоном, наразі 31 країна підтвердила проведення основної сесії НМТ-2023.

У межах співпраці з ЮНЕСКО та за підтримки МОН реалізується низка спільних проєктів, зокрема за фінансової підтримки уряду Японії розробляється Програма подолання негативних наслідків для психічного здоров’я учнів, постраждалих від війни, та забезпечення для них психосоціальної підтримки.

Ця діяльність відбувається у межах Національної програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки під патронатом першої леді України.

 

Серед прототипів мандрівки в часі – відомий ужгородський археолог Олександр Дзембас та господар каштелю Сент-Міклош Йосип Бартош

22 квітня в ужгородській книгарні «Є» відбулася презентація нової книжки Олександра Гавроша – дитячої повісті «Замок любові», що побачила світ у харківському видавництві «Фоліо».

П’ята частина серії «Музей пригод» розповідає про Чинадіївський замок, який нині вже відомий на всю Україну. Олександр Гаврош Олександр Гаврош Як розповів автор, він намагається прописувати Закарпаття в загальноукраїнський літературний простір, зокрема – й у дитячій літературі. Наприклад, одна з попередніх книжок у цій серії – «Героїчні канікули» – розповідає про Карпатську Україну. Зрештою, самим закарпатцям бракує сучасної белетристики про рідний край, а історичної – й поготів.

Присутній на презентації відомий ужгородський археолог Олександр Дзембас, який став одним із прототипів повісті, зізнався, що вперше потрапив до художньої літератури. Читалося йому цікаво й легко, бо ж це книга-гра, яка має різні пласти – пізнавальний, гумористичний, містичний.

«Я з дитинства люблю читати пригодницькі книжки, – розповів археолог. – У часи СРСР це була чи не єдина можливість подорожування, бодай віртуального. І таких книжок завжди бракувало. З історичного погляду тут все відображено достовірно. Тому слід обов’язково продовжувати цю серію, яка в доступній для школярів формі описує мандрівки відомими музеями України».

Присутня на презентації художниця Марина Чопей розповіла про свою роботу над оформленням книжки, яка проходила не так просто, адже це був її перший досвід. Сама Марина працює акторкою в Мукачівському драматичному театрі, однак має художню освіту. А оскільки сама з Чинадійова і проводить екскурсії в замку Сент-Міклош, то Олександр Гаврош запропонував їй намалювати 20 ілюстрацій до повісті. Художниця наголосила, що хотіла надати книжці містичнішого характеру, тому уникала фотографічності.

Доктор філологічних наук Галина Шумицька наголосила, що такі книжки дуже потрібні для творення українського наративу, який має нарешті витіснити радянські стереотипи про нас. Адже тепер, коли відмовляємося від імперської спадщини, ми повинні заповнити культурний простір власними творами, не менш якісними і конкурентними. І серія

«Музей пригод» чудовий приклад для наслідування. Олександр Гаврош повідомив, що незабаром презентація «Замку любові» відбудеться і в Чинадіївському замку.

Сам господар каштелю Сент-Міклош Йосип Бартош дав високу оцінку повісті, де він виступає під своїм справжнім іменем: «Тут все взяте з життя, тому книжка цікава як дітям, так і дорослим», – каже художник-орендатор. – Серед довколишньої поверхневості і хайпу – це острівець сенсу і змісту. Я називаю цей стиль «транс-реалізмом», коли елементи фантастики поєднується з фактографічною реальністю».

Погоджується з ним і доктор історичних наук, професор УжНУ Сергій Федака: «Повість тримається на по-хвацькому закрученій інтризі, яка не відпускає до самого фіналу, і нагадує чарівне дзеркало, яке всмоктує читача досередини, переформатовує і відпускає на волю вже зовсім іншим, зміненим, збагаченим, насиченим пригодами і містичними враженнями… А туристичне Закарпаття дістало ще одну інтригуючу візитівку, яких ніколи не буває забагато».

