1 вересня вчителям пропонують провести єдиний перший урок, присвячений темі ментального здоров’я – «Ти як? Повертаємось до школи».

Про це під час Серпневої конференції–2023 «Освіта єднає» повідомив ведучий заходу Тімур Мірошниченко. Планується, що сценарій і відео до уроку буде опубліковано 28 серпня. Безпосередньо 1 вересня також відбудеться трансляція уроку.

Відео із психологами, які можуть використати вчителі у підготовці до першого уроку, розроблені в межах Всеукраїнської програми з ментального здоров’я «Ти як?», ініційованої першою леді Оленою Зеленською у співпраці з МОН і ЮНІСЕФ.

 

У вівторок, 22 серпня, відбулось підписання договору про співробітництво між Ужгородським національним університетом та Інститутом проблем машинобудування ім. А. М. Підгорного Національної академії наук України. Підписантами виступили проректор УжНУ Олександр Рогач та директор Інституту, академік НАН України, професор, доктор технічних наук Андрій Русанов. На зустрічі був присутній і член-кореспондент НАН України, академік Інженерної академії України, лауреат премії імені Г.Ф. Проскури НАН України, завідувач відділу нетрадиційних енерготехнологій Інституту Олег Кравченко.

Інститут проблем машинобудування імені А. М. Підгорного НАН України – це науково-дослідна установа у складі Відділення фізико-технічних проблем енергетики Національної академії наук України, що займається фундаментальними і прикладними науковими дослідженнями у галузі енергетики та машинобудування.

У березні 2022 року УжНУ став першим місцем прихистку для тисяч вимушених переселенців, забезпечив елементарними соціальними гарантіями, умовами для роботи, серед яких були і працівники Інституту та їх сім’ї. Договір спрямований на організацію сумісної діяльності, яка покликана забезпечувати широке впровадження результатів спільних науково-прикладних досліджень.

Такі напрацювання вже існують. Зокрема, науковці УжНУ на замовлення Інституту проблем машинобудування ім. А. М. Підгорного Національної академії наук України на платній основі виконують науково-дослідну роботу: «Проведення спектрального аналізу зразків активаторів горіння з ідентифікацією в них полімерного нітрилу параціану та визначенням його вмісту».

Крім того, на зустрічі обговорили розширення контактів у сфері науки, реалізацію інноваційних проєктів, спільну підготовку аспірантів і докторантів, майбутні кроки співробітництва та інше.

Інформаційно-видавничий центр

Перша леді України Олена Зеленська взяла участь у презентації Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей, який створено з ініціативи Президента Володимира Зеленського та його дружини за підтримки Президентки Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн.

Центр започатковано для забезпечення узгодження дій центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій у питаннях підготовки та проведення заходів загальнодержавного значення з метою швидкого й ефективного розроблення та виконання Національного плану сімейного виховання та догляду дітей в Україні і програм із розвитку сімейних форм виховання. Координаційний центр працює за підтримки Європейського Союзу та Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.

«У нашій країні 1310 великих прийомних родин. Це батьки, які, часто маючи власних дітей, беруть іще п’ятьох-десятьох на виховання. І так роками: випускаючи у світ одне покоління, дають сімейне тепло новим дітям. Безцінне відчуття родини повинна мати кожна дитина в Україні. Саме тому Україна зобов’язалася перейти до сімейних форм виховання. Моральний обов’язок держави – підхопити цих дітей просто зараз, дати їм тепло, на яке вони заслуговують», – сказала дружина Президента. Підтримка сімейних форм виховання, а саме великих прийомних родин – один із пріоритетів діяльності фундації першої леді Olena Zelenska Foundation.

«Ми забезпечуємо найнеобхіднішими речами, гаджетами для навчання, матеріалами для ремонту житла. Під час особистого спілкування з кожною родиною ми дізнаємося про їхні нагальні потреби. Нині це майже все – від побутових речей до транспорту й житла для тих, кому більше нікуди повертатися. Тому зараз для 14 таких родин ми будуємо нове житло. Фундація вже має свій великий досвід, раді бути корисними! Ми готові підтримувати Координаційний центр», – зазначила Олена Зеленська під час заходу.

Перша леді побажала успіхів команді центру, представникам міністерств і відомств, які мають реалізувати перехід до сімейних форм виховання в країні. «Я бажаю вам успіху. А він значною мірою залежить від співпраці. Це так само, як із захистом країни: успіх буде, лише якщо багато інституцій – у цьому випадку міністерств і відомств – працюватимуть разом», – зазначила вона.

