Олена Зеленська розповіла про запуск україномовного аудіогіда в Меморіальному музеї миру в Хірошімі У межах проєкту першої леді України Олени Зеленської з упровадження україномовних аудіоекскурсій у провідних пам’ятках світу аудіогід українською запрацював у Меморіальному музеї миру в м. Хірошіма (Японія).

Це відбулося напередодні двосторонньої Конференції з економічного відновлення України, запланованої в Токіо на 19 лютого 2024 року на виконання домовленостей, досягнутих між Президентом України Володимиром Зеленським і Прем’єр-міністром Японії Фуміо Кішідою під час зустрічі 21 травня минулого року.

У межах проєкту Олени Зеленської нині працює вже 79 українських аудіогідів у 44 країнах світу.

«Це не просто культурний проєкт – це проєкт культурного спротиву й самозбереження нашої мови перед лицем російської агресії», – наголосила перша леді. Меморіальний музей миру розташований у Меморіальному парку миру Хірошіми, ним керує мерія міста.

Музей було засновано в серпні 1955 року в межах зусиль громади Хірошіми з метою увічнення пам’яті про трагедію атомного бомбардування 6 серпня 1945 року, а також заклику до людства відмовитися від ядерної зброї.

Експозиція музею складається з речей, які належали загиблим, фотографій, малюнків і спогадів очевидців, інших документів, що розповідають про жахіття атомного бомбардування.

Щороку музей відвідують понад мільйон осіб із різних країн світу. Українська стане 15-ю серед мов, якими доступний аудіогід у музеї.

«Серед іншого, Хірошіма нагадує: відновлення можливе навіть після такої трагедії. А берегти пам’ять про її жертв потрібно, щоб глобальна ядерна війна залишалася найбільшим страхом усіх свідомих людей світу. Це як ніхто зараз розуміє Україна: і біль від загибелі людей і міст, і свій обов’язок пам’ятати й розповідати. Щоб відродитися, як це змогла Хірошіма», – зазначила Олена Зеленська.

Підготовку та запис україномовного аудіогіда в межах ініціативи першої леді здійснило Посольство України в Японії із залученням спонсорської допомоги та волонтерів.

Зокрема, у роботі над перекладом тексту Посольству допомагали українські студенти Японського економічного університету в місті Фукуока.

Текст аудіогіда українською мовою озвучив оперний співак Денис Вишня, який живе та працює в Японії.

Учасники обмірковували здатність долати стреси й важкі періоди конструктивно, можливості штучного інтелекту в освіті, особистісно центровані підходи Днями відбулося чергове засідання студентського наукового гуртка «Актуальні питання психології».

Разом зібралися студенти І, ІІ і ІІІ курсів стаціонару освітнього ступеня «Бакалавр», магістранти 1-го року навчання спеціальності 053 «Психологія», а також науково-педагогічні працівники: професорка В.М.Синишина, доценти – Е.Т.Соломка, О.В.Шелевер.

Завдання передбачало аналітичний дискурс на підготовлені теми.

Студентки магістратури Кристина Азархова та Софія Потюк виступили з повідомленнями «Особистісно центрований підхід: подорож до самопізнання» та «Емоційний інтелект як засіб розвитку резильєнтності особистості», унаочнюючи виголошену інформацію слайдами.

Після доповіді в учасників виникло чимало запитань, що стали підґрунтям для жвавої дискусії.

До обговорення активно долучилися й викладачі.

Наступним етапом у роботі гуртка стала презентація на тему «Перспективи використання штучного інтелекту в освіті», представлена 2-курсником денної форми навчання Андрієм Максимовим.

Студенти-гуртківці активно дискутували, обмінювалися думками, висловлювали власні погляди на питання, які розглядалися.

Така «родинна» атмосфера роботи, коли викладачі й наставники не криючись діляться сокровенним, сподобалася учасникам і сприяла ще тіснішому спілкуванню.

За інформацією доцента кафедри психології Едуарда Соломки кафедра психології

До філологів УжНУ завітали знаний закарпатський письменник і перекладач Василь Густі та відома перекладачка зі Словаччини Валерія Юричкова Днями на філологічному факультеті відбулася гостьова лекція «Проблеми художнього перекладу в слов’янському міжкультурному дискурсі».