Іванка Когутич Фото Книгарні «Є» Ужгород

У середу, 26 квітня, відбулась гра між студентами-ерудитами “Битва інтелектів”. Вісімнадцять команд боролись за звання найрозумніших серед студентів УжНУ. Долучилися команди: “Діти Локка” юридичного факультету, “Гена Цидрусні” факультету інформаційних технологій, “Дирижабль” факультету історії та міжнародних відносин, “GeNIUS” навчально-наукового інституту хімії та екології, “Філоноги” філологічного факультету, “Суспільники” факультету суспільних наук, “Невгамовні Хребці” медичного факультету, “Шашлички” стоматологічного факультету, “Танцюєм Гопака” українсько-угорського навчально-наукового інституту, “Посольство утопії” факультету міжнародних економічних відносин, “Ментальні Титани” факультету математики та цифрових технологій, “Квіточки” економічного факультету, “Деца” географічного факультету, “Туристичний бумеранг” факультету туризму та міжнародних комунікацій, “Аргонавти” фізичного факультету, “Біофайта” біологічного факультету, “Круті фіфочки” факультету іноземної філології.

 Гра складалася з дев’яти турів. У першому турі командам надавалось 8 тверджень з різних галузей знань для визначення їхньої правдивості або ж неправдивості. У другому турі розумники складали з набору слів потрібні слова.

Третій тур включав 6 логічних питань, на які потрібно було правильно і змістовно відповісти. У четвертому турі командам пропонувалось 6 музичних уривків з пісень, необхідно було вгадати назву реклами, фільмів, телепрограм, мультфільмів, звідки походить уривок.

У п’ятому турі учасники відгадували правильні відповіді на питання.

Під час сьомого туру ерудити відгадували, що саме зображено на фотознімках з різних напрямків науки, культури й мистецтва.

У восьмому турі учасники називали пропущене слово в цитаті.

І дев’ятий, завершальний тур, містив мікс питань з кожного попереднього туру. Отож, підбивши підсумки всіх турів, судді визначили переможців.

Третє місце посіла команда стоматологічного факультету “Шашлички”, почесне друге місце – юридичний факультет, команда “Діти Локка”.

І перше місце переможців гри “Битва інтелектів” виборола команда “Невгамовні Хребці” медичного факультету.

Щиро вітаємо інтелектуалів!

За матеріалами, Ганни Фельцан, Інформаційно-видавничий центр

Ю.В.Меліка народився 18 лютого 1939 року в с.Страбичово Мукачівського району Закарпатської області.

Після закінчення у 1956 році Горондянської середньої школи Мукачівського району поступив на хімічний факультет Ужгородського державного університету.

Вищу освіту здобув у 1961 році.

В 1961-1963 роках Ю.В.Меліка працював старшим лаборантом кафедри органічної хімії УжДУ. Наступні три роки навчався в аспірантурі при цій же кафедрі. Під керівництвом І.В.Смоланки та В.І.Станинця виконав і 26 травня 1972 року в Чернівецькому державному університеті захистив дисертацію “Внутрімолекулярна циклізація ненасичених сполук, які містять електронодонорну групу”. З 1 вересня 1966 року Ю.В.Меліка працює асистентом кафедри органічної хімії Ужгородського університету.

Через рік займає посаду старшого викладача, а 1 лютого 1969 року обирається доцентом цієї кафедри. У вченому званні доцента затверджений 18 травня 1974 року.

Ю.В.Меліка 1 лютого 1974 року обирається деканом хімічного факультету УжДУ і працює на цій посаді до 28 січня 1980 року.

14 листопада 1984 року стає головою об’єднаного профкому Ужгородського університету, а з 1986 до 1989 року працює головою профкому УжДУ.

В 1992-1999 роках очолює підготовче відділення Ужгородського університету. Юрій Васильович є спеціалістом у галузі органічної хімії.

Ним проведене детальне дослідження амінометилових етерів 2-циклогексен-1-ола, алілового, пропаргілового та коричного спиртів, амінометилалілсульфідів, амінометилаліламінів та амінометиламідів акрилової кислоти, які одержані по реакції Маніха.

Встановлено, що при бром(йод)циклізації вказаних амінометилових етерів ненасичених спиртів одержуються похідні 1,3-оксазолідіній бромідів(йодидів), а при бромциклізації амінометилалілсульфідів, амінометиламінів та амінометиламідів акрилової кислоти одержуються похідні 1,3-тіазолідіній бромідів, 1,3-імідазолідіній бромідів та похідні 1,3-імідазолідінона-5.

Ю.В.Мелікою опубліковано 63 наукові праці, він є автором двох винаходів. Нагороджений грамотами Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти України, Міністерства освіти України

 

Мигалина Юрій Вікентійович (19. 04. 1939, Ужгород – 21. 05. 2017) – український науковець, доктор хімічних наук, професор. Багаторічний ректор Мукачівського державного університету.