Про підтримку процесу трансформації інституційних закладів в Україні розповіли представник Європейського Союзу Фернандо Фонсека та регіональний директор ЮНІСЕФ у країнах Європи й Центральної Азії Реджина Де Домініцис,

Керівниця Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей Ірина Тулякова презентувала бачення та план діяльності центру. Вона акцентувала на тому, що нині уряд України, міжнародні партнери та інші організації мають працювати злагоджено й скоординовано заради найкращих інтересів дітей. «Найкращі інтереси дітей – пріоритет для України.

Для нас важлива комплексна підтримка реформи, яка передбачатиме розробку та імплементацію Національного плану сімейного виховання та догляду дітей в Україні.

Його підготовкою займається команда Координаційного центру разом зі всіма органами влади, громадськими організаціями, міжнародними партнерами та експертами», – зазначила Ірина Тулякова.

Про роль ключових міністерств у трансформації системи догляду та розвитку сімейних форм виховання розповіли: міністерка соціальної політики Оксана Жолнович, міністр освіти і науки Оксен Лісовий, міністр охорони здоровʼя Віктор Ляшко, радниця – уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук, заступниця керівника Офісу Глави держави Юлія Соколовська.

Заступник начальника Житомирської обласної військової адміністрації Віктор Градівський поділився досвідом громад щодо підтримки сімейних форм виховання, а про погляд дітей і молоді на трансформацію системи догляду розповів голова Національного офісу дітей та молоді «ДійМо» Кирило Невдоха.

Зі свого боку керівниця секції захисту прав дітей Дитячого фонду ООН Джин Чой поінформувала про світову програму кращого догляду, яку впроваджує ЮНІСЕФ.

Кому треба, той знає... Додаткові штрихи до портрету Галини Різак та її заслуги в розвитку науки та освіти Закарпаття

 

Роль керівників того чи іншого рівня (вузів, регіональної та центральної влади) завжди велика в розвитку освіти та науки.

Проте досить часто "за кадром" залишаються люди, які видають ідеї, організовують роботу для їх реалізації, свої особисті інтереси не випячують, часто навіть замовчують про свою участь у здійсненні дійсно великих справ.

Нерідко це стається і тому, що і самі керівники не дуже хочуть, щоб про таких людей дізналися більше, приписуючи собі ці заслуги.

Просто розраховують, що з плином часом в історії залишаться тільки вони, величні, так сказати.

Ці справжні фахівці переживають часто не кращі часи, бо ще гірше коли обмежені керівники їх ще і принижують чи знищують, щоб не псували вмідж першовідкривачів на рівні вузу чи влади.

Якби Галину Різак десятками років так не принижували і не піддавади справжнім психологічним тортурам, ми б, напевно, просто промовчали і лише на кухні згадували справжніх подвижників закарапатської науки і освіти. Галина Вікторівна дуже скромна людина, тому скажемо про неї ми.

Просто штрихами. Галина Вікторівна Різак була серед тих ентузіастів і тої непублічної групи, яка посприяла тому, щоб Ужгородський державний унверситет одним із перших отримав статус Національного ( неважливо, хто був тоді керівниками вузу чи області, бо їх заслуги завжди оцінюють публічно).

А ще Галина Вікторівна Різак безпосередньо сприяла відкриттю юридичного факультету УжНУ, інженерно-технічного, географічного...

Саме за її безпосередньої підтримки юридичний факультет пройшов першу акредитацію.. Далеко не останню роль Галина Вікторівна зіграла у відкритті факультету міжнародних відносин УжНУ, відкриттю дуже багатьох спеціальностей у вузі.

До речі і досить популярних, як кібербезпека, фармація тощо. Доцентка Галина Різак була в числі ядра тих, хто відкрив сам Інститут інформатики, економіки і права, а пізніше Закарпатський державний університет, спеціальності якого ( як і сама будівля) є дуже популярними у студентів УжНУ.

У перетворенні Хмельницької філії у Мукачівський інститут теж допомогла ця сьогодні принижена викладачка УжНУ, допомоги в одержанні статусу Інституту Закарпатському коледжу мистецтв. Не думаємо, що Художній інститут (нині Академія мистецтв» без підтримки Галини Різак у прискореноиу темпі отримав би статус Інституту, якби не підтримка Галиною Різак через впливових зайомих цієї ідеї групи прелставників закарпатської еліти на чолі Іваном Небесником. Допомогала Галина Віктоірвна і акредитації Берегівського інституту в дуже непрості його часи....