До студентів завітали знаний закарпатський письменник, перекладач Василь Густі та відома перекладачка зі Словаччини Валерія Юричкова.

Такі заходи на кафедрі словацької філології, як і загалом на факультеті, відбуваються регулярно. Запрошені гості радо діляться досвідом із майбутніми колегами-філологами. На початку лекції до присутніх звернулася завідувачка кафедри, доцентка Наталія Петріца.

Зазначила, що ця зустріч продовжує серію гостьових лекцій і воркшопів фахівців-практиків для здобувачів ОС «Бакалавр» словацького і чеського відділень (як відомо, вже відбулися лекції вчителів ЗСО нашого краю про викладання іноземних мов в умовах НУШ, акредитованих судових перекладачів тощо).

Спілкування з фахівцями, звісно, допомагає студентам у вивченні дисциплін, у здобутті нових знань і навичок, посилює їхню професійну підготовку. Модерувала лекцію доцентка кафедри Тетяна Ліхтей.

Спочатку студенти-другокурсники продекламували вірші Зореслава, Петра Скунця, Христини Кирити, Дмитра Кременя, Василя Густі та ін. в оригіналі й у словацькому перекладі Валерії Юричкової; а також твори сучасних словацьких поетів у перекладі Василя Густі.

Закарпатський письменник і гостя зі Словаччини були приємно здивовані кількістю студентів, охочих прочитати вірші.

«Я дуже рада, що моя робота знайшла своїх цінувальників, викликає інтерес молоді. Маю на вас надію!» – прокоментувала пані Валерія.

Розповідаючи про особливості художнього перекладу, зауважила, що сьогодні і в Україні, і в Словаччині не вистачає кваліфікованих перекладачів, тому важливо розвивати взаємозвʼязки, підтримувати культурні стосунки між країнами.

А на питання, як заохотити молодь до перекладу і з чого почати, відповіла: «Іноді достатньо просто спробувати, щоб зрозуміти, подобається, чи ні. Якщо це ваше і у вас усе вийде, то більше без цього ви не зможете: це дуже спокусливий і захопливий процес».

Пані Валерія також зізналася, що почала перекладати спочатку лише для себе, а коли показала перші спроби Тетяні Ліхтей, доцентка переконала її у важливості продовження такої праці.

Нині пані Юричкова добре відома в перекладацьких колах, вона працювала з творами відомих українських авторів, серед яких Юрій Андрухович, Дмитро Павличко, Петро Скунць та багато інших.

Нині активно співпрацює з українською творчою елітою, представники якої через воєнну агресію росії опинилися в Словаччині.

Своєю чергою Василь Густі поділився власним досвідом, розповів про перекладацькі проєкти видавництва «Карпати», про збірник «Відкритий дім», інші видання.

Згадав про фестиваль «Карпатська ватра», на який з’їжджаються письменники Й перекладачі Карпатського регіону, наголосив на важливості кафедральної літературно-перекладацької серії «Між Карпатами і Татрами», яка є майданчиком і для дебютів студентів.

Доцентка Тетяна Ліхтей зауважила, що такі заходи – одна з можливостей зацікавити молодь таким тонким, філігранним видом мистецтва, яким є художній переклад. «Ми багато перекладаємо на заняттях.

Я знайомлю студентів із шедеврами перекладацької майстерності, показую, як гарно можна гратися зі словом. Коли студентські спроби вдалі, молодь на сьомому небі від щастя!».

Проблеми художнього перекладу крізь призму творчого досвіду перекладачів-практиківНаприкінці лекції гості почули масу запитань.

Студенти й викладачі цікавилися, чи пише власні твори пані Валерія, до кого звертається по допомогу, якщо виникають труднощі з перекладом.

У Василя Густі запитували про його перекладацьку діяльність і співпрацю з письменниками сусідніх країн.

А що зустріч тривала в День закоханих, Василь Густі прочитав присутнім вірш про кохання й побажав відчувати радість, натхнення від цього прекрасного почуття. Тетяна Ліхтей запропонувала студентам перекласти його вірш словацькою й чеською мовами.

Сподіваємося, такі цікаві творчі зустрічі відбуватимуться й надалі.