Заслужений діяч науки і техніки України.

Середню освіту здобув в Ужгородській СШ № 1. У 1956–1961 роках навчався на хімічному факультеті Ужгородського державного університету, вступив до аспірантури цього ж університету.

У 1968 році — захистив кандидатську дисертацію, 1983 року — доктор хімічних наук (тема дисертації — “Реакції галогенідів чотиривалентного селена і телура з ненасиченими сполуками та малими циклами”). У рідному університеті розпочав кар'єру науковця.

З вересня 1968 — обіймав посаду доцента, у червні 1974 року — перейшов на посаду завідувача кафедри, з лютого 1981 року — с. н. п.

З 1984 року — професор.

З січня 1983 по серпень 1988 року — завідувач кафедри органічної хімії. З жовтня 1986 року по березень 1988 — декан хімічного факультету.

З лютого 1989 року — професор Хмельницького технологічного інституту побутового обслуговування (того ж року перейменованого у Хмельницький технологічний інститут, 1994 року — у Технологічний університет Поділля), з вересня 1989 року — завідувач кафедри хімії цього ж інституту.

1995 року Юрій Мигалина став ініціатором створення та директором Мукачівського філіалу Технологічного університету Поділля. Філіал було створено постановою Кабінету Міністрів України № 518 від 14 липня 1995 року.

На базі цього закладу 1997 року постав Мукачівський технологічний інститут.

У 2008 шляхом його злиття з Мукачівським гуманітарно-педагогічним інститутом було створено Мукачівський державний університет.

 Юрій Мигалина поєднував педагогічну та наукову діяльність. Його основний науковий напрям — хімія органічних похідних селену та телуру.

Він також керував науковим напрямком по розробці оптичних інфрачервоних сенсорів газів нового покоління на базі напівпровідникових матеріалів. Прикладний аспект його досліджень — розробка та вдосконалення фарбування волокнистих матеріалів.

Юрій Мигалина — автор понад 140 наукових праць, що публікувалися у фахових виданнях України та світу. Науковець брав участь у численних міжнародних наукових конференціях.

Практичне надбання Юрія Мигалини захищене 30 авторськими свідоцтвами та патентами України.

Він винайшов понад 300 речовин, що знайшли застосування у хімічній, медичній та інших галузях.

Юрія Вікентійовича Мигалину відзначено багатьма нагородами і званнями.

Степан Михайлович Хрипакк – видатний вчений в галузі органічної хімії, доктор хімічних наук, професор кафедри органічної хімії Ужгородського національного університету, засновник наукової школи хімії гетероциклічних сполук у нашому університеті, відомої своїми здобутками далеко за його межами.

С.М. Хрипак народився 22 грудня 1929 року в селі Нижнє Солотвино Ужгородського району Закарпатської області. У 1949 році закінчив Середнянську середню школу на Ужгородщині.

Протягом 1950-1952 років перебував на строковій військовій службі, після чого поступив на хімічний факультет Ужгородського державного університету, який закінчив в 1957 році.

Свою трудову й наукову діяльність С.М. Хрипак розпочав одразу після закінчення університету в лабораторії по дослідженню ґрунтів Закарпатської області на посаді інженера.

В наступні роки він працював старшим інженером, а згодом завідував цією лабораторією; пізніше був лаборантом, старшим лаборантом кафедри органічної хімії Ужгородського університету.

В 1961 році С.М. Хрипак поступив до аспірантури при кафедрі органічної хімії УжДУ і з цього часу назавжди поєднав своє життя з хімією гетероциклічних сполук.

Дисертаційну роботу виконував під керівництвом доцента Смоланки І.В. і 14 лютого 1968 року в Інституті органічної хімії АН УРСР (м. Київ) успішно захистив кандидатську дисертацію і здобув вчену ступінь кандидата хімічних наук. Після закінчення аспірантури С.М.Хрипак працював асистентом, старшим викладачем, доцентом кафедри органічної хімії УжДУ.

Вчене звання доцента йому присвоєно 21 квітня 1971 року.

Наукова та громадська діяльність С.М. Хрипака відзначалась високим професіалізмом, глибокими знаннями та організаторським талантом.