Можна ще назвати сотні і сотні справ де ця відома науковиця сприяла розвитку освіти і науки у закарпатті, лобіювала інтереси талановитих людей.

Той хто знає, той знає...

Хто захоче подискутувати з нами, заперечити вище назване, готові непублічно ( можливо, колись і публічно) всім навести аргументовані докази.

І така вона не одна, давайте цінити тих, хто поряд, хто просто виконує добросовісно свою роботу.

Нагадаємо, Перший Президент України Леонід Кравчук в інтерв'ю газеті «Киевские ведомости» (2009 рік) дав таку оцінку цьому процесу: «Я переконаний, що Різак став жертвою політичного процесу… Знаєте, сила влади адже полягає якраз в здатності визнати помилки або, скажімо, допущені неточності, і відкрито про це сказати суспільству. Це може зробити тільки сильна влада і сильний політик. Слабка влада і слабкий політик ніколи цього не зроблять, тому що вони вважають, що це приниження їх посадових амбіцій. Хоча, все якраз навпаки. Якщо в першу чергу дивитися на ситуацію, відштовхуючись від того, що Україна — це демократична, правова держава, то будь-яке питання буде розв'язане так, щоб була захищений людина, яка, як написано в нашій Конституції, є найвищою цінністю… Але я хочу ще раз наголосити: Іван Різак незаслужено став предметом втручання в його життя правоохоронних органів, а це дуже серйозно відбивається на ньому, його рідних і близьких. Я буду робити все, що можу, з тим, щоб ця людина зайняв гідне місце в українських реаліях: і як політик, і як людина.»

Наш.кор.

В обласній бібліотеці культурна спільнота Ужгорода з перших уст дізнавалася про творчі доробки Петра Часта та його дружини Любові Есеїстичну книжку «Чому бути» та дитячу збірку «Весняний дощ» привезла до Ужгорода родина Частів – вихідців із Закарпаття, які понад 30 років проживають у США.

Найстарший Часто – публіцист і прозаїк Петро – приїхав із Нью-Йорка разом із дочкою Ерікою Слуцькою, її чоловіком Степаном Слуцьким та двома їхніми дітьми – Юлією та Іваном-Юліаном.

Усі вони так чи так причетні до підготовки нових книг.

Презентація відбулася 21 серпня в Закарпатській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Федора Потушняка – в тематичному залі «Вікно в Америку». Модерував зустріч журналіст і письменник Олександр Гаврош. Родина Частів приїжджає до України щороку, але вперше презентує видання у такому широкому складі.

Автор «Чому бути» – Петро Часто – попри поважний вік (84 роки) досі працює журналістом (раніше був редактором) найдавнішої українськомовної газети світу «Свобода». Він народився на території Польщі, навчався у Львові, розпочинав медійну кар’єру у воловецькій районній газеті, згодом працював у Мукачеві й Ужгороді як журналіст «Закарпатської правди», а також у муздрамтеатрі – завлітом. Упродовж років був редактором видавництва «Карпати». Відтоді пише книги.

Є автором оповідань, новел, есеїв. Разом із дружиною виховав трьох дітей. Переїзд Часто до США в 90-х роках був зумовлений хворобою дочки. Родина планувала повернутися до Ужгорода й досі не продала тут квартиру. Книжка Петра Часта вийшла друком в ужгородському видавництві «Тімпані».

Автор досить скромно розповідає про нове видання: «Можу сказати, що я одну книжку в житті написав. Кожна наступна уточнювала, доповнювала попередню. У назві закладено відому сентенцію «Чому бути, того не минути». На мою думку, все триває саме так, як має бути». Дехто з присутніх на презентації вже встиг ознайомитися з виданням і ділився відгуками.

Так, голова крайового товариства «Просвіта», відомий учений-етнолог, історик, музеєзнавець, громадський, культурний і політичний діяч Павло Федака зазначив, що Петро Часто представляє в новій книзі дуже багато цікавих наукових фактів, роздумовує над проблемою – бути чи не бути Україні й людській цивілізації загалом. Що чекає світ при тій загарбницькій політиці, яку бачимо нині? Петро шукає пояснення ворожих дій Росії. На його думку, проблема української лівизни – це проблеми її історії. Він простежує наслідки важливих історичних подій. Як публіцист, подає різні думки.