Максим Галашко, Андрій Русин, студенти відділення журналістики

 

13 лютого 2024 року відбувся науково-практичний семінар «Важливість волонтерської допомоги фізичних терапевтів у забезпеченні здоров’я військових на передових позиціях оборони» у рамках засідання студентського наукового гуртка «Комплексний підхід у реабілітації».

Учасником заходу з прямим включенням став Дмитро БОБИЛЬОВ ‒ фізичний терапевт, волонтер, член мобільної фізіотерапевтичної групи «Healthy Body», випускник кафедри фізичної терапії, реабілітації, спеціальної та інклюзивної освіти нашого університету. Він показав, як проводиться фізична реабілітація військових безпосередньо біля місць бойових дій.

Практичні уміння фахівців фізичної реабілітації, їх фотоматеріали вразили гуртківців. Ця проблема настільки зацікавила здобувачів вищої освіти спеціальності 227 Терапія та реабілітація, що в участі взяло близько 60 осіб.

Керівником гуртка Олександрою ГУЗАК, кандидатом наук з фізичного виховання та спорту, доцентом кафедри фізичної терапії, реабілітації, спеціальної та інклюзивної освіти, підведено підсумки заходу та висловлено вдячність Дмитру за співпрацю та подальшу участь у роботі гуртка.

Практичні поради з передової вкрай необхідні здобувачам вищої освіти в умовах сьогодення.

Разом до Перемоги.

Світлана СТЕБЛЮК, д. пед. н., заступник декана з наукової роботи факультету здоров’я та фізичного виховання

15 лютого 2024 року в гуртожитку №1 ВСП «Мукачівський фаховий коледж НУБіП України» відбулася чергова зустріч адміністрації зі студентами.

Привітав присутніх заслужений працівник ветеринарної медицини, директор коледжу Юрій Садварі.

Він зупинився на обговоренні важливих питань порядку денного: дисципліна в гуртожитку, роль вихователів у роботі зі студентами; дотримання санітарного стану в гуртожитку та на прилеглій території, роль Студентського сенату в організації роботи зі студентами, оновлення інформаційних стендів.

Заступник директора з навчальної роботи Марія Яцик привітала присутніх, коротко зупинилася на обговоренні важливих питань щодо проживання студентів у гуртожитку, дотриманні ними особистої гігієни та розпорядку дня. Усім побажала вдалого початку навчального семестру.

Заступник директора з виховної роботи Вікторія Попович говорила про проведення належної виховної роботи вихователів із здобувачами освіти в гуртожитку. Студентам побажала здоров’я і успіхів.

Завідувач навчально-виробничої практики Ігор Грубінка закликав студентів берегти майно і дотримуватися правил внутрішнього розпорядку в гуртожитку.

Медичний працівник Мар’яна Чекан закликала студентів дотримуватися правил особистої гігієни та протиепідемічних заходів через спалах коронавірусу та ГРВІ.

Звернулися до студентів вихователі гуртожитку Олена Сивоус і Катерина Пуста.

Вони привітали студентів з початком нового навального семестру й побажали всім здоров’я, миру і успіхів у навчанні.

Практичний психолог Діана Касинець побажала студентам психологічного здоров’я і запропонувала звертатися до неї по допомогу.

Про дотримання правил техніки безпеки та пожежної безпеки в гуртожитку розповів провідний фахівець з техніки безпеки та охорони праці Михайло Костюк.

Зустріч адміністрації коледжу зі студентами була продуктивною.

На завершення вони отримали вичерпні відповіді на поставлені запитання.

Адміністрація коледжу

В квітні місяці поточного року в нашому фаховому коледжі пройде акредитація спеціальності 101 «Екологія».

З метою підготовки до важливої процедури з серпня 2023 року в коледжі розпочато перегляд освітніх програм та формування відомостей самоаналізу для матеріалів спеціальності, що підлягає акредитації.

В межах підготовки до акредитації 16 лютого відбулась чергова робоча зустріч педагогів навчального закладу, з участі гаранта та групою освітніх програм агрономічного відділення

Такі робочі зустрічі відбулися впродовж грудня-січня систематично, де учасники обговорили план підготовки та узгодили основні дедлайни.

