Місця для укриття на території Ужгородського університету

Війна в країні спонукає подумати завчасно про різні варіанти розвитку подій. Сподіваємося, інформація в цій замітці вам реально не знадобиться. Утім варто знати, де можна сховатися, якщо в Ужгороді пролунає сирена. Напевно, ви вже бачили карту укриттів на території Ужгорода. На ній позначені й корпуси УжНУ. Розповідаємо, що це за об’єкти і в якому вони стані.

Головне спеціальне укриття – справжнє сховище – під будівлею головного навчально-лабораторного корпусу УжНУ за адресою Університетська, 14. Увійшовши в корпус, прямуйте до дверей за конструкцією, де сидять охоронці. Місця для укриття на території Ужгородського університетуВ укритті є дві великі кімнати зі столами, лавками, стільцями, а також два туалети з умивальниками, запасні виходи. Крім цього, протигази, дозиметри, каски, технічний одяг. Сюди проведена електрика і є вода. Наразі приміщення доукомплектовують – завозять питну воду, їжу, – зазначає заступниця ректора, голова правління волонтаріату Крістіна Товт. Це спеціалізоване укриття може вмістити до 200 осіб, – пояснює проректор з адміністративно-господарської роботи Дмитро Сойма.

У різних корпусах УжНУ в місті є підвальні приміщення, які також готують про всяк випадок. Утім варто знати, що вони не є спеціальними укриттями, як у головному корпусі, тому умовно пристосовані до перебування людей. У корпусі факультету післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки, що на вулиці Собранецькій, 148 є саме такий підвал. Сюди завезли воду, їжу, кавоварку. Встановили лавиці, столи, стільці. Тут може сховатися близько 20 осіб. Чималий підвал є в корпусі ректорату під будівлею на площі Народній, 3.

Крім того, сховатися можна в підвальних приміщеннях корпусів фізичного (вул. Волошина, 54), біологічного (вул. Волошина, 32), хімічного (вул. Підгірна, 46), медичного (пл. Народна, 1) факультетів. Кожне таке укриття уміщує 20-50 осіб.

Медіацентр УжНУ

Інформаційно-видавничий центр

Про організацію освітнього процесу та роботу університету в умовах воєнного стану

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та з метою належної організації освітнього процесу та роботи структурних підрозділів університету,

НАКАЗУЮ:

1. Запровадити з 24 лютого 2022 року до завершення періоду дії воєнного стану дистанційне навчання для здобувачів освіти денної та заочної форм навчання на усіх факультетах, кафедрі військової підготовки, в навчально-науковому інституті хімії та екології та українсько-угорському навчально-науковому інституті, природничо-гуманітарному фаховому коледжі, аспірантурі та докторантурі.

2. Науково-педагогічним та педагогічним працівникам забезпечувати освітній процес згідно з розкладами занять.

3. Деканам факультетів, директорам УУННІ та ПГФК, в. о. директора ННІХЕ, керівникам структурних підрозділів на період дії воєнного стану:

3.1. Запровадити гнучкий режим робочого часу та дистанційної (надомної) роботи для науково-педагогічних, педагогічних та інших працівників університету.

3.2. У разі виникнення нештатних ситуацій у структурних підрозділах, негайно інформувати ректорат університету та проректорів, які скеровують роботу відповідних структурних підрозділів.

4. Контроль за виконанням даного наказу залишаю за собою.

Цього року конкурс-захист складався із заочного оцінювання дослідницьких робіт, постерного захисту й наукової конференції.

Мала академія наук – простір, де старшокласники здобувають нові знання, та середовище, в якому молодь формує свої вміння до творчої самостійної роботи. Цього року конкурс відбувся в незвичному форматі й зі змінами в правилах. Конкурс-захист складався із заочного оцінювання дослідницьких робіт, постерного захисту й наукової конференції. Голова журі секції «Психологія» наукового відділення «Хімія та біологія» професорка Уляна Михайлишин привітала учасників, наголосивши: «Мала академія наук України є осередком формування наукового інтелектуального потенціалу України.

Нині підбиваємо підсумки конкурсу-захисту, який є кульмінацією вашого першого наукового дослідження. Сподіваємося, що процес наукового пошуку стане для вас незабутнім досвідом. Ви мали змогу переконатися, що наука психологія цікава й захоплива. Ми ж не тільки даємо вам поради, навчаємо, є вашими керівниками чи суддями, а й дістаємо від вас велику енергію оптимізму, надію на те, що українська наука буде розвиватися». Учасники конкурсу-захисту виявили наполегливість, цілеспрямованість та інтелект.