З 1964 року він займався електрофільною гетероциклізацією ненасичених тіосечовин, механізми якої активно досліджувались у відділі “Механізми органічних реакцій” ІОХ АН УРСР (академік Шилов Є.О., н.с. Станінець В.І.).

Згодом ці наукові дослідження переростають в потужний науковий напрямок, який заключався в розробці методів синтезу конденсованих гетероциклічних систем на основі електрофільної циклізації ненасичених Вісник УжНУ. 

С.М. Хрипаком сформовано наукову школу на кафедрі органічної хімії УжДУ: на кафедрі з'являються перші аспіранти, які успішно захищають дисертації по цій тематиці; роботи, виконані на кафедрі органічної хімії УжДУ, публікуються в провідних фахових журналах СРСР та УРСР і отримують визнання провідних вчених СРСР, Польщі та Німеччини.

В 1992 році в Київському державному університеті ім. Т.Г.Шевченко С.М. Хрипак захистив дисертацію “Синтез і реакції у ряду тієно[2,3-d]піримідину”, на підставі чого йому присвоїли вчений ступінь доктора хімічних наук і в 1993 році він був затверджений у вченому званні професора.

Близько 40 років С.М. Хрипак займався синтезом і вивченням хімічних та біологічних властивостей похідних триазолу й тієнопіримідинів. Результати його наукових досліджень викладені в більш ніж 200 наукових працях. Він є відомим спеціалістом в галузі синтезу й дослідження гетероциклічних сполук.

Його ім'я введено у міжнародний банк даних як одного з ведучих спеціалістів хімії гетероциклічних сполук. Наукова діяльність С.М. Хрипака – повчальний приклад поєднання фундаментальних досліджень з інтересами практики.

Переконливим прикладом “зворотного зв'язку” теорії й практики є цикл робіт по ціленаправленому синтезу похідних 1,2,4-триазол-3-тіону й тієно[2,3-d]- піримідину, які знайшли своє використання як ефективні фунгіциди, бактерициди, інсектициди, інгібітори росту, гербіциди та вакуу

мні фоторезисти – що відображено в чисельних авторських свідоцтвах на винаходи. С.М.Хрипаку було притаманне відчуття нового в науці. В останні роки життя об'єктом його наукових інтересів стала поведінка поліконденсованих гетероциклів, що містять атом галогену в β-положенні до позитивно зарядженого гетероатому циклу, при дії різних зовнішніх та внутрішніх чинників, а також шляхи й причини реалізації відповідних процесів.

Він активно працював над написанням монографії “Синтез та властивості тієно[2,3-d]піримідинів”, яка згодом вийде з друку. Своїми глибокими знаннями, багатим досвідом експериментатора С.М. Хрипак щедро ділився зі своїми учнями. 

Наукова громадськість та уряд країни високо оцінили фундаментальні й прикладні роботи С.М. Хрипака в галузі органічної хімії, виконані в різні періоди його діяльності – він був нагороджений відзнаками “Відмінник освіти” та “Изобретатель СССР”.

С.М. Хрипак був надзвичайно працездатною людиною. Якнайвища вимогливість до себе та до своїх найближчих співробітників поєднувалась в ньому з винятковою особистою скромністю, уважним й турботливим ставленням до людей.

Так, в пам'яті багатьох студентів, аспірантів, колег він залишиться як добра, високо порядна й чуйна людина, готова допомогти іншим своєю порадою, підтримати у важкий момент і взяти на себе відповідальність.

Невичерпна працелюбність, ціленаправленість, вміння приймати ретельно вивірені й продумані рішення, наполегливість та послідовність в пошуку шляхів їх реалізації – ось риси його характеру, котрі неодмінно викликали повагу та захоплення всіх, хто близько знав С.М.Хрипака, з ким він працював та спілкувався.

 

ВІдома науковиця Галина Різак завершила роботу над навчально-методичним посібником з біоорганічної хімії «Навчально-методичний посібник з біоорганічної хімії» доповнює перелік наукових та навчальних видань, що вже вийшли друком раніше.

Посібник складається зі вступу, теоретичного матеріалу, лабораторних робіт,, питань для самонтролю, комплексних практичних завдань з еталонами відповідей, тестових питань для самостійної роботи та переліку використаних джерел.

Посібник відповідає робочій навчальній програмі, яка викладається згідно навчального плану студентам медичного, стоматологічного, хімічного та біологічного факультетів. За змістом розділи посібника мають логічну структуру та відповідають сучасним принципам викладання біоорганічної хімії у вузах.