За словами Павла Федаки, у новій книзі П. Часта продовжується тема, висвітлена в одній із перших – «Звідки ж ти, Росіє, і куди».

На думку журналіста, багаторічного редактора «Закарпатської правди» Віктора Дрогальчука, в новій есеїстичній збірці Петро Часто не зраджує собі: «Він молодіє, пише красиво, іноді страшно, але чесно. Я вчився на його книгах. «Чому бути» прочитав поки що коротко – за дві години. Деякі розділи зацікавили – дуже актуальні й суголосні. Таку книгу треба читати на самоті, мати час на роздуми. Автор подає цілу палітру думок багатьох філософів, які підсилюють основну ідею. Розмірковує над причинами жорстокості сусідньої країни. Зауважує, що впродовж століть ми не розуміли масштаб проблеми і глибину. І приходить до висновків, що без серця не буде цивілізації».

Ще один друг П. Часта – фольклорист, краєзнавець, літературознавець Іван Сенько –пригадав на презентації історію їхнього знайомства, що відбулося понад пів століття тому. Позитивно відгукнувся про есеїстичну збірку «Чому бути» та подарував Петрові книгу про свою родину. Підписав видання так: «Петрові Часто, з котрим зустрічаємось не часто, та не забуваємо про пошуки істини в щирих розмовах. На згадку про зустріч на Міжгірщині в давні тоталітарні, та не без добра часи…».

На думку Івана Сенька Петро Часто робить багато для того, щоб ми зробили правильний вибір, і його нова книга – чергове тому підтвердження.

Поет і видавець Іван Ребрик зауважив, що значний період творчості Петра Часта переплетений із біографією Дмитра Кременя, якому мало б виповнитися 70 років саме в день презентації книги. Варте уваги їхнє листування, бо це справжній філософський діалог між двома митцями. З листування видно, що Кремінь боготворив товариша, його авторитет був неймовірним.

Видавець провів паралелі і з собою, бо на його становлення також справив значний вплив Петро Часто: «Він привів мене у видавництво, вишколював, навчав і, без перебільшення, оберігав дуже часто. Я мусив мати когось, із ким міг ділитися своїми думками. Зізнаюся, що мене навіть тішило те, як Петро переживав за мене, як застерігав від небезпек».

Друга презентована книга в Ужгороді – дитяча збірка Любові Дмитришин-Часто – є продуктом родинної співпраці. Вірші проілюструвала дочка Петра й Любові – художниця Еріка Слуцька. Комп’ютерним оформленням і дизайном займався зять, журналіст Степан Слуцький. Книга надрукована в заснованому Любою видавництві «Українська книжка» поки що в обмеженій кількості. Еріка розповіла, що над ілюстраціями до віршів працювала три роки. Зізналася, що дуже щаслива вирости в такій родині, у відповідній атмосфері, яку створили батьки, за що безмежно вдячна. Її чоловік – Степан Слуцький – штатний працівник двох найвідоміших українських газет США – «Свобода» та «The Ukrainian Weekly».

Під час презентації розповів про особливості видань для українців Америки. За його словами, «The Ukrainian Weekly» сьогодні популярніша, ніж «Свобода», бо українці в 2–3 поколіннях все ж асимілюються, віддають перевагу англомовній газеті. Редакція надсилає її на скриньки політиків із групи підтримки України. Дочка Еріки й Степана – Юлія – працює фотожурналісткою. Протягом 7 років займається сімейним фото-, відеопроєктом – прагне створити образ сім’ї, що переїхала до США й нині бере активну участь у житті діаспори.

На початку війни дівчина написала статтю та зробила фото представників української діаспори, котрі опублікували на цілій шпальті у «The Washington Post». З початку повномасштабного вторгнення Юлія приїжджає до України, фотографує війну. Їздила також до Шотландії, готувала публікації про переселенців. Іван-Юліан – перший народжений Слуцький в Америці. Він керує в Нью-Йорку релігійно-культурним центром та допомагає біженцям у США.

Збірку «Весняний дощ» журналістки і письменниці Любові Дмитришин-Часто вже високо оцінили закарпатські літератори. Зокрема педагогиня, письменниця Олена Пекар зауважила, що ілюстрації до видання приємно вражають: «Книга виглядає свіжо, колоритно, її приємно взяти до рук. У нас справді бракує таких якісних видань. У мене теж виходить збірка дитячих поезій, але довго працює ілюстратор. Хотіла б цю книгу показати в школі».