Старшокласники представили до уваги журі оригінальні проєкти розмаїтої тематики. Досліджували, зокрема, феномен прокрастинації в навчальному процесі; лідерство як інструмент управління; чинники, що впливають на суїцидальну поведінку підлітків та шляхи зниження можливості суїциду; вплив COVID-19 на психологічний стан підлітків та його особливості; кібербулінг у підлітковому середовищі; подолання кризових явищ у шкільному середовищі; мотивацію учнів початкових класів до навчання: психологічний аспект; соціально-психологічний клімат групи у підлітковому віці.

Члени журі секції «Психологія» наукового відділення «Хімія та біологія» (завкафедри психології, докторка психологічних наук, професорка Уляна Михайлишин, доцент кафедри психології Констянтин Борщ та викладачка кафедри Інна Юхименко) оцінили учасників конкурсу, відзначивши, що набутий досвід стане фундаментом для дальших професійних звершень і побажали завжди вірити у свої сили, іти до поставленої мети.

Уляна Михайлишин подякувала науковим керівникам, директорам шкіл за надання допомоги учням у розкритті творчих і наукових здібностей; також запросила учасників продовжити навчання в УжНУ, зокрема на спеціальності «Психологія». Кафедра психології вітає юних учасників ІІ етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких проєктів. Нехай Ваші наукові відкриття стануть прологом успішної наукової діяльності в майбутньому. Хай мрії справджуються, життя наповнюється радісними подіями на землі нашої мирної Батьківщини!

За інформацією кафедри психології

Медіацентр УжНУ

Тематична експозиція в читальній залі книгозбірні триватиме ще десять днів, тож усі охочі можуть ознайомитися з представленою літературою.

Восьмий рік поспіль 20 лютого Україна схиляє голову перед пам’яттю Небесної Сотні – Героїв, які віддали життя за свободу свого народу.

З їхньої жертви почалася нова сторінка в історії нашої країни. В Ужгородському університеті також долучилися до вшанування пам’яті Героїв: студенти поклали квіти до Пам’ятного знаку борцям за свободу і незалежність України, а працівниці універсальної читальної зали Наукової бібліотеки вишу підготували книжкову тематичну виставку з фондів книгозбірні «А Сотню вже зустріли небеса». «А Сотню вже зустріли небеса»: у Науковій бібліотеці УжНУ відкрили виставку пам’яті Героїв Революції Гідності.

Заступниця директора книгозбірні УжНУ Вікторія Воробець зауважує: – Дуже важливо пам’ятати про події Революції Гідності, Небесну Сотню, війну, яка триває. Особливо молоді, адже саме для того, щоб вона жила у ВІЛЬНІЙ країні, і були принесені такі жертви. Війна, до слова, торкнулася й нашого колективу: чоловік завідувачки відділу головного абонементу нашої бібліотеки Ірини Лопіт, Василь, медик за фахом, був у Дебальцівському оточенні. Ці страшні болісні дні ми переживали разом… Дякувати Богу, він повернувся живим.

На жаль, у зв’язку з дистанційним навчанням відвідувачів у бібліотеці нині не багато, тому бібліотекарі читальної зали підготували і віртуальну виставку «Полеглі Герої Небесної Сотні» для нашої фейсбук-сторінки. Тож охоплюємо аудиторію максимально. Тематична виставка у читальній залі Наукової бібліотеки триватиме ще десять днів, тож усі охочі можуть ознайомитися з представленою літературою.

Медіацентр УжНУ

У понеділок, 21 лютого, відбувся онлайн вебінар «Про можливості навчання та стажування в Оклендському університеті».

Під час заходу представники американського університету розповіли студентам про можливості навчання в США, ознайомили зі структурою університету та умовами вступу. Оклендський університет пропонує навчання за наступними напрямками: інженерія та комп’ютерні науки, освіта та соціальні служби, бізнес-адміністрування, науки про здоров’я, медсестринство, медицина.

Відкрив вебінар професор Оклендського університету (США), доцент кафедри зоології УжНУ Тарас Олексик. «Протягом нашої зустрічі ми презентуємо можливості для навчання українських студентів в Оклендському університеті. Ми живемо в складні часи для України і світу загалом, і я дуже вдячний організаторам, які уможливили проведення цього вебінару. Ми будемо говорити про можливості для навчання, проживання студентів у штаті Мічіган. Також йтиме мова про академічні програми, на які є можливість подаватися». Директор міжнародного офісу Розмарі Макс та представник відділу аспірантури Тод Стіл розповіли про Оклендський університет. Він знаходиться в штаті Мічіган, місті Рочестері, яке належить до міської агломерації Детроїта, з населенням більше 4 млн осіб. У окрузі Окленд розташовані офіси більше 1000 міжнародних компаній з 39 країн світу. Загалом в Оклендському університеті навчається більше 17 тисяч студентів, серед них – 800 іноземних студентів із 64 країн – розповіла Розмарі Макс.