На цій робочій зустрічі був присутній директор фахового коледжу Юрій Садварі, завідувачка агрономічного відділення Ольга Гудзовата, викладачі відділення Наталія Шахнович, Наталія Бабіля та Андрій Чонка.

Юрій Садварі акцентував увагу на особливостях освітніх програм, їх повній відповідності стандартам освітнього рівня, особлива увага була на вибіркових дисциплінах та формуванні індивідуальних навчальних планах здобувачів освітнього рівня.

Обговорили також поширені проблеми з оформленням підготовки та повної ревізії робочих програм та відомостей самоаналізу.

Ольга Гудзовата звернула увагу колег забезпечити на належному рівні наповнення ресурсів на сайті відділення оскільки вони повинні надавати всю необхідну інформацію щодо функціонування освітніх програм.

Наталія Шахнович наголосила на доповнення навчальної літератури, удосконалення електронних навчальних курсів та на необхідності повного виконання кадрового забезпечення освітніх програм до ліцензійних вимог.

Ольга Гудзовата, завідувачка агрономічного відділення

З нагоди Міжнародного дня жінок та дівчат у науці, вітаємо усіх науковиць, які своїми знаннями, талантами й досвідом сприяють розвитку науки!

Національний фонд досліджень України зичить вам невичерпної енергії, натхнення та нових неймовірних відкриттів!

Щорічно 11 лютого за рішенням ООН відзначається Міжнародний день жінок і дівчат у науці з метою «досягти повного і рівного доступу жінок і дівчат до науки, а також забезпечити гендерну рівність і розширення прав і можливостей жінок і дівчат».

Частка жінок серед дослідників в Україні у 2020 році становила 44,7%.

За даними ЮНЕСКО, це доволі високий показник у порівнянні з іншими європейськими країнами. За цим показником нашу країну випереджають 11 держав Європи: Північна Македонія (53,4%), Латвія (52,2%), Сербія (51,4%), Чорногорія (49,9%), Литва (49,5%). До країн з найменшою часткою жінок у науці належать Нідерланди (26,4%), Чехія (26,6%), Німеччина (27,9%), Люксембург (28,1%) та Франція (28,3%).

Коливання частки жінок серед дослідників у країнах світу обумовлена низкою чинників: передусім рівнем оплати праці у сфері науки, а також особливостями фінансування наукових розробок, специфікою побудови академічної кар’єри – системою найму та мобільності, можливістю поєднувати цю кар’єру із сім’єю та народженням дітей тощо. Про деякі проблеми становища жінок вчених (на прикладі соціально-гуманітарних наук) на тлі системних проблем фінансування науки в Україні я писала у 2021 році тут.

Популяризація науки серед дітей та молоді та, зокрема, дівчат ‒ це переважно романтизація науки як захопливої подорожі до пізнання, що є ширмою для приховування структурних проблем науки в Україні.

У контексті різних форматів заходів до Дня дівчат у науці, це ще й зміщення фокусу з теми становища науковців до хибного уявлення, що єдина проблема жінок-науковців чи небажання дівчат займатися наукою – це гендерні стереотипи, які достатньо подолати виховними заходами та «історіями успіху» жінок у науці. Власне, і до багатьох цих історій є питання.

Якщо ви почитаєте про сучасні історії успіху жінок у науці України, ви помітите, що нерідко успішні жінки вчені розвивалися переважно не в системі української науки, а найбільш активна фаза їх роботи припадає на роботу чи програми у закордонних університетах.

Тому, скажімо, здобутки всесвітньо відомої математикині Марини В’язовської тішать нашу національну гордість, проте принаймні з 2013 року її академічний шлях проходив не в Україні, тож залишається відкритим питання, яка країна чи інституція має право декларувати причетність до результатів її роботи.

З урахуванням системних проблем в науці, відтоку молоді та, припускаю, особливо молодих чоловіків (це відома тенденція, зафіксована ще у 1990-х роках, що частка чоловіків знижується у галузях з низьким рівнем оплати праці), наукові кадри будуть або і далі «старішати», або будуть оновлюватися виключно за рахунок жінок.

Висловлюючись науково, припускаю, що в контексті війни та сучасного стану науки, а також викликів післявоєнного відновлення, буде поглиблюватися «фемінізація» науки або принаймні тих її галузей, які перебувають у найбільшій кризі. Висловлюючись простіше, наука в Україні дедалі більше буде триматися на жінках та їх ентузіазмі, про що є сенс говорити прямо та чесно.