Присутня на презентації акторка, екскерівниця драмтеатру Любов Оленчук розповіла, що познайомилася з Петром Частом багато років тому в муздрамтеатрі. Згодом доля звела їх знову – у США. «Знаючи Частів багато років, можу впевнено сказати, що вони є прикладом для всіх нас. Дай Боже, щоб таких українців було багато! Українство – яким воно має бути – вони показують там, в Америці», – переконана Любов.

Представники родини Частів своїм патріотизмом не хизуються. Але за їхніми ділами й словами зрозуміло, що країна, в якій народилися, та Ужгород, де професійно зростали, посідають особливе місце в серцях. Протягом трьох десятиліть вони інформаційно й мистецьки допомагають Україні зі США та роблять усе можливе для кращого сьогодення нашої держави. 

Наталія Толочко

Європейський інвестиційний банк та Міністерство освіти і науки уклали угоду для впровадження проєкту «Програма підтримки професійно-технічної освіти в Україні».

За інформацією Міністерства освіти і науки, угода передбачає надання гранту ЄС у розмірі 8,5 млн євро.

Кошти будуть спрямовані на надання допомоги для ефективної підготовки проєкту, його провадження і реалізації процедур закупівель, а також на комунікаційні цілі. Грант доповнює кредитну угоду Європейського інвестиційного банку у розмірі 58 млн євро, що була підписана в 2021 році для фінансування будівництва, реконструкції та модернізації наявних закладів професійної освіти, а також для подальшого підвищення інтересу до професійної освіти серед молоді.

Під час цьогорічної вступної кампанії понад 30 тисяч вступників мали змогу пройти вступні випробування в закордонних екзаменаційних центрах. Про це повідомили в Українському центрі оцінювання якості освіти за підсумками проведення вступних тестувань до бакалаврату і магістратури.

В УЦОЯО зазначають, що другий рік поспіль вступні випробування проводяться не тільки в Україні, а й за кордоном, завдяки чому українці отримують шанс вступити до вітчизняного закладу вищої освіти.

Зокрема, для проведення НМТ було створено 496 екзаменаційних центрів в 32 країнах і 53 містах Європи та Північної Америки, а для проведення вступних випробуваня до магістратури працювали пункти тестування у 12 містах 9 країн Європи.

Реалізація такої ініціативи стала можливим завдяки долученню до процесу Міністерства освіти і науки, Міністерства закордонних справ, посольств та консульств, Українського центру оцінювання якості освіти, Донецького та Херсонського регіональних центрів оцінювання, міністерств освіти зарубіжних країн, центрів PISA, громадських організацій, волонтерів та керівників закордонних закладів освіти.

Бадида Марія Петрівна

Начальник державної податкової інспекції в м. Ужгороді, депутат Ужгородської міської ради, кандидат економічних наук, професор Закарпатського державного університету.

Народилася 28 листопада 1959 р. в с. Люта Великоберезнянського району на Закарпатті.

У 1977 році закінчила Львівський фінансовий технікум, у 1983 році — Ужгородський державний університет, а в 2003 році — аспірантуру Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Міністерства освіти і науки України.

Після закінчення технікуму Марія Петрівна Бадида працювала в Ужгородському райфінвідділі (1977–1990 рр.).

У 1990 році призначена на посаду начальника державної податкової інспекції по Ужгородському району, з 2003 року по теперішній час очолює державну податкову інспекцію в м. Ужгороді.

У 2002 році їй було присвоєно чергове спеціальне звання радника податкової служби першого рангу.

Марія Петрівна плідно поєднує роботу податківця з науковою діяльністю.

У 2003 році вона захистила кандидатську дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук.

Результати її наукових досліджень було впроваджено в Комітеті Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності та в Державній податковій адміністрації України. Це, зокрема, пропозиції з удосконалення організації й методики податкового контролю, які будуть враховані під час доопрацювання проекту Податкового кодексу України.

З 1992 до 1997 року М. П. Бадида працювала старшим викладачем на кафедрі фінансів і кредиту Ужгородського державного університету, а потім — на кафедрі обліку, аудиту й фінансів Закарпатського державного університету.

Талановитий педагог, вдумливий економіст, енергійна, дійова особистість, доцент М. П. Бадида спрямовує свої знання, вміння й наснагу на підготовку молодих спеціалістів, пробуджуючи в них інтерес до активної участі в розбудові економіки України.