Також про навчання і наукову роботу в Оклендському університеті розповіли лікар, викладач біологічного та медичного факультетів УжНУ, аспірант Оклендського Університету Христина Щубелка та ІТ-фахівець Оклендського університету та УжНУ Вальтер Вольфсбергер. "Я почав працювати в УжНУ і мій магістерський диплом був пов'язаний з ІТ. Робота в ІТ - це часто робота з абстрактними даними, і деколи складно візуалізувати, те, з чим ми власне працюємо. Зрештою, я почав шукати свій шлях, вивчаючи еволюцію і генетику та намагаючись долучити свої знання з інформаційних технологій до наукових досліджень у цих сферах" - зазначив Вальтер Вольфсбергер.

На завершальній частині вебінару учасники мали змогу отримати відповіді на запитання щодо можливостей навчання в Оклендському університеті.

Актуальна інформація щодо прийому студентів на навчання – на офіційному сайті університету.

Інформаційно-видавничий центр УжНУ

Міжнародний день рідної мови: чим є українська для нас 21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови, головна мета якого – захист мовної й культурної багатоманітності.

Мова – це історія народу, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції етносу. У світі існує близько 6 тисяч мов, 43% з них знаходяться під загрозою зникнення. Зокрема, лише в Європі під загрозою перебувають 30 мов. Українці виборювали своє право говорити українською декілька століть. І нині рідною українську мову вважають за різними даними від 41 до 45 млн осіб у всьому світі.

Як слушно зауважував іспанський політик Хосе-Марія Арце: «Мова зникає не тому, що її не вчать інші, а тому, що нею не говорять ті, хто її знає».

Тож важливо ставитись до рідної мови не тільки як до символічного засобу самоідентифікації, а й використовувати її щодня. З 2014 року українська мова активно розширює поле свого функціонування: на телебаченні, радіо, в друкованих виданнях, кінематографі, державних установах, місцевому самоврядуванні, обслуговуванні.

Як показують статистичні дані, на українську переходять дедалі більше українців і у побуті. З нагоди свята ми спробували вияснити, чи відчутними є ці зміни у суспільстві, а також чим є українська мова для українців зараз. Наталія Венжинович, завідувачка кафедри української мови, д. ф. н, професорка: ​

– Рідна мова... Немає милішого на світі, ніж рідне слово, якому навчили нас у дитинстві батьки. За слово, мовлене українською, складали голови у битві з ворогом наші предки. Для мене українська мова – це святиня, яку потрібно оберігати, як зіницю ока. Спостерігаю нині великі зміни: українська звучить усюди, українською спілкуватися престижно. Іспит з української мови складають обов’язково всі держслужбовці. Пишаюся нашою мовою, такою милозвучною, такою багатою, такою барвистою. У мене були прекрасні вчителі, а нині я навчаю студентів і радію їхнім успіхам у студіюванні найціннішого скарбу – української мови, яка є ідентифікатором нашої гордої нації. І нехай ніхто не сміє зазіхати на нашу мову, наше національне надбання – ми захистимо його!

Василь Путрашик, головний редактор Медіацентру УжНУ, старший викладач кафедри журналістики:

​– Так, ви цілком слушно зауважуєте: мова – дуже складний і багатогранний феномен. У цьому її сила і уразливість водночас. Потуга очевидна, адже загальновідомо, що в умовах бездержавності чи іноземної агресії саме мова дає змогу утриматися нації на плаву, не розчинитися в несприятливому середовищі. І доки представники народу цього свідомі – житиме й народ. Мова – зброя, мова – захист, мова – об’єднавчий чинник, мова – зв’язок поколінь... Ми раз у раз чуємо ці сентенції. Але важливо, щоб йшлося не просто про збиті повторювані фрази, – треба, щоб їх зміст став аксіомою для кожного. Ідеально ж, аби це було вже навіть не просто розуміння (результат розумової діяльності), а «запис» на рівні підсвідомого. Тоді жодні ворожі маніпуляції не страшні. На жаль, велика частина наших співвітчизників досі спрощено бачить роль мови для нації, вбачаючи в ній лише інструмент спілкування, без заглиблення в інші функції... Але я​ оптиміст.​ Тенденції​ зміни​ ситуації є. І те, що в нас уже діє мовна стаття освітнього закону, власне мовний закон, поступово набувають чинності нові й нові його норми, –​ для мене однозначно позитив. Цими документами засвідчено, що в Україні нарешті формують українськомовноцентричну політику. Державна мова має потрібну їй підтримку і захист. Зміни відчутні, можливо, не аж так виразно і настають не так швидко, як хотілося б, але це питання часу. Чи відчуваю їх особисто я у повсякденні? Річ у тім, що на Закарпатті українська – літературна чи діалектна – і була повсюдна й повсякденна.​ Як природно у нас сприймаються й мови етноспільнот.​ А т.зв. «мовну проблему» час від часу намагаються актуалізувати хіба що політичні інсинуатори. Переконаний, ці спроби залишаться марними. У загальнодержавному ж вимірі започаткована мовна політика теж зробить свою справу, головне, аби її вкотре не згорнули. Чим українська мова є​ ​для ​мене? ​Ц​е​ моє обличчя​​ і​ моя​ душ​а. Моя пожива і моя спромога. ​Мій інструмент, і щит, і меч. Запафосно? Можливо. Але ж воно так​ і є:).

Юлія Медюх-Войціховська, випускниця УжНУ, поетка, журналістка: – Рідна мова – це та, якою ти думаєш, молишся, зізнаєшся в коханні, пишеш вірші... Мова, день якої, відповідно до вжитку, – щодень, а не лише раз чи двічі на рік. Але таке свято, безперечно, – добра нагода вкотре наголосити на важливості відповідальності кожного носія мови, порушити проблемні питання, обговорити шляхи вирішення.

Після введення мовних квот українська значно розширила поле впливу, й тішить, що закон підтримує, наприклад, право отримати ті чи інші послуги українською. Але в кожного й надалі залишається вибір: що слухати, дивитися, читати.

Я, зокрема, давно сформувала свою, як тепер модно казати, інформаційну бульбашку: читаю книги лише українською, спілкуюся здебільшого з українськомовними людьми, слухаю українську музику (якої після мовних квот помітно побільшало), дивлюсь українські фільми або стрічки виключно з цим дубляжем, стежу за українськомовними блогерами, ютюб-каналами тощо.

І якщо це поширене явище, наприклад, у західних областях, то розумію, що така ситуація зовсім не у всіх куточках країни.

Проте у час зовнішніх загроз, тривожних валіз і неспокою, важливо розуміти стержні, опираючись на які тримаєш рівновагу. І саме мова – один із таких. Один із найміцніших.

Українська – живописна та розмаїта мова, тож із нагоди свята також хочеться подарувати читачам вірш із моєї майбутньої поетичної збірки про симбіоз реалій і непозбувної віри в казкове поміж буденністю:

 

Денні дива-вітри і дива вночішні

В’ються в дуетах, буднє маліє скоріш.

Очі зіркаті неба у вікна тішать.

Час цей чарівний – в часі цім пишеться вірш.

 

Жінка-абетка тулить перо в гуаші,

В світлі без імені квітам дає імена.

Зерна збирає, сріберну росу п’є натще:

Яблунь пелюстка, хвоя і купина.

 

Сни променять джерелами і садами,

Впівніч між цвітом любов – найсолодший плід.

 Рими у кошики зібрані поскладали,

Зверху слова, змісти тонкі наспід.

 

І як дійде ця мить до малої крапки,

Стрінеться те, що стало і що було,

 Світом розлиються крапельки благодаті,

Як поцілунок янгола у чоло.

 

Ганна Фельцан,

Інформаційно-видавничий центр УжНУ

Автор фото – пресслужба Міністерства освіти і науки України

18 лютого 2022 року відбулося засідання Конкурсної комісії з відбору членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) за участю Першого заступника Міністра освіти і науки – Голови Конкурсної комісії Андрія Вітренка, під час якого було оголошено початок нового конкурсу з обрання членів НАЗЯВО.

«Оголошуємо конкурс, прийом документів триватиме 30 днів. Я впевнений, що удосконалене Положення про конкурс дозволить провести його на новому рівні», – зазначив Андрій Вітренко.

Під час засідання було визначено місце, дату та час подання документів для участі у конкурсі, перелік документів, які необхідно подати, кваліфікаційні вимоги до кандидатів, затверджено текст оголошення, а також визначено уповноважену особу, яка надаватиме інформацію про конкурс та прийматиме документи кандидатів.

Прийом документів триватиме з 28 лютого по 29 березня 2022 року.

Документи подаються шляхом надсилання на електронну пошту Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..