Отже, розкажіть дівчатам…

Проінформуйте дівчат, яких ви мотивуєте йти у науку, що їх зарплата жодним чином не буде залежати від їх наукових досягнень.

Розкажіть їм про те, що, навіть якщо вони досягнуть максимальних висот у науці, отримають докторські ступені та будуть очолювати, скажімо, відділ в академії наук, вони отримають максимум 300 євро на місяць.

Якщо не досягнуть аж таких висот (а це доля переважної більшості), то будуть отримувати зарплату трохи більше за мінімальну (навіть з науковим ступенем), або будуть працевлаштовані навіть не на 0,25, а на 0,1 ставки! Трохи більше вони зможуть заробити в університеті, якщо пощастить набрати «ставку», але про науку доведеться забути за кількістю того, скільки доведеться викладати та за кількістю адміністративної та паперової роботи.

Розкажіть їм, що ними будуть маніпулювати та говорити, що «справжній» науковець та викладач працює виключно на ентузіазмі, з альтруїстичних міркувань та за покликом серця, а всі думки про матеріальне (типу мати дохід достатній для того, щоб відкласти на відпустку та лікування зубів) – це від лукавого.

Розкажіть, що з них при цьому будуть вимагати публікувати наукові статті у пристойних, переважно закордонних, виданнях, їздити на закордонні конференції, показувати високі індекси цитування (бо умови контракту, ліцензії, акредитації, та, головне суспільство, вимагає КПД від «дармоїдів» з науки за 6–9 тисяч грн зарплати)

Чиновники від освіти і науки та навіть деякі колеги також будуть торочити про «підвищення конкурентоспроможності» українських науковців у світі та в контексті євроінтеграції (за ту саму зарплату).

Розкажіть, що кожен зустрічний, хто буде дізнаватися про їх статус кандидатки чи докторки наук, буде скептично питати, а чи самі вони писали свою дисертацію (бо про стан науки судять з медійних скандалів про куплені дисертації та плагіат), а на наукових заходах будуть серйозно говорити про підвищення престижу науки так, наче це єдине, чого нам бракує.

Розкажіть, що вони будуть за власний кошт купувати папір, реактиви та їздити на конференції.

Що після захисту дисертації їм доведеться за власний кошт оплатити роботу опонентів та інші супутні витрати (наприклад, банкет).

Що наука в Україні – це фактично хобі та що для того, щоб займатися наукою, їм доведеться … бути одруженою з тим, хто міцно стоїть на ногах, бо часом єдина можливість залишитися у науці, – це мати партнера, який буде підтримувати матеріально.

Ну або гарувати деінде, щоб заробити на життя.

Звичайно, розкажіть їм про те, що поважний пан професор буде розказувати про те, що «жінкам не місце у юриспруденції, хірургії, фізиці…» (список продовжити).

Розкажіть також, що, навіть якщо вони отримають державне фінансування на свій проєкт, то ним, припускаю, керівництво установи буде латати дірки, а не підвищить їм зарплату.

Розкажіть, що, звичайно, не все так погано, що попри усі негаразди, в Україні на диво є гідні науковці та науковиці, які працюють не завдяки, а всупереч системі.

Проінформуйте їх про те, що є також рятівне коло – закордонні гранти на поїздки на конференції, реальні (не дистанційні!) стажування та на проведення досліджень, але тоді треба бути готовою до тривалої розлуки з близькими, а маятник балансу материнства та науки ризикує схилитися у напрямок виключно науки.

Нарешті, розкажіть дівчатам, що, якщо вони серйозно хочуть займатися наукою, їм, з великою долею ймовірності, це вдасться зробити лише за межами країни. Я дякую усім науковицям, які самовіддано працюють на благо науки в Україні, завдяки спілкуванню з якими з’явився цей текст.

Дані про рівень зарплат недоступні у державній статистиці та ґрунтуються виключно на неформальних оцінках зарплат «середнього молодого науковця» з кандидатським ступенем без врахування стажу, посади та «частки ставки», отриманих під час розмов та інтерв’ю з колегами.

Автор: Олена Стрельник, докторка соціологічних наук.