Обсяг навчального посібника повністю відповідає обсягам до навчальних видань такого рівня.

Різак Г.В. має великий досвід викладання біоорганічної хімії, близько двадцяти років викладає біорганічну хімію для студентів хімічного, медичного, стоматологічного та біологічного факультетів УжНУ.

Список використаних джерел містить широкий перелік наукових та навчальних видань сучасних вітчизняних та закордонних вчених та педагогів. Це є підтвердженням того, що навчальний посібник побудований на використанні існуючого досвіду, сучасних концепцій та підходів у викладанні біоорганічної хімії.

Вивчення наданого матеріалу, ознайомлення із текстом навчального посібника, на основі вищевикладеного, дає можливість відзначити, що навчальний посібник є комплексною та завершеною роботою, підготовлений на належному теоретичному, методичному і прикладному рівні За структурою, змістом та обсягом навчальний посібник відповідає вимогам МОН України, що дозволяє рекомендувати його до використання при викладанні біоорганічної хімії та друку.

Навчально-методичний посібник буде корисним студентам, які вивчають біоорганічну хімію у вузах.

Нагадаємо, що Різак Галина Вікторівна, доцентка кафедри органічної хімії хімічного факультету УжНУ, кандидатка фармацевтичних наук, авторка та співавторка майже шестидесяти публікацій, одної монографії, шістнадцяти навчальних посібників та навчально-методичних видань - чотирьох з органічної хімії (одного в електронному виді), трьох з біоорганічної хімії (одного в електронному виді), десяти з фармацевтичної хімії (три в електронному виді), учасниця Національних з'їздів фармацевтів, багатьох міжнародних конференцій, в тому числі в ЄС, авторка та співавторка багатьох так званих скопусних та фахових публікацій, в тому числі з методики викладання фармацевтичної хімії.

Автор фото – пресслужба Міністерства освіти і науки України

24 квітня 2023 року, в Міністерстві освіти і науки України відбулася зустріч міністра Оксена Лісового із Надзвичайним і Повноважним Послом Японії в Україні Мацудою Кунінорі.

Під час зустрічі сторони обговорили теперішній стан та перспективи розвитку двосторонньої співпраці в галузі освіти та науки між Україною та Японією, а також подальші напрями розвитку партнерства у контексті надання Японією допомоги для відбудови України, зокрема освітньої та наукової галузей. «Японія завжди була і є надійним партнером України на міжнародній арені.

Ми вдячні уряду Японії за всебічну підтримку наших галузей освіти, науки та технологій. Зараз за підтримки уряду Японії будуть закуплені ноутбуки, планшети, проектори, генератори та інше обладнання для закладів освіти. Це обладнання буде передано закладам в тих областях, де діти навчаються переважно в дистанційному форматі», – зазначив Оксен Лісовий.

Зі свого боку Мацуда Кунінорі підтвердив готовність японської сторони в наданні подальшої допомоги у відбудові освітньої галузі України. Пан Посол зазначив, що Японія двічі за минуле сторіччя зазнавала втрат після першої та другої світових війн і щоразу надавала особливе значення підтримці розвитку освіти і науки. Тому нині Японія зацікавлена у поглибленні двостороннього стратегічного партнерства, зокрема в реалізації спільних проєктів у галузях освіти і науки за такими пріоритетними напрямами, як енергетика, біотехнології, військо-промисловий комплекс.

Також пан Мацуда Кунінорі поінформував, що японська сторона зацікавлена надавати допомогу Україні для здійснення реформи юридичної освіти, зокрема методичну підтримку закладам вищої освіти для підготовки фахівців юридичних спеціальностей. Під час зустрічі сторони відзначили важливість укладення нової міжвідомчої угоди на заміну меморандуму про співробітництво у галузі освіти і науки 2012 року або укладення нової міжурядової угоди.

Мацуда Кунінорі відзначив важливість функціонування «Українсько-японського центру» при КПІ імені Ігоря Сікорського, спрямованого на вивчення японської мови, історії та культури, підготовки студентів-японістів та зацікавленість у продовжені розширення підтримки цієї інституції.

Сторони висловили взаємну вдячність за конструктивний діалог та сподівання на подальшу ефективну та результативну співпрацю, реалізацію нових освітніх і наукових проєктів та ініціатив.